- •1. Основні:
- •6. Основні методологічні принципи психологічного дослідження. Вимоги до методів дослідження.
- •1. Організаційні (порівняльні, лонгітюдні, комплексні).
- •4. Інтерпретаційні методи:
- •7. Організаційні методи дослідження (лонгітюд, «поперечний зріз», комплексний метод).
- •8. Емпіричні методи (спостереження, експеримент, «близнюковий метод»).
- •9. Діагностичні та інтерпретаційні методи (кількісні, якісні; структурні, генетичні; тести; опитувальники; аналіз продуктів діяльності; метод експертних оцінок).
- •10. Генетичні ідеї в становленні психології як окремої наукової галузі (Арістотель, я.-а. Коменський; ж.-ж. Руссо та ін.).
- •2. Виникнення дитячої психології (ж.-ж. Руссо). Експериментальні дослідження дитячої психіки (к. Бюлер, в. Зеньковський, м. Ланге, е. Мейман, в. Штерн та ін.).
- •11. Експериментальні дослідження психіки (к. Бюлер, в.В. Зеньковський, м.М. Ланге, м. Мейман, в. Штерн, к.Д. Ушинський та ін.).
- •12. Біогенетичний та соціогенетичний напрямки у психології.
- •13. Когнітивно-генетична теорія ж. Піаже. Нормативний підхід (а. Гезелл, л. Термен).
- •14. Педологічна концепція: витоки, теоретичні основи, основні ідеї (г.С. Холл, м.Я. Басов, п.П. Блонський, а.Б. Залкінд, м.В. Соколов, г.А. Фортунатов та ін.).
- •15. Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (л.С. Виготський):
- •16.Основні етапи розвитку вітчизняної вікової психології Основні етапи розвитку вітчизняної психології (хх-ххі ст.):
- •17.Сучасний стан вікової психології
- •18.Генотипна та середовищна зумовленість розвитку. Преформований та непреформований розвиток
- •19.Ознаки, чинники, причини нерівномірності психічного розвитку
- •20.Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення як показники вікового розвитку
- •Західноєвропейські концепції вікової періодизації (к. Гетчінсон, е. Еріксон, л. Кольберг, ж. Піаже, г. Саллівен, е. Шпрангер та ін.).
- •Кризові періоди. Особливості формування позитивних і негативних симптомокомплексів у кризових періодах.
- •Пренатальний розвиток. Криза дня народження. Значення фізичної та соціальної безпомічності дитини.
- •Структура періоду немовляти. Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та новоутворення періоду немовляти.
- •Розвиток форм спілкування, маніпулятивних дій, ходи, предметних дій.
- •26. Структура періоду немовляти. Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та новоутворення періоду немовляти. Структура періоду немовляти:
- •27. Розвиток форм спілкування, маніпулятивних дій, ходи, предметних дій.
- •28. Криза 1 року, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.
- •29. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у ранньому віці.
- •30. Основні етапи мовленнєвого розвитку у ранньому віці.
- •31. Розвиток пам’яті і мислення у ранньому віці. Психологічна структура сенсомоторного інтелекту та перехід до його символічних форм.
- •32. Криза 3 років, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.
- •33. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у другому дитинстві.
- •34. Структура гри. Основні лінії гри. Розвиток символічних ігрових дій.
- •35. Розвиток сприймання в «другому» дитинстві. Сенсорні еталони.
- •36. Розвиток мови і мовлення в «другому дитинстві». Основні лінії розвитку мислення
- •6(7) Рік життя
- •37. Психологія дітей шестирічного віку. Методи навчання шестирічних дітей.
- •38. Психологічна готовність до вступу в школу (інтелектуальна, особистісна, соціально-психологічна, вольова). Психодіагностика готовності до шкільного навчання.
- •39. Криза 7 років. Особливості динаміки симптомокомплексів.
- •40 Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у молодшому шкільному віці. Індивідуальні особливості учнів. Динаміка анатомо-фізіологічної перебудови організму.
- •46. Прийоми розвитку уяви в молодшому шкільному віці
- •47. Емоційно-вольова сфера в молодшому шкільному віці. Основні лінії розвитку волі
- •48. Криза 13 років. Особливості динаміки симптомокомплексів
- •49. Проблема акселерації. Центральне біологічне новоутворення у підлітковому віці
- •50. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у підлітковому періоді. Поведінкові прояви (реакція емансипації, хоббі-реакція, реакція групування) Соціальна ситуація розвитку
- •51. Чинники ризику у віковому розвитку підлітків. Акцентуація характеру.
- •52. Емоційно-вольова сфера в підлітковому віці.
- •53. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність старшокласників.
- •54. Особистісний розвиток старшокласників (порівняльна характеристика дівчат і хлопців). Основні особистісні новоутворення.
- •55. Розвиток уваги та сенсорної сфери у старшокласників.
- •56. . Розвиток пам’яті, мислення, уяви у старшокласників.
- •57. Криза 17 років. Особливості динаміки симптомокомплексів
- •58. Входження в дорослість. Криза 23 років.
- •59. Юнацький вік як життєвий феномен.
- •60. Дорослість як життєвий феномен.
58. Входження в дорослість. Криза 23 років.
Криза 23 років як феномен вікового розвитку. За результатами емпіричного дослідження в руслі концепції симптомо- комплексів вікових криз (нормативних і ненормативних) аналізується гендерний зміст базової симптоматики кризи 23 років, або кризи вхо- дження в дорослість, що дозволяє визначити вікове місце особистості у системі вікового розвитку. Встановлено, що структура її симптокомп- лексу у зіставленні з конкретним віковим інтервалом виокремлює по- няття «вікова норма кризового розвитку». Розглядаються психологічні особливості наступного розвитку названої кризи порівняно з попередні- ми кризами (кризою 13 і кризою 17 років), а також динаміка її окремих симптомів. Ключові слова: базова симптоматика, вікова норма кризового роз- витку, криза входження в дорослість, криза 23 років, переживання, симптом, симптомокомплекс, фаза.
59. Юнацький вік як життєвий феномен.
Соціальна ситуація розвитку характеризується в першу чергу тим , що старший школяр стоїть на порозі вступу в самостійне життя. Йому належить вийти на шлях трудової діяльності і визначити своє місце в житті (слід зауважити, що ці процеси дуже варіативні). У зв'язку з цим змінюються вимоги до старшого школяреві і умови, в яких відбувається його формування як особистості: він повинен бути підготовлений до праці, до сімейного життя, до виконання громадянських обов'язків (І.О. Кон).
Самовизначення, як особистісне, так і професійне, - характерна риса юнацтва. Вибір професії впорядковує і приводить в систему супідрядності всі його різноманітні мотиваційні тенденції, що йдуть як від його безпосередніх інтересів, так і від інших різноманітних мотивів, породжуваних ситуацією вибору (Л.І. Божович). Провідна діяльність - навчально-професійна. Мотиви, пов'язані з майбутнім, починають спонукати навчальну діяльність. Проявляється велика вибірковість до навчальних предметів. Основний мотив пізнавальної діяльності - прагнення придбати професію . Мислення в юності набуває особистісний емоційний характер. З'являється пристрасність до теоретичних і світоглядних проблем. Емоційність проявляється в особливостях переживань з приводу власних можливостей, здібностей і особистісних якостей. Інтелектуальний розвиток виражається в тязі до узагальнень, пошуку закономірностей і принципів, які стоять за приватними фактами. Зростають концентрація уваги, обсяг пам'яті, логізація навчального матеріалу, формується абстрактно-логічне мислення. З'являється вміння самостійно розбиратися у складних питаннях. Відбувається суттєва перебудова емоційної сфери, проявляється самостійність, рішучість, критичність і самокритичність, неприйняття лицемірства, святенництва, грубості. Юність - вирішальний етап формування світогляду. Світогляд, як зазначає Е.Е. Сапогова, це не тільки система знань і досвіду, а й система переконань, переживання яких супроводжується почуттям їх істинності, правильності. Тому світогляд пов'язано з рішенням в юності смисложиттєвих проблем. Явища дійсності цікавлять юнака не самі по собі, а у зв'язку з його власним ставленням до них.