21. Пренатальний розвиток. Криза дня народження. Значення фізичної та соціальної безпомічності дитини.

Криза новонародженості був не відкритий, а вирахуваний останнім і виділений як особливий, кризовий період у психічному розвитку дитини.

Народження - це, звичайно, криза, адже народжена дитина потрапляє в абсолютно нові умови свого існування. Психоаналітики народження називали травмою і вважали, що все подальше життя людини носить друк пережитої ним при народженні травми.

Крик новонародженого - це його перший подих, тут ще немає ніякої психічного життя. Перехід від внутрішньоутробного життя до позаутробного - перш за все перебудова всіх фізіологічних механізмів дитини. Він потрапляє в більш холодну і світлу середу, переходить на нову форму харчування і кисневого обміну. Те, що відбувається вимагає періоду пристосування. Ознакою цього пристосування є втрата дитиною у вазі в перші дні після народження.

Соціальна ситуація новонародженого специфічна і неповторна і визначається двома моментами. З одного боку, це повна біологічна безпорадність дитини, він не в змозі задовольнити жодної життєвої потреби без дорослого. Таким чином, немовля - максимально соціальна істота.

З іншого боку, при максимальної залежності від дорослих дитина позбавлена ​​ще основних засобів спілкування у вигляді людської мови.

У протиріччі між максимальною соціальністю і мінімальними засобами спілкування закладена основа всього розвитку дитини в дитячому віці.

Основне новоутворення - виникнення індивідуального психічного життя дитини. Нове у цьому періоді те, що, по-перше, життя стає індивідуальним існуванням, окремим від материнського організму. Другим моментом є те, що вона стає психічної життям, згідно Виготському, тільки психічне життя може бути частиною соціального життя оточуючих дитини людей.

Багато психофізіологічні дослідження присвячені термінів появи у новонародженої дитини перших умовних рефлексів. Разом з тим залишається спірним питання про те, коли закінчується період новонародженості. Існують три точки зору.

1. Згідно рефлексологического, цей період закінчується з моменту появи у дитини умовних рефлексів з усіх основних аналізаторів (кінець 1-го - початок 2-го місяця).

2. Фізіологічна точка зору базується на припущенні, що цей період закінчується тоді, коли дитина відновлює свій первісний вагу, тобто з моменту встановлення рівноваги обміну з середовищем.

3. Психологічна позиція пов'язана з визначенням кінця цього періоду через появу у дитини хоча б натяку на його взаємодія з дорослим (1,6 - 2,0 місяці).

Первинними формами такої взаємодії служать специфічні виразні рухи дитини, які для дорослих є сигналами, що запрошують їх зробити якісь дії по відношенню до дитини, і таким першим виразним рухом вважається поява в дитини посмішки при вигляді людського обличчя. Одні психологи вважають, що це імпринтінг, інші бачать тут деяку «соціальну потребу». Посмішка на обличчі дитини і є кінцем кризи новонародженості. З цього моменту у нього починається індивідуальна психічна життя (1,6 - 2,0 місяці). Подальше психічний розвиток дитини є перш за все розвиток засобів її спілкування з дорослими.