- •1. Основні:
- •6. Основні методологічні принципи психологічного дослідження. Вимоги до методів дослідження.
- •1. Організаційні (порівняльні, лонгітюдні, комплексні).
- •4. Інтерпретаційні методи:
- •7. Організаційні методи дослідження (лонгітюд, «поперечний зріз», комплексний метод).
- •8. Емпіричні методи (спостереження, експеримент, «близнюковий метод»).
- •9. Діагностичні та інтерпретаційні методи (кількісні, якісні; структурні, генетичні; тести; опитувальники; аналіз продуктів діяльності; метод експертних оцінок).
- •10. Генетичні ідеї в становленні психології як окремої наукової галузі (Арістотель, я.-а. Коменський; ж.-ж. Руссо та ін.).
- •2. Виникнення дитячої психології (ж.-ж. Руссо). Експериментальні дослідження дитячої психіки (к. Бюлер, в. Зеньковський, м. Ланге, е. Мейман, в. Штерн та ін.).
- •11. Експериментальні дослідження психіки (к. Бюлер, в.В. Зеньковський, м.М. Ланге, м. Мейман, в. Штерн, к.Д. Ушинський та ін.).
- •12. Біогенетичний та соціогенетичний напрямки у психології.
- •13. Когнітивно-генетична теорія ж. Піаже. Нормативний підхід (а. Гезелл, л. Термен).
- •14. Педологічна концепція: витоки, теоретичні основи, основні ідеї (г.С. Холл, м.Я. Басов, п.П. Блонський, а.Б. Залкінд, м.В. Соколов, г.А. Фортунатов та ін.).
- •15. Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (л.С. Виготський):
- •16.Основні етапи розвитку вітчизняної вікової психології Основні етапи розвитку вітчизняної психології (хх-ххі ст.):
- •17.Сучасний стан вікової психології
- •18.Генотипна та середовищна зумовленість розвитку. Преформований та непреформований розвиток
- •19.Ознаки, чинники, причини нерівномірності психічного розвитку
- •20.Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення як показники вікового розвитку
- •Західноєвропейські концепції вікової періодизації (к. Гетчінсон, е. Еріксон, л. Кольберг, ж. Піаже, г. Саллівен, е. Шпрангер та ін.).
- •Кризові періоди. Особливості формування позитивних і негативних симптомокомплексів у кризових періодах.
- •Пренатальний розвиток. Криза дня народження. Значення фізичної та соціальної безпомічності дитини.
- •Структура періоду немовляти. Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та новоутворення періоду немовляти.
- •Розвиток форм спілкування, маніпулятивних дій, ходи, предметних дій.
- •26. Структура періоду немовляти. Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та новоутворення періоду немовляти. Структура періоду немовляти:
- •27. Розвиток форм спілкування, маніпулятивних дій, ходи, предметних дій.
- •28. Криза 1 року, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.
- •29. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у ранньому віці.
- •30. Основні етапи мовленнєвого розвитку у ранньому віці.
- •31. Розвиток пам’яті і мислення у ранньому віці. Психологічна структура сенсомоторного інтелекту та перехід до його символічних форм.
- •32. Криза 3 років, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.
- •33. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у другому дитинстві.
- •34. Структура гри. Основні лінії гри. Розвиток символічних ігрових дій.
- •35. Розвиток сприймання в «другому» дитинстві. Сенсорні еталони.
- •36. Розвиток мови і мовлення в «другому дитинстві». Основні лінії розвитку мислення
- •6(7) Рік життя
- •37. Психологія дітей шестирічного віку. Методи навчання шестирічних дітей.
- •38. Психологічна готовність до вступу в школу (інтелектуальна, особистісна, соціально-психологічна, вольова). Психодіагностика готовності до шкільного навчання.
- •39. Криза 7 років. Особливості динаміки симптомокомплексів.
- •40 Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у молодшому шкільному віці. Індивідуальні особливості учнів. Динаміка анатомо-фізіологічної перебудови організму.
- •46. Прийоми розвитку уяви в молодшому шкільному віці
- •47. Емоційно-вольова сфера в молодшому шкільному віці. Основні лінії розвитку волі
- •48. Криза 13 років. Особливості динаміки симптомокомплексів
- •49. Проблема акселерації. Центральне біологічне новоутворення у підлітковому віці
- •50. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у підлітковому періоді. Поведінкові прояви (реакція емансипації, хоббі-реакція, реакція групування) Соціальна ситуація розвитку
- •51. Чинники ризику у віковому розвитку підлітків. Акцентуація характеру.
- •52. Емоційно-вольова сфера в підлітковому віці.
- •53. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність старшокласників.
- •54. Особистісний розвиток старшокласників (порівняльна характеристика дівчат і хлопців). Основні особистісні новоутворення.
- •55. Розвиток уваги та сенсорної сфери у старшокласників.
- •56. . Розвиток пам’яті, мислення, уяви у старшокласників.
- •57. Криза 17 років. Особливості динаміки симптомокомплексів
- •58. Входження в дорослість. Криза 23 років.
- •59. Юнацький вік як життєвий феномен.
- •60. Дорослість як життєвий феномен.
Пренатальний розвиток. Криза дня народження. Значення фізичної та соціальної безпомічності дитини.
Криза новонародженості був не відкритий, а вирахуваний останнім і виділений як особливий, кризовий період у психічному розвитку дитини.
Народження - це, звичайно, криза, адже народжена дитина потрапляє в абсолютно нові умови свого існування. Психоаналітики народження називали травмою і вважали, що все подальше життя людини носить друк пережитої ним при народженні травми.
Крик новонародженого - це його перший подих, тут ще немає ніякої психічного життя. Перехід від внутрішньоутробного життя до позаутробного - перш за все перебудова всіх фізіологічних механізмів дитини. Він потрапляє в більш холодну і світлу середу, переходить на нову форму харчування і кисневого обміну. Те, що відбувається вимагає періоду пристосування. Ознакою цього пристосування є втрата дитиною у вазі в перші дні після народження.
Соціальна ситуація новонародженого специфічна і неповторна і визначається двома моментами. З одного боку, це повна біологічна безпорадність дитини, він не в змозі задовольнити жодної життєвої потреби без дорослого. Таким чином, немовля - максимально соціальна істота.
З іншого боку, при максимальної залежності від дорослих дитина позбавлена ще основних засобів спілкування у вигляді людської мови.
У протиріччі між максимальною соціальністю і мінімальними засобами спілкування закладена основа всього розвитку дитини в дитячому віці.
Основне новоутворення - виникнення індивідуального психічного життя дитини. Нове у цьому періоді те, що, по-перше, життя стає індивідуальним існуванням, окремим від материнського організму. Другим моментом є те, що вона стає психічної життям, згідно Виготському, тільки психічне життя може бути частиною соціального життя оточуючих дитини людей.
Багато психофізіологічні дослідження присвячені термінів появи у новонародженої дитини перших умовних рефлексів. Разом з тим залишається спірним питання про те, коли закінчується період новонародженості. Існують три точки зору.
1. Згідно рефлексологического, цей період закінчується з моменту появи у дитини умовних рефлексів з усіх основних аналізаторів (кінець 1-го - початок 2-го місяця).
2. Фізіологічна точка зору базується на припущенні, що цей період закінчується тоді, коли дитина відновлює свій первісний вагу, тобто з моменту встановлення рівноваги обміну з середовищем.
3. Психологічна позиція пов'язана з визначенням кінця цього періоду через появу у дитини хоча б натяку на його взаємодія з дорослим (1,6 - 2,0 місяці).
Первинними формами такої взаємодії служать специфічні виразні рухи дитини, які для дорослих є сигналами, що запрошують їх зробити якісь дії по відношенню до дитини, і таким першим виразним рухом вважається поява в дитини посмішки при вигляді людського обличчя. Одні психологи вважають, що це імпринтінг, інші бачать тут деяку «соціальну потребу». Посмішка на обличчі дитини і є кінцем кризи новонародженості. З цього моменту у нього починається індивідуальна психічна життя (1,6 - 2,0 місяці). Подальше психічний розвиток дитини є перш за все розвиток засобів її спілкування з дорослими.
