- •1. Основні:
- •6. Основні методологічні принципи психологічного дослідження. Вимоги до методів дослідження.
- •1. Організаційні (порівняльні, лонгітюдні, комплексні).
- •4. Інтерпретаційні методи:
- •7. Організаційні методи дослідження (лонгітюд, «поперечний зріз», комплексний метод).
- •8. Емпіричні методи (спостереження, експеримент, «близнюковий метод»).
- •9. Діагностичні та інтерпретаційні методи (кількісні, якісні; структурні, генетичні; тести; опитувальники; аналіз продуктів діяльності; метод експертних оцінок).
- •10. Генетичні ідеї в становленні психології як окремої наукової галузі (Арістотель, я.-а. Коменський; ж.-ж. Руссо та ін.).
- •2. Виникнення дитячої психології (ж.-ж. Руссо). Експериментальні дослідження дитячої психіки (к. Бюлер, в. Зеньковський, м. Ланге, е. Мейман, в. Штерн та ін.).
- •11. Експериментальні дослідження психіки (к. Бюлер, в.В. Зеньковський, м.М. Ланге, м. Мейман, в. Штерн, к.Д. Ушинський та ін.).
- •12. Біогенетичний та соціогенетичний напрямки у психології.
- •13. Когнітивно-генетична теорія ж. Піаже. Нормативний підхід (а. Гезелл, л. Термен).
- •14. Педологічна концепція: витоки, теоретичні основи, основні ідеї (г.С. Холл, м.Я. Басов, п.П. Блонський, а.Б. Залкінд, м.В. Соколов, г.А. Фортунатов та ін.).
- •15. Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (л.С. Виготський):
- •16.Основні етапи розвитку вітчизняної вікової психології Основні етапи розвитку вітчизняної психології (хх-ххі ст.):
- •17.Сучасний стан вікової психології
- •18.Генотипна та середовищна зумовленість розвитку. Преформований та непреформований розвиток
- •19.Ознаки, чинники, причини нерівномірності психічного розвитку
- •20.Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення як показники вікового розвитку
- •Західноєвропейські концепції вікової періодизації (к. Гетчінсон, е. Еріксон, л. Кольберг, ж. Піаже, г. Саллівен, е. Шпрангер та ін.).
- •Кризові періоди. Особливості формування позитивних і негативних симптомокомплексів у кризових періодах.
- •Пренатальний розвиток. Криза дня народження. Значення фізичної та соціальної безпомічності дитини.
- •Структура періоду немовляти. Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та новоутворення періоду немовляти.
- •Розвиток форм спілкування, маніпулятивних дій, ходи, предметних дій.
- •26. Структура періоду немовляти. Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та новоутворення періоду немовляти. Структура періоду немовляти:
- •27. Розвиток форм спілкування, маніпулятивних дій, ходи, предметних дій.
- •28. Криза 1 року, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.
- •29. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у ранньому віці.
- •30. Основні етапи мовленнєвого розвитку у ранньому віці.
- •31. Розвиток пам’яті і мислення у ранньому віці. Психологічна структура сенсомоторного інтелекту та перехід до його символічних форм.
- •32. Криза 3 років, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.
- •33. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у другому дитинстві.
- •34. Структура гри. Основні лінії гри. Розвиток символічних ігрових дій.
- •35. Розвиток сприймання в «другому» дитинстві. Сенсорні еталони.
- •36. Розвиток мови і мовлення в «другому дитинстві». Основні лінії розвитку мислення
- •6(7) Рік життя
- •37. Психологія дітей шестирічного віку. Методи навчання шестирічних дітей.
- •38. Психологічна готовність до вступу в школу (інтелектуальна, особистісна, соціально-психологічна, вольова). Психодіагностика готовності до шкільного навчання.
- •39. Криза 7 років. Особливості динаміки симптомокомплексів.
- •40 Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у молодшому шкільному віці. Індивідуальні особливості учнів. Динаміка анатомо-фізіологічної перебудови організму.
- •46. Прийоми розвитку уяви в молодшому шкільному віці
- •47. Емоційно-вольова сфера в молодшому шкільному віці. Основні лінії розвитку волі
- •48. Криза 13 років. Особливості динаміки симптомокомплексів
- •49. Проблема акселерації. Центральне біологічне новоутворення у підлітковому віці
- •50. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у підлітковому періоді. Поведінкові прояви (реакція емансипації, хоббі-реакція, реакція групування) Соціальна ситуація розвитку
- •51. Чинники ризику у віковому розвитку підлітків. Акцентуація характеру.
- •52. Емоційно-вольова сфера в підлітковому віці.
- •53. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність старшокласників.
- •54. Особистісний розвиток старшокласників (порівняльна характеристика дівчат і хлопців). Основні особистісні новоутворення.
- •55. Розвиток уваги та сенсорної сфери у старшокласників.
- •56. . Розвиток пам’яті, мислення, уяви у старшокласників.
- •57. Криза 17 років. Особливості динаміки симптомокомплексів
- •58. Входження в дорослість. Криза 23 років.
- •59. Юнацький вік як життєвий феномен.
- •60. Дорослість як життєвий феномен.
20.Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення як показники вікового розвитку
Кожен вік характеризується своєрідною, специфічною для нього соціальною ситуацією розвитку. Під соціальною ситуацією розвитку розуміється співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки особистості; система стосунків дитини з оточуючим світом (Л.С.Виготський). Вона визначає той шлях, йдучи по якому, дитина набуває нових якостей особистості, беручи їх з середовища, де соціальне стає індивідуальним.
З життям дитини в даній соціальній ситуації виникає провідний тип діяльності. Ряд досліджень, проведених психологами Харківської школи (О.М.Леонтьєв, А.В. Запорожець, П.Я.Гальперін, Л.І.Божович) показали значення діяльності у розвитку людини. О.М.Леонтьєв розвинув ідею про провідний тип діяльності. Провідна діяльність – це діяльність, у ході якої виникають основні новоутворення віку. Провідна діяльність є показником психологічного віку дитини і характеризується тим, що в ній виникають та диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку. Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють види провідної діяльності:
- емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослим (0-1 року);
- предметно-маніпулятивна діяльність дітей раннього віку (1-3 років);
- сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3-6 (7) років);
- навчальна діяльність у молодших школярів (6 (7)-10 (11)р.);
- інтимно-особистісне спілкування у підлітків (10 (11)-13 (14)р.);
- професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці (13 (14)-16 (17)р.).
Провідна діяльність не виникає одразу, а проходить певний шлях свого становлення. Виникнення в кожному періоді психічного розвитку нової провідної діяльності не означає зникнення тієї, яка була провідною на попередньому етапі. Певний період психічного розвитку характеризується системою різних видів діяльності, в якій провідна діяльність займає особливе місце.
В ході провідної діяльності розвиваються основні новоутворення – це нові якісні утворення, позитивні надбання у психіці дитини, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку.
Новоутворення приходять у суперечність зі старою соціальною ситуацією розвитку, руйнують її та будують нову, яка, в свою чергу, відкриває нові можливості для психічного розвитку дитини в наступному віковому періоді. Така перебудова соціальної ситуації розвитку складає основний зміст критичних періодів. Отже, розвиток дитини має нерівномірний характер. На одних етапах зміни у дитячій психіці накопичуються повільно й поступово (стабільні періоди), на інших – вони відбуваються бурхливо й швидко (критичні періоди). Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Л.С.Виготський ввів поняття вікової кризи як цілісних змін особистості дитини, які виникають при зміні стабільних періодів, які відокремлюють один віковій період від іншого. Вікові кризи визначаються межами стабільних періодів: криза новонародженого, криза одного року, криза трьох років, криза семи років, підліткова криза.