Розділ iіі. Театр і глядач
. Статистичні дані по відвідуванню вистав за 2015-2016 рр. (січень 2015 р. – грудень 2016 р.)
Якщо репертуар — це обличчя театру, то склад його аудиторії та глядацькі переваги — своєрідне відображення цієї особи. Дивлячись в аудиторію, театр може побачити себе (так само як глядач у театрі знаходить себе).
При досить широкому обсязі субкультур, що існують у сучасному світі і що вміщають в себе абсолютно різні типи менталітетів, важливо точно визначати на яку саме публіку орієнтований той чи інший театр. Адже в сучасних умовах перехідної культурної ситуації досить значна частина населення виявилася витиснута із культурного середовища та обумовлені ним норм.
При розриві колишніх соціальних зв'язків і втрати орієнтації в нових життєвих ситуаціях прогресують психологічні стреси і, як, наслідок тяжіння до соціально негативних форм поведінки. Театр же може вирішувати цю проблему, протиставляючи цим конфліктам, свою систему установок і образів. Він може створювати у свідомості глядачів позитивні норми поведінки і уявлення про ідеал.
Спілкування глядача і театру в сучасних умовах визначається такий духовно-практичною діяльністю, в якій реалізується цілий комплекс духовних потреб людини, і перш за все потреба в мистецтві. Ця потреба вимагає філософсько-соціологічного тлумачення і розкриття, в ході яких театр може бути зрозумілий як специфічний вид мистецтва, і, разом з тим, як особливий соціальний інститут, який виступає засобом задоволення різноманітних людських запитів і прагнень. У силу того, що в спілкуванні глядача з театром реалізується цілий набір потреб сучасної людини, задовольняються різноманітні запити і устремління особистості, особистісний характер спілкування театру з глядачем багато в чому визначається художньою потребою суспільства в цілому; ця потреба тісно пов'язана з соціальними функціями мистецтва.
Театр моделює суспільство і, запрошуючи глядача до співпереживання, формує в його свідомості певні ідеї, інтереси, потреби, художні критерії, смак, життєві орієнтації. У театрі слід бачити свого роду образну модель життєдіяльності, яка збагачує особистісний досвід людини, розширюючи його межі, формуючи певні ціннісно-нормативні орієнтації.
Важлива властивість театру полягає в тому, що, відповідаючи на потребу естетичного осягнення світу, він відтворює навколо людини реальну дійсність, як об'єктивно існуючі, розташовані в просторі картини життя. Тому характер самого впливу, виробленого театральною виставою, передбачає і навіть сприяє поширенню цих уявлень на навколишні явища і ставлення людини до них .
Різноманіття театрів сьогодні може задовольнити потреби практично будь-якої інтелектуального і соціального прошарку суспільства. Наприклад, такий жанр, як мюзикл поєднав у собі «високу» та «низьку» культуру, відбив відтінки громадських настроїв різних соціальних верств, об'єднав багато елементів сучасної театральності і при цьому актуалізував класику, зробивши її популярною в широкій глядацькій середовищі. Це тільки один з процесів залучення непідготовленого глядача до театрального мистецтва.
Важливу роль в цьому відіграють і засоби масової інформації.
В останні роки інтерес до театру став підвищуватися, відповідно підвищується і значимість театру як соціально-культурного інституту. Але здійснення властивих йому функцій, їх реалізація істотним чином координується кожним окремо взятим театром, його ідейно-художньої спрямованістю і його можливостями. Як вже говорилося, є театри орієнтовані на елітарного глядача, тобто з орієнтацією на масового. Мені здається, що в ідеалі театр повинен намагатися виконувати обидва завдання: піднімати аудиторію на наступний щабель художнього розвитку і долучати нову аудиторію до театру.
Підготовлені глядачі багато в чому визначають загальне оцінне ставлення масової аудиторії до конкретної постановки і театру в цілому.
Якщо ж їх кількість зменшується, то, відповідно, зменшується і громадський інтерес до театру. Це позначається на процесі й масштабах відтворення аудиторії театру, і, відповідно, зменшується загальний обсяг потенційної аудиторії. Протистояти цьому процесу можуть тільки загальні підвищення художнього рівня вистав.
В подальшому розвитку театрального мистецтва, у збагаченні та оволодінні новими засобами художньої виразності, у творчому пошуку та експерименті бачиться генеральний напрямок вдосконалення системи взаємовідносин театрів зі своєю аудиторією.
«Театр, незважаючи на всі фінансові труднощі, повинен пам'ятати про свою відповідальність перед глядачем. Майбутнє, безумовно, за економічно стабільними театральними організаціями, іншим просто буде не вижити в сучасних умовах ринкової економіки, але утриматися на плаву, зберігши при цьому «особа» театру, повинен допомогти професійний менеджер, адміністратор, але не відвертий курс театру або якогось проекту на масовий «ширвжиток», на всеїдність (аж до еротики і відвертого епатажу) ».
Звичайно, про все вище сказане можна говорити тільки в контексті державної підтримки, відсутність якої обіцяє театральній справі в Україні сумні перспективи.
Конкуренція, різноманіття антрепризних проектів, активне продюсування (запрошення з боку акторів, режисерів, художників) в репертуарних театрах дозволяють сподіватися, що глядацький попит буде стимулювати високу художню, естетичну та ідейну характеристику постановок.
Але художність і загальнодоступність — речі важко сумісні. Тому, коли мова йде про залучення до театру (в театр високохудожньої та естетичної спрямованості) публіки, не можна забувати про підтримку самої здатності наших людей прийти в театр і придбати квиток.
Театр повинен не тільки вивчати, формувати, залучати публіку, він повинен постійно усвідомлювати силу навіювання, притаманну йому, як жодному іншому виду мистецтва, і відповідно до цього піклуватися про інтелектуальному і моральному розвитку своєї аудиторії, адже від того, якою вона буде завтра, залежить майбутнє самого театру.
«Глядач — не тільки соціологічна умова і економічна основа існування театру, він одночасно, як це відзначали всі великі реформатори театру, є рівноправний співтворець вистави ».
Саме в просторі «силових ліній» глядацької аудиторії, в залежності від її художнього потенціалу отримує театр той заряд життєвої енергії, який дає йому імпульс і напрям розвитку свого мистецтва.
Сьогодні для театру настав «час змін», настав так же час звернутися до глядача. Відмовившись йти по шляху найменшого опору, важливо зрозуміти необхідність ставити собі за мету не скороминущий комерційний успіх, а формування постійної аудиторії, сталого контингенту підготовлених глядачів.
Для стабілізації доходів театру потрібно «привчити публіку до постійного відвідування видовищ», домогтися щоб театр став для неї необхідністю.
Звичайно, не тільки заради підвищення доходів, у сьогоднішніх умовах вони залежать і від багатьох інших факторів, швидше турботою про майбутнє театру, викликана необхідність формування постійної публіки. Вона, володіючи досвідом спілкування з театром, розвиненим художнім смаком, є прискорювачем розвитку театральної культури всієї аудиторії, формує громадську думку про театр і його виставах серед нових і потенційних глядачів.
Тенденція до розширення глядачевої аудиторії в театрі імені П.К. Саксаганського в останні роки прогресує дуже добре.
За останні п’ять років вона збільшилася більш, ніж удвічі. Побільшало юних глядачів, середній вік шанувальників театру – 32 роки.
У 2014 році кількість вистав та програм, показаних за межами Білої Церкви, зросла удвічі, а кількість глядачів на виїздах – утричі.
Для розробки планування продаж потрібно зробити прогноз внутрішніх та зовнішніх змін у середовищі театру, оцінити минулорічні показники та відповідно розробити планування на наступні три роки. Щоб працювати плідно та насичено весь рік, театр бере до уваги усі можливі вже існуючі та теоретично можливі чинники, які впливають на роботу. Для укладання планів на театральний сезон необхідно враховувати:
тенденції відвідування (жанри вистав, уподобання глядачів, попередні продажі вистав за найменуваннями);
посезонні зміни (зовнішня та внутрішня міграція населення Білої Церкви у зв’язку з різноманітними чинниками: сезонні сільськогосподарські роботи, релігійні свята, відпустки тощо);
вплив соціально-економічних чинників (девальвація гривні, зниження прожиткового мінімуму);
критерії фінансового забезпечення населення (к-сть безробітних, соціально незахищені верстви населення, а також – населення із забезпеченням вище середнього тощо).
Розглянемо помісячно дані про відвідування вистав.
Січень 2015 р.: місяць, що характеризується великою кількістю вистав відповідно до попиту глядача (так щорічно). Адже у січні – зимові канікули у школах та вищих навчальних закладах, багато релігійних свят, коли родини збираються разом… і йдуть до театру! За січень 2015 року зіграно 73 вистави для 11 139 глядачів;
Лютий 2015 р.: кількість вистав та кількість глядача відповідно знижується. Учні та студенти повертаються до навчання, працюючі – до роботи. Таким чином за місяць 47 вистав відвідало 8820 глядачів;
Березень 2015 р.: на потенційний похід глядача до театру впливає навіть погода. Тому з початком весни відвідування театру зростає. У березні 12 728 глядачів відвідали 60 вистав;
Квітень 2015 р.: у зв`язку з приходом тепла та весняних релігійних празників, кількість глядачів у квітні меншає. Відбувається внутрішня соціальна та економічна міграція жителів Білої Церкви, адже частина населення їде у сільську місцевість для сількогосподарських робіт. Це – поширене та звичне явище в Україні. Та воно суттєво впливає на різноманітні аспекти життя нашого міста, в тому числі – і на діяльність театру, адже через потребу у забезпеченні своєї життєдіяльності (робота на полі) у потенційного глядача змінюються пріоритети. І це – цілком зрозуміло. За квітень театр відвідало 8194 глядачі на 44 виставах;
Травень 2015 р.: кількість глядачів знову збільшується. Внутрішня міграція стає зворотною і люди повертаються до звичного темпоритму життя. Протягом тижня, а найважливіше – у суботу та неділю (традиційно – вихідні дні для населення), коли у театрі відбувається по 3-4 вистави різних категорій (вистави на камерній сцені, вистави для дітей та вечірні вистави на великій сцені), глядацька зала – переповнена: 10 584 глядачі відвідали 53 вистави;
Червень 2015 р.: кількість глядачів зменшується. Причина – літні відпустки, які характеризуються як внутрішньою, так і зовнішньою (еміграція) міграціями. Звичайно, це впливає на заповнення залу. Безпосередній вплив на роботу театру мають літні канікули у школах та вищих навчальних закладах. Глядачів у червні зменшилася до 7868, які відвідали 46 репертуарних вистав;
Кожен працівник за законодавством України (КЗпП України і Законом України «Про відпустки») має право на відпустку. В Україні поширений негласний звичай, що працівники театрів йдуть у відпустку в один із літніх місяців. Зазвичай, це – липень. Творчий колектив Театру імені Саксаганського також має канікули у липні.
Серпень 2016 р.: останній літній місяць. Зовнішня та внутрішня міграція продовжується. Така особливість нашого міста має великий вплив на реалізацію квитків та на систему продаж. Школи та ВНЗ ще не працюють. На 30 вистав у серпні прийшло 3824 глядачі;
Вересень 2016 р.: однозначно та беззаперечно зростає кількість глядачів. Цьому причини – різні: закінчення літніх канікул у школах та ВНЗ, закінчення більшості відпусток, помітне зниження міграційних процесів тощо. У вересні 8109 глядачів відвідали 48 вистав;
Жовтень 2016 р.: кількість глядачів поступово зростає, але не досягає бажаної театром межі. Для інших організацій незвична і майже фантастична причина погіршення погодних умов не має такого впливу, як у театрі. Коли на вулиці неприємна погода, ллє осінній дощ, потенційні глядачі хочуть затишку та спокою, тому залишаються вдома. Кількість глядачів – 9940. Кількість вистав – 57;
Листопад 2016 р.: для театру це – рекордний місяць з кількості глядачів за минулий рік. Така тенденція для театру є фактом і прослідковується щорічно. 12 883 глядачі прийшли подивитися 55 вистав;
Грудень 2016 р.: у театр Святий Миколай щорічно приносить хороший подарунок – багато щасливих батьків та дітей. Театр імені Саксаганського спеціально до свята готує новорічну казку, яку можна переглянути щодня протягом майже місяця. Таким чином кількість глядача – велика. За грудень театр відвідало 12 569 малих та дорослих глядачів. Вони побували на 64 виставах.
Всього за 2015 рік відбулося 577 репертуарних вистав, які відвідали 106 658 глядачів. У 2014 році показник кількості глядачів становив 104 383 особи.
