Міністерство культури України Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені і. К. Карпенка-Карого

Кафедра організації театральної справи імені І. Д. Безгіна

Репертуарна стратегія та прокат вистав Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені п.К. Саксаганського

Дипломна робота студентки 6-го курсу факультету театрального мистецтва спеціалізації «Організація театральної справи» на здобуття освітнього ступеня «Магістр» Філіпової Вікторії Анатоліївни

Науковий керівник: Доцент, заслужений працівник культури України Ялоха Тетяна Олександрівна

Київ 2017

Зміст

Y

Вступ 4

Розділ I. Історичний розвиток Київського обласного академічного музично-драматичного театру імені П.К. Саксаганського 10

1.1. Лесь Курбас і Біла Церква 10

1.2. Періоди театру: створення нового, під Німецькою окупацією та післявоєнний період 23

Розділ II. Сучасний розвиток та умови стратегічного планування репертуару у театрі імені П.К. Саксаганського 27

2.1.Репертуар, як один з основних показників роботи театрального процесу 27

2.2. Стан і творчість театру ім. П.К. Саксаганськог в 2014 рр. 31

2.3 Мета театру 36

2.4. Конкурентні переваги Київського кадемічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського 40

2.5. Аналіз репертуару театру імені П.К. Саксаганського 42

2.6. Гастрольна діяльність театру, фестивалі, міжнародна співпраця 48

РОЗДІЛ IІІ. ТЕАТР І ГЛЯДАЧ 51

3.1 . Статистичні дані по відвідуванню вистав за 2015-2016 рр. (січень 2015 р. – грудень 2016 р.) 51

3.2. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності театру імені П. К. Саксаганського 60

3.3. SWOT-аналіз 69

3.4. Загальна стратегія розвитку. План дій на 2016-2019 рр. 73

Висновки 75

Список використаних джерел 78

Вступ

Актуальність теми дослідження. Як живий організм, театр зробив перші кроки у далеких 30-их роках ХХ століття. 29 грудня 1933 року Наркомат освіти УРСР ухвалив рішення про утворення в місті Біла Церква 4-го Київського обласного робітничо-колгоспного театру. Це був один із восьми пересувних театрів на Київщині у той час і єдиний, який вистояв у непростих умовах постійного гастрольного життя. До його складу увійшли актори-випускники Київського інституту музики і драми ім. М.Лисенка та декілька акторів-курбасівців. Трупа тоді нараховувала 18 осіб. У 1935 році відбулася прем’єра вистави «Мірандоліна» К.Гольдоні. У репертуарі театру в той час – твори І.Котляревського, М.Старицького, М.Горького, Ф.Шіллера. Головні ролі в них виконували: М.Артемов, А.Шилова, М.Стебляк, Н.Кольцова, Ю.Недоля, О.Пронічев, М.Вітась, Л.Адолінська. Режисер театру – І.Ненюк.

Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К.Саксаганського дбайливо зберігає традиції, закладені славними попередниками ще в 20-х роках минулого сторіччя. Великий репертуар театру багато в чому складається з класичних п’єс українських та зарубіжних драматургів, але серед класиків досить часто знаходиться місце і постановкам за творами сучасних авторів. Оновлення репертуару особливо активно відбувається в останні роки, оскільки колектив театру стали поповнювати випускники Київського, Харківського, Івано-Франківського та інших ВНЗ України. При музично-драматичному театрі в Білій Церкві видається газета «Мельпомена», яка знайомить жителів міста з новинками театрального життя безпосередньо театру і країни в цілому.

Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К.Саксаганського — місце проведення різноманітних культурних заходів, гастрольних виступів у місті тощо. У закладі практикується проведення соціальних вистав, благодійних акцій тощо.

На даний час у репертуарі театру 56 різнопланових постановок української та світової класики, сучасна драматургія та вистави для дітей (20 за творами українських авторів, 21 – світова драматургія, 15 вистав для дітей).

Тенденція до зростання глядацької аудиторій останні роки зберігається. За останні п’ять років вона збільшилася більш, ніж удвічі. Побільшало юних глядачів, середній вік шанувальників театру – 32 роки.

У 2014 році кількість вистав та програм, показаних за межами Білої Церкви, зросла удвічі, а кількість глядачів на виїздах – утричі.

Актуальність теми зумовлена необхідністю виявлення специфіки взаємодії «театр – глядач» у сучасній культурі для покращення репертуарної стратегії та прокату вистав театру . У цій ситуації робота театру може стати одним з провідних видів мистецтва і «механізмів» культури по складанню нових життєвих форм і стратегій, збереженню культурної цілісності та духовних орієнтирів нації.

Остання чверть ХХ–го і початок ХХІ століть позначені великою зацікавленістю вчених до цієї проблеми, тому що сама роль мистецтва у сучасній культурі постійно змінюється, і центр тяжіння все більше зміщується з художнього об’єкту, створеного митцем, до свідомості глядача. В роботі досліджується театр, його глядач і репертуарна стратегія, як найскладніша відкрита, здатна до розвитку система в її соціокультурній динаміці, та виявляється її сучасне функціонування та шляхи майбутнього розвитку.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є визначення вірогідних шляхів розвитку сучасного театрального процесу для Київського обласного академічного музично-драматичного театру ім.. П.К. Саксаганського театру з теоретично обґрунтованими рекомендаціями щодо пріоритетів творчої та організаторської діяльності: інформаційно-рекламної діяльності, прокату вистав, репертуарної стратегії, підходів до постановочної та виконавської діяльності режисера й актора. Мета досягається комплексним культурологічним аналізом взаємовідносин театру і глядача, як складної відкритої системи та аналізом репертуарної стратегії театру.

Поставлена мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

• застосувати системний підхід для аналізу театру та глядача;

• з’ясувати чинники, що є провідними у функціонуванні системи театр-глядач;

• дослідити специфіку репертуарної політики та прокату вистав у театрі.

Об’єкт дослідження – репертуарна стратегія та прокат вистав театру імені П.К. Саксаганського

Предмет дослідження – формування та шляхи удосконалення репертуарної політики театру.

Методи дослідження. Відповідно з обраними науковими цілями використана сукупність методів дослідження, які складають комплексний міждисциплінарний підхід до аналізу тенденцій еволюції того чи іншого сучасного театру та вистави. Цей підхід поєднує такі методи, як системний аналіз (для з’ясування загальних параметрів та відношень системи театр-глядач), аналітико-синтетичний (для формування цілісного погляду на сучасний стан функціонування і дослідження системи театр-глядач), історичний (для з’ясування постійних та змінних параметрів і якостей репертуарної стратегії), моделювання (для обґрунтування періодизації розвитку репертуарної політики), компаративістський (для порівняння варіантів системи театр-глядач), соціологічний (для експериментального аналізу системи театр-глядач), психологічний підхід (для розуміння «механіки», створення типології відносин репертуару театру та глядача), методи семіотики та герменевтики (для розуміння особливостей функціонування системи театр-глядач конкретної вистави).

Теоретичною основою дипломної роботи стали праці фахівців з теорії та історії культури, мистецтвознавства, соціології та психології мистецтва: І. Безгіна, В. Рєпіна, В. Дмитрієвського, Н. Корнієнко, О. Кривцуна, М. Кагана, О. Наконечної, А. Овчиннікової О. Рубінштейна, О. Семашка, К. Юдової-Романової; думки та спостереження діячів театру ХХ ст.: Л. Курбаса, А. Васильєва, В. Василька, Є. Гротовського, Р. Віктюка, В. Мейєрхольда, К. Станіславського, М. Чехова, Д. Богомазова, дослідження психологів, а також досвід театральних менеджерів: С. Ленглі, Д. Смелянського, П. Котлера, Дж. Шефф.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні його висновки і теоретичні положення можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем сучасного театру.

Магістерська робота обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів, 11 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (23 найменування). Загальний обсяг тексту дипломної роботи 79 сторінок.

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета і завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, характеризується практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Історичний розвиток Київського обласного академічного музично-драматичного театру імені П.К. Саксаганського», який складається з двох підрозділів, прослідковується історія створення театру та період роботи в театрі Леся Курбаса. Велику історичну і футуристичну розвідку в цьому напрямі зробив свого часу Л. Курбас. У його лекціях відображене змінення взаємовідносин театру та глядача в перехідну епоху: від дореволюційного театру до театру революційних років і потім до радянського театру. Ідеї та досвід Курбаса щодо взаємин із глядачем тільки сьогодні осмислюються і втілюються в життя митцями і теоретиками театру.

Для нашого дослідження важливими є ідеї Курбаса щодо історичної зміни «синтетичних» по світогляду та «еклектичних» епох у мистецтві.

Другий розділ «Сучасний розвиток та умови стратегічного планування репертуару у театрі імені П.К. Саксаганського», який складається з шести підрозділів, присвячено аналізу історичних коренів і сучасного стану українського театру в його взаємовідносинах із глядачем. «Поняття стратегії розвитку та умови стратегічного планування у театрі», розглядається "стратегія" в галузі управління підприємством як соціально-економічною системою припускає довгостроковий комплексний план дій керівництва, спрямованих на досягнення місії організації.

Визначаються конкурентні переваги театру імені П. Саксаганського, проводиться аналіз репертуару театру та його прокату.

Третій розділ «Театр і глядач» Поняття «театр», «глядач», «система» трактуються у поєднанні існуючих енциклопедичних визначень з повнотою й особливостями їх сучасного змісту згідно новітніх досліджень філософів, культурологів, соціологів, психологів театру та мистецтва, вітчизняних і зарубіжних науковців: Н. Корнієнко, І. Безгіна, М. Кагана, В. Дмитрієвського, О. Кривцуна, В. Леві та ін.

Атрибутивним концептом системи театр-глядач-репертуар — є сценічна дія, як особливий вид спілкування, взаємодія, співтворчість, що спричиняє якісні зміни параметрів підсистем театру та глядача в масштабі вистави та продовж творчого існування театру в координатах сучасної і загальної історії. Реляційною структурою, тобто відношенням між елементами системи, для системи «театр-глядач-репертуар» буде емоційно-інтелектуальний зв'язок усіх елементів на усіх рівнях існування театру, починаючи конкретною виставою, творчим функціонуванням театрального колективу до історії театру взагалі.

Щодо сучасного становища системи театр-глядач-репертуар констатується її знаходження у стані нерівноваги, коли з одного боку в експериментальних формах театру вона ускладнюється в пошуках відтворення нової цілісності сучасної людини, а з іншого нарощує технічний арсенал в розважанні та задоволенні невибагливої, не маючої театрального

Сучасний пошуковий український театр пропонує свої художні структури, як спроможні цілюще впливати на душевний стан глядачів. Соціологічні опитування свідчать про постійно зростаючу популярність театру серед молоді, учнів та студентів. Молодь обирає вистави за своїми смаками. В неї є улюблені актори, але головний приваблюючий мотив – романтичний сюжет, постановочні ефекти та музика спектаклю. Діалог з такою публікою будується на вітальній енергії акторів на їх емоціональному пресингу, який підсилює музика, особливо в рокових обробках. І саме такі вистави можна побачити в театрі ім.. П.К. Саксаганського.

охоплює в собі статистичні дані по відвідуванню вистав за 2015-2016 рр, проведення аналізу бізнес-середовища, що сприяє визначенню чинників, які впливають на діяльність організації театру, а також розглядається, розроблений працівниками театру, стратегічний план діяльності на 2016-2019 рр.