79.Соціально-культурне середовище як фактор розвитку особистості

Особистість є суб'єкт, що реалізовує себе в спілкуванні і соціальній дії. Але для цього потрібна наявність світогляду, соціальних, етичних і естетичних ідеалів, реалізація яких немислима без інтелекту, волі і свободи. Поза культурною традицією і культурним середовищем особистість відбутися не може. «Природна», тобто людина, що не торкнулася культурою, є антропоморфна істота і не більш.

Можна визнавати науково доведеним факт, що людині, щоб стати і залишатися особою, необхідні контакти з іншими людьми в соціальному середовищі як резервуарі поведінкового досвіду і накопичених знань, як засіб виявлення і задоволення індивідуальних потреб, включаючи інтелектуальне і емоційне спілкування.

Якщо розглядати зв'язок культури з процесами суспільного розвитку і виділити його суб'єктний-особовий аспект, то необхідно відзначити, що саме культура формує і характеризує людину як діяльного суб'єкта цих процесів. У цьому сенсі культура концентрує досвід людства в освоєнні природного і соціального світу, на основі якого формуються, зберігаються, удосконалюються і передаються від покоління до покоління форми людської ментальності. Людина стає особою у міру освоєння їм культурного простору, своєрідної «соціальної пам'яті» суспільства. Відбувається процес соціалізації індивіда, в ході якого людська істота з певними біологічними завдатками набуває якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві з історично заданими культурними характеристиками.

Особистість соціокультурна по своїй суті, але індивідуальна і неповторювана за способом свого існування.

80.Біологічна природа та соціальна суть людини.

Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.

Подібність, схожість людини і тварини визначається, по-перше, складом речовини, будовою та поведінкою організмів; по-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важ­ливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язка­ми з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі.

Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування.

Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі. Соціум — це особливий спосіб життя особливих істот — людей.

Отже, найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування, людське — суспільним, соціальним, як життєдіяльність. Все що є в суспільстві, як і саме суспільство, — результат людської діяльності.

1.Об*єкт та предмет соціол.Поняття соціального