76.Охарактеризуйте еволюцію уявлень про суспільство як соціальну систему(Спенсер, Дюркгейм, Тіоніс, Парего)

Якісно нове розуміння категорії «суспільство» запропонувала соціологія в середині XIX — на початку XX ст. Так, О. Конт і Г. Спенсер вважали його динамічним утворенням, що, як і кожний живий організм, перебуває у постійному розвитку, виявляючи здатність до саморегулювання. Е. Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну реальність, що заснована на колективних уявленнях. Для М. Вебера суспільство — це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій.

Відомим представником механіцизму вважають італійсько­го вченого Вілфредо Парето .Він вважав, що суспільство є своєрідним механізмом, який збудований з атомів — людей. Вони становлять систему, що складається з окремих елементів, які взаємопов'язані і впливають один на одного. Ці елементи неоднорідні. Кращі складають еліту, яка керує су­спільством. Рівновага в системі забезпечується циркуляцією еліти: кращі з представників низів можуть підніматися догори і входити в еліту, а ті члени еліти, які деградують — опуска­ються донизу.

Німецький соціолог Фердинанд Тіонніс виділяв два типи соціальних спільнот — "гемайншафт" ("органічна" община притаманна традиційному суспільству) і "гезельшафт" ("механічне" суспільство, яке постало волюнтаристським, раціо­нальним шляхом).

Так відбувалася еволюція уявлень про суспільство як соціальну систему.

77. Місце і роль еволюції у формуванні світогляду молоді

Світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до себе.

Основу його становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство і стали внутрішньою позицією особистості.

Погляди - прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках.

На їх основі формуються й утверджуються переконання особистості.

Переконання - психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів; сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.

Так як молоді люди достатньо неосвідчені і більшу частину історії країни, розвитку світу чули тільки на словах, то можна зробити висновок, що про більшу частину еволюції вони також тільки чули, отже можуть судити тільки з чужих слів про те, що добре, а що пагано.А враження інших людей про навколишній світ завжди суб*активні, отже молоді люди не можуть достатньо добре уявити як проходив процес еволюції.

Зате, молодь більш прогресивна і еволюціонована, на відміну від старших людей, так як їй легше перебудувати свої звички, світогляд, бо людина у мешій мірі до чогось звикла і їй легше звикнути до чогось нового.

78.Найважливіші глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв*язання

Глобальними проблемами називають ті, які мають загальнолюдський характер, зачіпають інтереси людства в цілому і кожної окремої людини практично в будь-якій точці планети. Наприклад, загроза термоядерної катастрофи, загроза деградації природного середовища та екологічного самогубства людства, продовольча проблема, проблеми боротьби з небезпечними для людства захворюваннями і т. д. Всі ці проблеми породжені роз'єднаністю людства, нерівномірністю його розвитку. Негативні результати і наслідки неузгоджених, непродуманих дій країн, народів, окремих людей, накопичуючись в глобальних масштабах, стали потужним об'єктивним чинником світового економічного і соціального розвитку. Вони роблять все більш істотний вплив на розвиток окремих країн та регіонів. Їх рішення передбачає об'єднання зусиль великої кількості держав і організацій на міжнародному рівні.

Вирішення глобальних проблем можливе лише за умови невідкладності й рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства. У доповіді ООН про людський розвиток зазначається, що програма дій, спрямованих на забезпечення прогресу людства в епоху глобалізації, має передбачати досягнення семи основних цілей, у контексті кожної з яких необхідна взаємодія на національному і міжнародному рівнях:

1) удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток людського потенціалу, коригування політики з урахуванням нових реалій глобальної економіки; 2) зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов'язаних із ними втрат; 3) активізації міжнародного співробітництва в галузі боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини; 4) нарощування діяльності з розробки нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності; 5) припинення процесів маргіналізації та подальшої поляризації багатства і бідності; 6) ліквідації диспропорцій у структурах глобального регулювання; 7) формування ціліснішої та демократичнішої системи глобального регулювання.