5.Суть та типологія соціологічних категорій.

Як і всі інші науки, соціологія має свою систему категорій. Під ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони предмета науки, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які нею визначаються.

• Загальнонаукові соціологічні категорії (суспільство, соціум, соціальна система).

• Безпосередньо соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми);

• Категорії дисциплін, суміжних з соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури).

Соціологічна практика виділяє дві групи соціологічних категорій:

1. категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру, з виокремленням основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як „особистість”, „соціалізація”, „соціальна група”, „соціальна спільнота”, „соціальний клас”, „соціальна діяльність”, „соціальний контроль” та інші;

2. категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни, особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як „соціальний процес”, „соціальна зміна», „соціальний рух”, „соціальна мобільність”, „соціальний розвиток”

6.Місце соціології у системі суспільних наук.

У системі суспільних та гуманітарних наук соціологія займає особливе місце. Це пояснюється тим, що: 1) вона є наукою про суспільство, його явища та процеси; 2) вона вміщує в себе теорію суспільства або загальну соціологічну теорію, яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних та гуманітарних наук; 3) всі суспільні науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людей, завжди містять у собі соціальний аспект, тобто закони і закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей; 4) техніка та методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального виміру, розроблені соціологією, є необхідними і використовуються всіма іншими суспільними науками; 5) склалася ціла система досліджень, які проводяться на стику соціології та інших наук. Соціологія дуже тісно пов»язана з історією, філософією, культурологією, демографією, релігієзнавством, культурологією тощо).

Суть соціологічної науки полягає у "діагностиці" та "лікуванні" соціальних хвороб, у прагненні до понятійно-абстрактного осмислення соціального і до конкретного опису соціальних феноменів реального життя людини. Особливе місце соціології в системі соціальних і гуманітарних наук полягає у формуванні у людей соціологічної культури та мислення, здатності правильно сприймати соціальні процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, сприяє формуванню знань про соціальну дійсність, пояснює логіку та істинність процесів соціального розвитку, розробляє "універсальну технологію" емпіричного дослідження суспільства.

7.Винекнення і розвиток соціології як окремої науки.

Сорокові роки 19 століття - період становлення науки про суспільство. Вперше в науковий обіг ввів цей термін Огюст Конт - французький філософ, соціолог, засновник позитивізму. Працюючи секретарем А.Сен-Симона, він розвивав головні ідеї цього вченого - представника утопічного соціалізму. Надалі О. Конт створив своє вчення, яке спочатку назвав "соціальної фізикою", а 1938р. соціологією. Це теорія була викладена в «Курсі позитивної філософії» і «Системі позитивної політики» - головних працях О. Конта. У цих працях він формулює і розвиває «закон трьох стадій розвитку суспільства» - теологічної, метафізичної, позитивною. Перехід від однієї стадії до іншої характеризується зміною пануючих суспільних ідей. На перших стадії - теологічної, всі явища соціального життя пояснюються на основі релігійних уявлень, а світогляд діями надприродних сил. Друга стадія - метафізична, є критичною по відношенню до першої, божественні сили замінюються різного роду абстракціями, втіленими в різного роду сутності. На третій - позитивної, з'являється можливість позитивного, наукового пояснення спостережуваних явищ, процесів і закономірностей та їх розвитку.

Г. Спенсер засновник органічної школи соціології, розділив позиції О. Конта і розглядав суспільство як цілісний організм, порівнюючи його з біологічним організмом, описуючи його як якесь ціле, що складається з взаємозалежних елементів. Надалі Г. Спенсер розвивав «теорію природного відбору», запропоновану Ч. Дарвіном, але стосовно до суспільного організму.