32.Соціальна мобільність

Соціальна мобільність– перехід індивіда, соціального об»єкта або цінності від однієї позиції до іншої. Відбувається внаслідок людської діяльності.Різновиди соціальної мобільності – вертикальна та горизонтальна.Вертикальна соціальна мобільність– відносини, що виникають при переміщенні індивіда, соціального об»єкта або цінності з одного соціального прошарку до іншого. В залежності від напрямку переміщення вирізняютьвисхідну та низхідну вертикальну мобільність.Відношення між ними є асиметричним: якщо висхідна мобільність переважно носить добровільний характер, є бажаною для індивіда, то нисхідна є переважно небажаною, носить примусовий характер.Соціальні ліфти– це канали вертикальної соціальної мобільності. П.Сорокін вирізнив 7 інститутів, що слугують соцільними ліфтами: армія, церква, школа, сім»я, політичні, економічні та професійні організації.Горизонтальна соціальна мобільність– перехід індивіда з однієї групи до іншої, що розміщена на тому ж рівні. Приклад – географічна мобільність, що полягає не в зміні статусу чи групи, а в територіальному переміщенні із збереженням попереднього статусу. Якщо до зміни місця додається зміна статусу (наприклад, громадянства), то таке переміщення перетворюється на міграцію.

33.Поняття та суть соціальної стратифікації та її суспільне значення

Соціальна стратифікація– нашарування соціальних груп, що мають різний доступ до соціальних благ внаслідок їх нерівного становища в соціальній ієрархії. Кожне суспільство має свої особливості соціальної стратифікації.Різновиди соціальної стратифікації:жорстка (закрита) та відкрита.Жорстка стратифікація передбачає спадковий характер належності до соціальних страт, серйозні формальні обмеження на перехід з однієї страти в іншу. Приклад – кастове суспільство в Індії. За відкритої стратифікації не існує формальних (законодавчих) обмежень для переходу з однієї страти до іншої. Стратифікація припускає, що певні соціальні відмінності між людьми набувають ієрархічного ранжування. В теорії стратифікації в центрі уваги перебуває проблема рівності та нерівності. Під рівністю розуміється правова рівність, рівність можливостей у досягнення бажаних цілей, рівність умов життя (освіта, добробут тощо), рівність досягнутих результатів. Нерівність також проявляється в цих аспектах. Особлива увага звертається на відмінності, якості та тривалості освіти, проблемі доступу різних людей до владних структур, престижність позицій, які обіймають різні члени суспільства. Другий важливий момент нерівності – майнова нерівність та нерівність розподілу прибутку. В центрі уваги – соціально-економічні відносини між окремими індивідами та групами – учасниками процесу виробництва. Власність розкривається як процес розпорядження, володіння та привласнення. Це означає, що власність включає в себе момент економічної влади.

34. Теорії соціальної стратифікації

Теорії стратифікації М. Вебера

Вирішальною умовою (першим критерієм стратифікації), що впливає на долю окремої людини, є не стільки факт класової приналежності, скільки позиція (статус) індивіда на ринку, що дозволяє поліпшити або погіршити його життєві шанси.

Другий критерій стратифікації - це престиж, повага, почесті, які отримує індивід чи позиція. Статусне повагу, одержуване індивідами, об'єднує їх у групи. Статусні групи відрізняються певним способом життя, стилем життя, вони володіють певними матеріальними та ідеальними привілеями і намагаються узурпувати свої вдачі на них.

І класові, і статусні позиції є ресурсами в боротьбі за володіння владою, на які спираються політичні партії. Це третій критерій стратифікації.

Теорія соціальної стратифікації і соціальної мобільності П. Сорокіна (1889-1968)

Теорія стратифікації П. Сорокіна була вперше викладена в його роботі «Соціальна мобільність» (1927), яка вважається класичною працею в цій галузі.

Соціальна стратифікація, за визначенням Сорокіна, - це диференціація деякої даної сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі. Її основа і сутність - у нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності й обов'язку, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади і впливу серед членів того чи іншого співтовариства.

Все різноманіття соціальної стратифікації може бути зведене до трьох основних форм - економічній, політичній і професійній, які тісно переплетені. Це означає, що ті, хто належить до вищого шару в якомусь одному відношенні, звичайно належать до того ж шару і по іншому параметру; і навпаки. Так відбувається в більшості випадків, але не завжди. На думку Сорокіна, взаємозалежність трьох форм соціальної стратифікації далека від повної, тому що різні шари кожної форми не зовсім збігаються один з одним, вірніше, збігаються лише частково. Це явище Сорокін вперше назвав статусним розбіжністю. Воно полягає в тому, що людина може займати високе положення в одній стратифікації і низьке положення в інший. Така розбіжність болісно переживається людьми і може служити для деяких стимулом змінити своє соціальне становище, привести до соціальної мобільності індивіда.