29.Трансформація соціальної структури українського суспільства

Соціальна структура сучасного українського суспільства залежить від спрямування сутності соціальних трансформацій, суть яких – у зміні функціональних зв’язків у суспільстві. Її основу становлять:

1. Зміна суспільної форми всіх основних соціальних інститутів – економічних, політичних (передусім інститутів власності), культурних, освітніх; глибокий суспільний переворот і реформування тих соціальних засад і регуляторів, що формують соціальну структуру (вона стала менш жорсткою, рухливою).

2. Трансформація соціальної природи основних компонентів соціальної структури – класів, груп і спільнот; відновлення їх як суб’єктів власності й влади; поява економічних класів, верств і страт з відповідною системою соціальних конфліктів і суперечностей.

3. Ослаблення існуючих у суспільстві стратифікаційних обмежень. Поява нових каналів підвищення статусів, посилення горизонтальної та вертикальної мобільності українців.

30.Проблематика досліджень вітчизняної соціології

Складні і суперечливі процеси дезінтеграції одномірного тоталітарного соціуму і формування нових соціальних структур ринкового, демократичного суспільства, здатного до соціального прогресу, досліджуються в соціологічному плані.

Дослідження останнього часу концентрувалися на поєднанні власне "структурного" та "культурного" підходів до вивчення соціальних процесів.

Теоретичні соціологічні дослідження спрямовані на пошук і утвердження змінних соціологічних парадигм, які формуються й розвиваються, основних наукових положень, постулатів, узагальнених уявлень, які виробляються під час інтегративної пізнавальної діяльності і служать для обгрунтування і поглиблення здебільшого загальносоціологічної теорії.

Прикладні соціологічні дослідження спрямовані на вивчення соціальних явищ і процесів з певними цілями, які й позначають особливості їх методологічного і організаційно-технологічного забезпечення:

— вивчення стану конкретної життєвої проблеми, з вирішенням якої пов'язана певна практична діяльність;

— виробнича, педагогічна, культурно-просвітницька, правоохоронна, управлінська цілі і т. ін.;

— виявлення конкретних соціальних тенденцій і закономірностей, врахування яких може підсилити або нейтралізувати вплив тих або інших факторів і умов для успішного вирішення конкретного завдання або прийняття конкретної програми дій;

— вивчення характеру впливу певних умов і факторів на обстежуваний об'єкт, явище або процес, визначення взаємозв'язку цих факторів, виявлення можливості регулювання, керування ними;

— узагальнення одержуваної під час дослідження інформації і формулювання конкретних висновків, практичних рекомендацій, проектів конкретних і адресних рішень.

31.В чому полягає суть понять «соціальний статус»та «соціальна роль»

Лінтон визначив статус як місце, яке займає індивід у даній системі і яке пов'язане з певною сукупністю прав і обов'язків.Соціальний статус визначається належністю до певних груп. Прикладами соціальних статусів є статус жін­ки, чоловіка, студента, батька, пасажира, громадянина, пре­зидента тощо. Оскільки ми належимо до багатьох соціальних груп, то, відповідно, ми маємо багато статусів. Так, одночас­но людина може бути студентом, чоловіком, громадянином України, росіянином за національністю, буддистом за віро­сповіданням.

Можна розрізняти соціальний і особистий статус індивіда. Перший пов'язаний з його належністю до певної групи і пре­стижем групи, другий — з положенням усередині групи, особ­ливо малої, і особистісними якостями, що викликають повагу або неповагу оточуючих.

соціальна роль —це здійснення прав і обо­в'язків, пов'язаних з певніш статусом.

Коли вивчається соціальна роль, необхідно розглядати:

а) існуючу в суспільстві систему очікувань щодо поведінки індивіда, який займає певне положення;

б) уявлення людини про модель своєї власної поведінки у взаємодії з іншими людьми;

в) відкриту поведінку індивіда, який займає певний статус. Найчастіше соціальні статуси і ролі підрозділяються на: 1. Конвенціональні(або формальні) і міжособистісні (абонеформальні). Конвенціональні статуси — це такі, по відно­шенню до яких у членів суспільства існують загальноприй­няті, конвенціональні уявлення про те, як треба поводитись виконавцю цих ролей. Наприклад, більшість членів певного суспільства мають схожі погляди на те, як повинні поводитись лікар і пацієнт, вчитель і учень. Ці погляди, як правило, закріп­лені у функціональних обов'язках, правилах поведінки.

Міжособистісні статуси — це такі, по відношенню до яких не має більш-менш єдиних уявлень, які б були десь зафіксо­вані. Такими статусами та ролями можуть бути статуси кохан­ця, друга, сусіда.