- •2. Види комплексних добрив.
- •3 Апатито-рідкісно-земельні родовища Україні. Способои їх переробки.
- •1.Джерела мідних, цинкових, молібденових, кобальтових та марганцевих добрив.
- •2.Склад та характеристика суперфосу.
- •3.Схема одержання синильної кислоти окислювальним амонолізом метану
- •Одержання синильної кислоти окиснювальним амонолізом метану
- •2.Мікрофос, його характеристику.
- •1.Реакціяї нейтралізація фосфатної кислоти доломітом.
- •2.Запаси р2о5 Стремигородського родовища.
- •1.Характеристика мідних, марганцевих, молібденових та кобальтових добрив.
- •2.Технологічна схема одержання гранфосу.
- •3.Споживчі елементи, які необхідні рослинам та тваринам.
- •2.Показники якості гранфосу.
- •3.Поклади зернистих фосфоритів в Північно-Західному регіоні.
- •1.Технологія одержання складних без хлорних добрив з мікроелементами.
- •2.Гранулометричний склад гранфосу, йог нормування.
- •3.Реакції, які лежать в основі розкладання фосфоритів нітратною кислотою
- •1.Технологія одержання магнієвмісного суперфосфату.
- •2.Загальні положення збагачення бідних фосфоритів.
- •3.Реакції, що лежать в основі розкладання фосфоритів нітратною кислотою.
- •1.Призначення та властивості синильної кислоти.
- •2.Фактори, що впливають на ступінь вилучення р2о5 нітратною кислотою.
- •3.Речовини, з яких складається готове нітратно-фосфорне добриво, одержане з
- •1.Механічні та термічні методи збагачення бідних фосфоритів.
- •2.Кінетична модель процесу розкладу фосфат-глауконітового концентрату нітратною кислотою.
- •3.Хімізм процесу одержання азотно-фосфорних добрив із фосфат-глауконітового концентрату
- •1.Фізичні та хімічні властивості синильної кислоти.
- •3. Хімізм процесу одержання азотно-фосфорних добрив із фосфат-глауконітового концентрату.
- •Вимоги, що пред’являють до якості аміаку, природного газу та повітря як сировинних компонентів для одержання синильної кислоти
- •2. Найважливіші мінеральні добрива.
- •3.НАналіз технологічних факторів процесу одержання азотно-фосфорних добрив із фосфат-глауконітового концентрату
3 Апатито-рідкісно-земельні родовища Україні. Способои їх переробки.
В Україні розвідано чотири родовища апатитовмісних порід та відкрито чотири фосфоритоносні райони (басейни): Донецький, Волино-Подільський, Унечський і Причорноморський. Дотепер з них детально обстежено і підготовлено до експлуатації родовища апатитових і фосфоритових порід з надійними запасами фосфатної сировини на рівні 100-120 млн. т Р2О5.
Основні родовища комплексних апатитових руд – це Новополтавське, Стремигородське, Торчинське та Носачівське. Найбільш перспективним є Стремигородське родовище комплексних апатито-ільменітових руд (Житомирська область, поблизу Ірш ГЗК - Іршанського гірничо-збагачуваного комбінату). До речі, у межах Українського гранітного щита розташовано й Іршанський гірничо-рудний район, де є низка попередньо оцінених (більше 10) апатитовмісних рудопроявів з сумарними ресурсами 258 млн. т Р2О5 (вміст Р2О5 в руді - від 3 до 10% Р2О5): Федорівське, Видоборське, Давидківське, Паромівське, Кропивенське та ін.
Видобуток руди Стремигородського родовища (запаси 31,8 млн. т Р2О5, вміст Р2О5 у 2,7-2,8%) цілком реально проводити відкритим способом з подальшим збагаченням і розподілом руди на апатитовий та ільменітовий концентрати. Досягнуто ступінь вилучення Р2О5 в концентрат (38% Р2О5) в межах (60±1)%. На базі цього родовища можна створити підприємство з річним виробництвом 860 тис. т апатитового концентрату, що придатний для одержання фосфоровмісних добрив за традиційними сульфатнокислотними технологіями. Освоєння родовища потребує капітальних вкладань більше $730 млн.
Менших капітальних вкладень ($500 млн.) потребує освоєння Федорівського фторапатитового родовища (можливий інвестор - спільне українсько-російське підприємство "ТАКО"), Носачівського апатито- ільменітового родовища в Черкаській області (інвестор - черкаське ТОВ "ТіоФаб, ЛТД").
Для сировини комплексних апатитових родовищ правомірно застосовувати визначення "руда", тому що, поряд з апатитом, з цієї сировини доцільно водночас відокремнювати й ільменіт FeTiO3, рідкісноземельні метали тощо.
Найзначнішим в Україні є Новополтавське (Запорізька область) апатито-рідкісноземельне родовище з запасом руди 791 млн. т з середнім вмістом Р2О5 5,2% (запаси по Р2О5 - 73,5 млн. т). Розроблено ТЕО будівництва підземної копальні і збагачувальної фабрики щорічною потужністю 16 млн. т руди, себто 600 тис. т апатитового концентрату з вмістом 39,4% Р2О5. Видобуток руди передбачається проводити підземним способом з камерною виїмкою і подальшим обваленням покрівлі. Кора вивітрювання може, принципово кажучи, відроблятися й відкритим та свердловинними способами, проте наслідком цього буде погіршення для довкілля екологічних умов.
Використання новополтавької руди стане рентабельним лише за умови вилучення і цільового застосування концентратів рідкісноземельних металів. За наявними в світовій практиці технологіями переробка подібної фосфатної сировини можлива нітратнокислотним способом. Певніше за все, ця обставина спроможна відіграти й позитивну роль, принаймні беручи до уваги відому тенденцію в Україні щодо звуження асортименту фосфорвмісних добрив (наприклад, на вітчизняному ринку практично відсутня нітроамофоска).
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2______