20) Типи промов за знаковим оформленням та закріпленням

Наукова доповідь (реферат): якщо є велика кількість фактичних даних, дат, імен, які запам’ятати досить важко. Тоді текс легше скомпонувати, логічно викласти й озвучити за допомогою конспекту.

Виступи на каналах масової комунікації, під час яких в результаті хвилювання може відбутися порушення живого мовлення, збої у викладі думок.

В усіх випадках перед собою треба мати не писаний поспіхом чорновик, написаний поспіхом нерозбірливим почерком. Рукопис бажано мати в друкованому вигляді, щоб було легко читати текст. Тоді увага зосереджуватиметься на передаванні змісту й логічних наголосах, а не на розбиранні каліграфічних закарлюк.

Варто пам’ятати, що 1 сторінка машинопису (30 рядків, 14 кегль) читається приблизно 2 хв. Отже для себе можна легко визначити обсяг виступу відповідно до встановленого регламентом часу.

 

Промови, які вчать напам’ять.

Якщо потрібно точно зберегти зміст, не пропустивши жодного вагомого слова, наприклад, колективне привітання ювіляра.

Досконале володіння текстом дає змогу зосередитися на ораторських прийомах, виступаючи перед різноплановою аудиторією.

Однак, щоб у слухачів не виникло відчуття нецікавості й байдужості до повідомлення, його слід виголошувати щиро й відкрито, емоційно насиченим тоном і дещо сповільненим темпом, а не речитативом.

 

Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять.

Виступ тривалістю 1-2 год. не завчиш. Тому, наприклад, викладачі опановують значний науково-інформаційний матеріал, виділяють з нього у конспекті головне, а потім живою бесідою викладають його слухачам.

Коли передбачається тривалий виступ, необхідно добре засвоїти, систематизувати матеріал, уявити логічну канву, структуру виступу. Якщо промовцеві є що сказати, його „несе” матеріал, викликаючи бажання поділитися з іншими тим, що він сам добре усвідомив і знає.

21 Способи підготовки до публічного мовлення

1)      обдумування теми;

2)      підбір матеріалів, літератури, ілюстрацій тощо, опрацювання їх (підготовка виписок — цитат із зазначенням джерела; укладання конспекту (дослівного, реферативного або комбінованого);

3)      систематизація матеріалу;

4)      складання плану виступу або розгорнутого плану, який містить ключові слова, цифрові дані, дати, власні назви, складні для запам’ятовування;

5)      написання тез виступу — найважливіших положень, які мають бути обґрунтовані, доведені, проілюстровані;

6)      написання повного тексту виступу;

7)      коригування написаного тексту:

—    довгі речення слід замінити короткими або поділити;

—    вставити риторичні запитання, які збагатять інтонацію, пожвавлять виклад, змусять стежити за ходом думки;

—    смислові зв’язки між частинами промови треба виразити словами: по-перше..., по-друге..., з одного боку..., а з другого..., отже..., таким чином...;

—    потрібно постійно називати предмет думки;

—    слід визначити, де потрібні паузи;

—    увести в текст звертання до слухачів;

8)      пробне читання промови вголос;

9)      виголошення промови.