49. Політика індустріалізації в Україні. Перші п'ятирічки. Їх досягнення та прорахунки.

Індустріалізація країни, розпочалась з 1925 р. і вивела Україну на якісно новий рівень промислового розвитку.

Риси індустріалізації:

- у валовій продукції починає домінувати виробництво засобів виробництва;

- дрібна промисловість витісняється великою індустрією (Україна посіла 2 місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну; 3 місце - за виробництвом сталі (після Німеччини та Англії); 4 місце у світі - за видобутком вугілля);

- формується робітничий клас та інтелігенція.

Проте, індустріалізація мала і негативні риси:

- Домінуюче виробництво засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання, в умовах ліквідації ринкових зв'язків вело до відриву підриємств, які виробляли засоби виробництва, від споживача.

Ставку було зроблено на побудову і реконструкцію підприємств-монополістів (модернізація запорізького заводу “Комунар” мала перетворити його на найбільше в світі підприємство з виробництва зернозбиральних комбайнів; реконструйований паровозобудівний завод у Луганську за проекторною потужність дорівнював найбільшому у світі заводу компанії “Америкен локомотив”). Але підприємства-монополії поглинали левову частку капіталовкладень у промисловість, а згодом фактично підім'яли під себе економіку країни, деформуючи її господарство. Кількість підприємств важкої промисловості зросла майже в 11 разів, у тому числі було побудовано промислові гіганти «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», Харківський тракторний завод (1931 р.), Дніпровська ГЕС (1932 р.).

Досягнення України за роки індустріалізації:

- перша п'ятирічка - побудовано 400 підприємств з 1500 в СРСР;

- друга п'ятирічка - відповідно 1000 з 1500 в СРСР;

- третя п'ятирічка - 600 з 3000 заводів (на 16 з'їзді ВКП (б) у червні 1930 р. Сталін підкреслив, що промисловість СРСР, як і народне господарство, спирається на вугільно-металургійну базу України.)

- створено нові галузі прромисловості (у харчовій - маргаринова, молочна, маслообробна, хлібопекарська; в 30-х рр. виникла електрометалургія - завод “Дніпроспецсталь”; кольорова металургія - Костантинівський цинковий та Дніпропетровський алюмінієвий заводи).

Особливості процесу індустріалізації в Україні

1. Інвестування в промисловість республіки, особливо в початковий період індустріалізації, значної частини коштів. 2. Побудова і реконструкція в Україні на початкуіндустріалізації крупних промислових об'єктів.

3.Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки.

4.Поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей.

5.Значне відставання модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва і недостатньої сировинної бази.

6. Вищі темпи витіснення приватного сектора в економіці України, ніж у СРСР загалом.

Отже, процес індустріалізації в Україні, збігаючись із загальносоюзними тенденціями, мав свої особливості: інвестування в промисловість республіки, особливо в по­чатковий період індустріалізації, значної частини кош­тів; побудова в Україні у роки перших п'ятирічок біль­шості запланованих промислових об'єктів; нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республі­ки; поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей, витіснення приватного сектора.

Наслідки індустріалізації були неоднозначними. З одного боку, це позитивні зрушення: вихід України на якісно новий рівень промислового розвитку, прогресивні зміни в структурі господарювання на користь промисло­вості, досягнення промисловістю республіки за низкою головних індустріальних показників європейського та сві­тового рівня, урбанізація, швидке формування національ­ного робітничого класу та ін. З іншого — форсована індус­тріалізація стимулювала появу багатьох негативних тен­денцій: домінуюче, привілейоване становище виробництва засобів виробництва, побудова і реконструкція підприємств-монополістів, заморожування значних коштів у незавершених об'єктах, диспропорційне і нерівномірне формування промислового потенціалу республіки, нарос­таюча централізація економічного життя, повернення до командних методів управління, посилення експлуатації трудящих, поглиблення відчуженості робітничого класу від засобів виробництва.