3.4. В інформаційній сфері

До числа загроз інформаційній безпеці можна відвести наступні;

• прагнення ряду країн до домінування у світовому інформаційному просторі;

• витиснення України із зовнішнього та внутрішнього інформаційного ринку;

- розроблення рядом держав концепцій інформаційних війн, які передбачають створення засобів небезпечною впливу на інформаційні сфери інших країн;

• порушення нормального функціонування інформаційних та телекомунікаційних систем, а також збереження інформаційних ресурсів, отримання несанкціонованого доступу до них;

• монополізація інформаційної сфери.

Основним заходами із забезпечення національної безпеки у сфері інформації є:

• використання інформаційно-аналітичних підрозділів підприємств недержавної форми власності з метою своєчасного виявлення загроз та визначення їх джерел;

• удосконалення і захист вітчизняної інформаційної інфраструктури, сприяння в інтеграції України до світового інформаційного простору;

• розроблення механізмів протидії інформаційним війнам, моделей превентивного інформаційного впливу, захисту енерго-інфор-маційного середовища;

? створення системи протидії спробам маніпулювання суспільною свідомістю, в тому числі за допомогою засобів масової інформації та мережі Лнтернет";

• створення системи протидії засобам радіоелектронної, психотропної та психотропної зброї;

• сприяння розвитку україномовних видавництв та засобів масової інформації;

• реалізація конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції;

• вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

3.5. У соціальній та гуманітарній сферах

До числа загроз національній безпеці в соціальній та гуманітарній сферах належать:

• низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, негативні тенденції щодо зростання кількості громадян працездатного віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю;

• недостатність умов для формування середнього класу;

• зростання майнового розшарування населення, бідність значної його частини;

• падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;

• зменшення чисельності населення та його природного приросту;

• бездоглядність, безпритульність, бродяжництво дітей і підлітків;

• тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;

• відплив із країни кваліфікованої робочої сили;

• переважання особистих, корпоративних чи регіональних інтересів над національними, зниження патріотизму;

• недостатня духовна, етична і моральна свідомість у керівників підприємств недержавної форми власності;

• істотне зниження освіченості нації, якості освіти та доступності її здобуття всіма прошарками суспільства.

Основним заходами із забезпечення управління національною безпекою в соціальній та гуманітарній сферах є:

• підвищення рівня соціальної захищеності шляхом реального підвищення життєвого рівня населення, створення робочих місць із надання послуг у сфері безпеки, зміцнення моральних засад суспільства;

• сприяння державним органам у формуванні середнього класу, через широке залучення недержавної складової до участі у забезпеченні національної безпеки, а також наданні соціальних гарантій особам, що беруть участь у цій діяльності;

• створення механізмів для подолання чинників надмірного соціального розшарування;

• розроблення оздоровчих програм та удосконалення системи охорони здоров'я шляхом впровадження новітніх технологій в галузі медицини;

• проведення пропаганди за здоровий спосіб життя, формування іміджу дружньої родини, яка б складалася з 4-5 дітей, організація недержавної підтримки багатодітних сімей, включаючи матеріальне прогресивне заохочення за народження кожної наступної дитини, збільшення за терміном декретних відпусток, надання пільгових кредитів сім'ям, що мають двох і більше дітей тощо;

- організація та сприяння державним органам у ліквідації безпритульності та бродяжництва серед дітей та підлітків через організацію закладів освіти та виховання, надання пільгових умов до вступу у навчальні заклади зі спеціальностей в галузі безпеки;

• створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного, морального і духовного здоров'я;

• створення достатніх умов для роботи кваліфікованих фахівців у галузі безпеки з метою зменшення їх відпливу у зарубіжні країни;

• підвищення патріотизму, утвердження гуманізму та інших загальнолюдських цінностей, поваги до історичної спадщини та традицій українського народу, високої культури стосунків між людьми, любові до природи, відданості служінням національним інтересам, забезпечення пріоритету національних інтересів над особистими, корпоративними чи регіональними інтересами;

• підвищення духовної, етичної і моральної свідомості керівників підприємств недержавної форми власності;

• стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни.