- •Аннотація
- •Розділ 1. Поняття та зміст загальної теорії національної безпеки (націобезпекознавства)
- •1. Необхідність формування націобезлекознавства
- •2. Сутність і зміст націобезпекознавства
- •3. Міждисциплінарний підхід до формування націобезпекознавства
- •4. Основні категорії націобезпекознавства
- •5. Націобезпекознавство в системі наук
- •6. Архітектура наукового підходу до вивчення складових національної безпеки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 2. Управління національною безпекою україни
- •1. Система забезпечення національної безпеки України
- •1.1. Поняття, зміст і призначення системи забезпечення національної безпеки
- •1.2. Мета, завдання і функції системи забезпечення національної безпеки України
- •1.3. Принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки
- •1.4. Сили та засоби забезпечення національної безпеки України
- •1.5. Гарантії ефективного управління національною безпекою
- •1.6. Структура системи забезпечення національної безпеки
- •2. Система управління національною безпекою України
- •2.1. Поняття системи управління національною безпекою
- •2.2. Структура системи управління національною безпекою
- •2.3. Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України
- •2.5. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою
- •2.6. Компетенція Верховної Ради України в сфері забезпечення національної безпеки
- •2.7. Конституційний Суд України
- •2.8. Суди загальної юрисдикції
- •2.9. Прокуратура України
- •2.10. Національний банк України
- •2.11. Компетенція центральних органів виконавчої влади у забезпеченні національної безпеки
- •3. Сили забезпечення національної безпеки України
- •3.1. Роль овс України в управлінні національною безпекою
- •3.2. Роль Внутрішніх військ мвс України в управлінні національною безпекою
- •3.3. Роль Служби безпеки України в управлінні національною безпекою
- •3.4. Роль Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою
- •3.5. Роль Державної митної служби в управлінні національною безпекою
- •3.6. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою
- •3.7. Завдання Управління державної охорони України у сфері управління національною безпекою
- •3.8. Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою
- •4. Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України
- •Висновок
- •Висновки
- •3. Розробіть механізм взаємоузгодження інтересів особи, суспільства і держави. Розділ 3. Право і національна безпека україни
- •1. Поняття та зміст нормативно-правового забезпечення національної безпеки
- •2. Роль права в забезпеченні національної безпеки
- •3. Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України
- •3.1. Завдання законодавства про національну безпеку
- •3.2. Причини гальмування процесу формування нормативно-правового фундаменту забезпечення національної безпеки
- •3.3. Принципи формування нормативно-правового поля забезпечення національної безпеки
- •3.4. Засоби забезпечення законотворчої діяльності
- •4. Методологія формування Концепції національної безпеки України
- •4.1. Історичні корені формування. Концепції національної безпеки України
- •4.2. Поняття та зміст Концепції національної безпеки
- •4.3. Класифікація Концепцій національної безпеки
- •5. Основні підходи до формування доктрин національної безпеки
- •6. Основні положення Закону України "Про основи національної безпеки України"
- •7. Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 4. Інформаційна безпека україни
- •1. Поняття та зміст інформаційної безпеки
- •2. Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління
- •2.1. Поняття інформаційної війни
- •2.2. Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері
- •2.3. Класифікація загроз
- •3. Теоретичні аспекти формування та функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки України
- •3.1. Поняття системи забезпечення інформаційної безпеки
- •3.2. Мета функціонування, завдання системи забезпечення інформаційної безпеки
- •3.3. Методи забезпечення інформаційної безпеки
- •4. Державна політика національної безпеки а інформаційній сфері
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 5. Геополітична безпека та її стан на сучасному етапі
- •1. Поняття та зміст геополітики
- •1.1. Поняття геополітики
- •1.2. Джерела геополітики
- •1.3. Предмет геополітики
- •1.4. Основні закони геополітики
- •2. Поняття геополітичної безпеки
- •3. Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики
- •4. Сучасні загрози геополітичній безпеці
- •5. Система забезпечення геополітичної безпеки
- •6. Пріоритетні напрями забезпечення геополітичної безпеки
- •Розділ 6. Екологічна безпека україни
- •1. Поняття і зміст екологічної безпеки
- •1.1. Понятійно-категоріальний апарат екологічної безпеки
- •1.2. Екологічні закони та головні принципи екологічної безпеки
- •1.3. Основні риси та критерії екологічної безпеки Екологічній безпеці властиві певні риси.
- •2. Поняття та види загроз національній безпеці в екологічній сфері
- •3. Система екологічної безпеки
- •3.1. Головна мета системи екологічної безпеки України
- •3.2. Національні інтереси України в екологічній сфері
- •3.3. Державна система забезпечення екологічної безпеки
- •4. Напрями забезпечення національної безпеки в екологічній сфері
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 7. Воєнна безпека україни в умовах євроінтеграції
- •1. Основні загрози воєнній безпеці України
- •1.1. Воєнна небезпека і воєнні загрози. Джерела і характерні ознаки
- •1.2. Чинники, що впливають на ступінь воєнної небезпеки і характер військових загроз для України
- •1.3. Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України
- •Висновки
- •2.1. Система забезпечення воєнної безпеки і умови її формування
- •2.2. Складові системи воєнної безпеки і їх повноваження
- •2.3. Аналіз стану системи воєнної безпеки
- •3. Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення системи воєнної безпеки України
- •3.1. Основні напрями реформування Збройних сил України
- •3.2. Особливості реформування Збройних сил України
- •3.3. Проблеми реформування Збройних сил України
- •Висновки
- •Розділ 8. Стратегії національної безпеки зарубіжних країн
- •1. Стратегія національної безпеки сша
- •2. Управління національною безпекою в Китаї
- •3. Політика безпеки Німеччини
- •4. Політика національної безпеки Франції
- •5. Державна стратегія національної безпеки Японії у XXI столітті
- •6. Концепція національної безпеки Монголії
- •7. Концепція національної безпеки Республіки Молдова
- •8. Концепція національної безпеки Республіки Білорусь
- •9. Концепція національної безпеки Російської Федерації
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 9. Недержавне управління національною безпекою
- •1. Поняття та зміст недержавної системи безпеки України
- •1.1. Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки України
- •1.2. Види загроз національній безпеці України
- •1.3. Джерела загроз національній безпеці України
- •1.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних суб'єктів по її забезпеченню
- •2. Методи забезпечення національної безпеки України
- •3. Напрями недержавного управління національної безпекою України у різних сферах суспільного життя
- •3.1. У сфері економіки
- •3.2. У сфері внутрішньої політики
- •3.3. У сфері зовнішньої політики
- •3.4. В інформаційній сфері
- •3.5. У соціальній та гуманітарній сферах
- •3.6. У сфері науки і техніки
- •3.7. У сфері духовного життя
- •3.8. У сфері оборони
- •3.9. У сфері екології
- •3.10. У сфері безпеки державного кордону
- •3.11. Міжнародне співробітництво недержавної системи безпеки у сфері забезпечення національної безпеки України
- •4. Політика забезпечення національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації
- •4.1. Основні положення політики забезпечення національної безпеки України
- •4.2. Першочергові заходи по реалізації недержавними суб'єктами політики національної безпеки України
- •5. Структура недержавної системи забезпечення національної безпеки України
- •5.1. Завдання нсб
- •5.2. Основні функції недержавної системи забезпечення національної безпеки України
- •5.3. Структура недержавної системи забезпечення безпеки
- •6. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи безпеки
- •6.1. Поняття "менеджмент" і необхідність управління недержавною системою безпеки
- •6.2. Сутність та зміст менеджменту нсб
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 10.Бенчмаркінг національної безпеки україни
- •1. Поняття та сутність бенчмаркінгу
- •1.1. Історичні основи бенчмаркінгу
- •1.2. Поняття бенчмаркінгу
- •1.3. Предмет бенчмаркінгу
- •2. Механізм бенчмаркінгу
- •2.1. Цілі та завдання бенчмаркінгу
- •2.2. Принципи та методи бенчмаркінгу
- •2.3. Етапи проведення бенчмаркінга
- •2.4. Види бенчмаркінгу
- •3. Перспективи бенчмаркінгу безпеки
- •3.1. Поняття та зміст бенчмаркінгу безпеки
- •3.2. Перспективи розвитку бенчмаркінгу безпеки в Україні
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Перелік питань до підсумкового заняття з курсу "національна безпека україни"
Висновки
1. Характер сучасних воєнних загроз кардинально змінився. Існують блоки зовнішніх і внутрішніх воєнних загроз, які включають загрози глобального, регіонального і місцевого характеру. Виник цілий ряд нових воєнних загроз, які ще кілька років тому вважалися маловірогідними або малозначимими. Посилився взаємозв'язок між зовнішніми і внутрішніми загрозами. Зросла небезпека регіональних, локальних, але особливо внутрідержавних конфліктів і воєн. Абсолютно іншим став склад протиборчих сил. Змінилися засоби, які можуть використовуватися для військового тиску і реалізації воєнних заіроз.
2. Україні, в цілях забезпечення свого гарантованого рівня безпеки, необхідно оцінювати і прогнозувати існуючі і потенційні загрози, наскільки б малі вони не були і своєчасно робити широкий комплекс необхідних заходів в політичній, економічній, соціальній і інших областях державної діяльності з опору на увесь спектр засобів впливу. Особливу увагу слід приділяти аналізу концептуальних поглядів, документів і практичних заходів в області зовнішньополітичної і воєнної діяльності Сполучених Штатів Америки, Китаю, Росії.
3. Загрози національній безпеці України і її союзникам в оборонній сфері у все більшому ступеню набувають комплексного характеру. Сам по собі поділ загроз на воєнні і невоєнні стає в значній мірі умовним, оскільки останні за певних обставин можуть трансформуватися у воєнні. Посилюються військово-технічні, військово-економічні, інформаційні та інші зовнішні небезпеки.
4. Аналіз можливих загроз дає можливість стверджувати, що для зниження можливого рівня їх виникнення, система забезпечення воєнної безпеки повинна володіти великими правами, повноваженнями, достатньою потужністю і певною силою, які дозволять вирішувати їй всі виникаючі проблеми у сфері воєнної безпеки. Разом з тим дана система повинна бути підзвітна державі, функціонувати в його інтересах, захищати їх, а також функціонувати в розумних рамках демократичного цивільного контролю.
5. Для досягнення стратегічної мети забезпечення воєнної безпеки Україні перш за все потрібно визначити критерії безпеки України і їх порогові значення. Не виробивши такий механізм, ми завжди програватимемо в поточних оцінках і прогнозах, виборі адекватних заходів забезпечення безпеки, які ґрунтуватися не на національних інтересах і реальних загрозах їх реалізації" а на тимчасових політичних рішеннях і поглядах керманичів.
2. Система воєнної безпеки України Забезпечення воєнної безпеки України є одним з важливих напрямів діяльності держави. Головною метою в даній області є забезпечення можливості адекватного реагування на загрози, які можуть виникнути в XXI ст., при раціональних витратах на національну оборону. У рішенні проблеми забезпечення воєнної безпеки держави може бути декілька підходів. Перший базується на концепції примату міжнародного права у військовій політиці держав і військових союзів. Ця концепція виходить з того, що сила зброї як гарант безпеки повинна бути замінена безумовним виконанням міжнародних правових норм, широкою співпрацею і довірою, відповідністю певним стандартам (чи то європейським, чи то НАТО тощо). Частина цієї концепції, спрямована на запобігання війн невоєнними засобами. Саме така концепція підтримується сучасним керівництвом України. Другий підхід до забезпечення воєнної безпеки базується головним чином на силі, що виражається в безперервному прагненні створити й володіти в умовах мирного часу військовим потенціалом, адекватним існуючим і прогнозованим загрозам для національних інтересів. Будучи прихильницею першого підходу до забезпечення воєнної безпеки, Україна має враховувати реалії сучасного світу, коли методи силового тиску, воєнних загроз і прямого застосування воєнної сили належать до арсеналу засобів досягнення державами своїх політичних та економічних цілей. Ця обставина має враховуватися політичним керівництвом нашої держави, оскільки складає для України єдино прийнятний наразі інтегрований підхід до забезпечення воєнної безпеки. Суть даного підходу полягає в приматі правових, дипломатичних і інших невоєнних засобів запобігання війні з одночасним володінням силових військових структур, що володіють потенціалом оборонної достатності. Під цим потенціалом слід розуміти такі військові сили, які за мінімальних витрат на їх зміст в мирний час, здатні забезпечити стримування можливого агресора від розв'язування війни, а у разі нападу — здійснити стратегічне розгортання і відбити агресію. Іншими словами, зміст сучасної концепції побудови Збройних сил України полягає у тому, щоб, з одного боку, надійно забезпечити захист спектру українських національних інтересів в цілому, а з іншого — бути мінімально обтяжливими для економіки країни. Реалізація даної концепції ґрунтується на наступних принципах: • дотримання основоположних принципів і норм міжнародного права, які органічно взаємозв'язані і доповнюють один одного; - розгляд в якості партнерів усіх держав, чия політика не завдає шкоди національним інтересам і безпеці України, а також не створює умови для її завдання і не суперечить Статуту ООН; • чітке дотримання чинних договорів в області обмеження, скорочення і ліквідації звичайних озброєнь, сприяння їх реалізації, забезпеченню режиму, що визначений ними; • сприяння всесвітньому розширенню заходів довіри у військовій області, включаючи взаємний обмів інформацією військового характеру, узгодження воєнних доктрин, планів і заходів військового будівництва, воєнної діяльності. Таким чином, головними цілями забезпечення воєнної безпеки України стає запобігання, локалізація і нейтралізація воєнних загроз. Стратегічна мета забезпечення воєнної безпеки України — створити і підтримувати таке політичне, міжнародне і військово-стратегічне становище країни, яке б виключало можливість для будь-якої держави або союзу держав шляхом будь-яких видів дії послабити роль і значення України як суб'єкта міжнародних відносин, змінити вектор ЇЇ соціально-економічного розвитку, завдати або створити умови для завдання шкоди її національним інтересам. Забезпечення воєнної безпеки базується на наступних принципах: • побудова системи воєнної безпеки має відбуватись відповідно до існуючих загроз та небезпек як національній безпеці в цілому, так і воєнній зокрема; • єдність, взаємозв'язок і збалансованість усіх видів безпеки, зміна їх пріоритетності залежно від ситуації, що змінюється; • пріоритет політичних:, економічних, інформаційних засобів забезпечення воєнної безпеки; • підпорядкованість діяльності елементів системи воєнної безпеки держави Конституції і законам України; • висунення реальних (за часом, ресурсами, силами і засобами) завдань; • вжиття силових заходів (у тому числі і з використанням воєнної сили) виключно на основі норм міжнародного права, в суворій відповідності до чинного національного законодавства адекватно необхідності забезпечення реалізації національних інтересів; • здійснення управління силами і засобами забезпечення воєнної безпеки відповідно до чинного законодавства із чітким розподілом компетенції між органами державної влади України і органами місцевого самоврядування; • забезпечення цивільного демократичного контролю над Збройними силами України. Відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" основними напрямами забезпечення воєнної безпеки є: • прискорення реформування Збройних сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності забезпечувати реалізацію національних інтересів у будь-якій сфері життєдіяльності; • перехід до комплектування Збройних сил України на контрактній основі; • здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєнь; • посилення контролю за станом озброєнь і захищеністю військових об'єктів; • активізація робіт з утилізації зброї; • впровадження системи демократичного цивільного контролю над Збройними силами України; • забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей; • дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; прискорення процесу делімітації та демаркації кордонів України; • боротьба з організованими злочинними угрупованнями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України; • поглиблення транскордонного співробітництва з суміжними державами. Окрім цього, з урахуванням аналізу існуючих і потенційних загроз та небезпек національній безпеці України доцільно окреслити й інші напрями забезпечення воєнної безпеки: • створення сприятливих зовнішньополітичних умов для оборони країни; • визначення пріоритетних національних інтересів у області воєнної безпеки, комплексу політико-дипломатичних і інших невоєнних засобів і способів її забезпечення; • здійснення розвідувальної і контррозвідувальної діяльності; • організація військово-політичного і стратегічного керівництва обороною країни, збройними силами та іншими військами; • формування безпекового законодавства у воєнній сфері; • створення необхідної економічної і науково-технічної бази для надійної оборони; • підготовка території країни до оборони; • підтримка Збройних сил і інших силових структур, що залучаються до оборони, в стані високої боєздатності, бойової і мобілізаційної готовності до збройного захисту країни; • розвиток воєнної науки і військового мистецтва; • підготовка високопрофесійних кадрів у воєнній сфері; • організація функціонування багаторівневої освіти для військовослужбовців; • зміцнення і розвиток оборонно-промислового комплексу. Рішення будь-яких питань в рамках проблем воєнної безпеки має здійснюватися одним органом (системою). Це дозволяє вирішувати всі виникаючі в рамках безпеки держави проблеми, починаючи від моменту їх виникнення до повного (в кращому разі) усунення причини, що її викликала. З метою аналізу можливих загроз, вироблення заходів, способів і засобів їх усунення, а також реалізації безпосереднього усунення виникаючих загроз в державі існує система, що здійснює збройний захист його інтересів. На дану систему покладаються наступні функції: • виявлення і прогнозування зовнішніх і внутрішніх загроз усій системі національних інтересів, а також життєво важливим об'єктам воєнної безпеки; • здійснення комплексу оперативних, тактичних і стратегічних заходів з їх попередження і нейтралізації; • створення і підтримка в готовності сил і засобів забезпечення воєнної безпеки; • управління силами і засобами забезпечення воєнної безпеки в повсякденних умовах і при надзвичайних ситуаціях; • здійснення заходів щодо відновлення нормального функціонування об'єктів воєнної безпеки; • участь у миротворчих місіях відповідно до норм міжнародного права; • участь у заходах щодо забезпечення воєнної безпеки за межами країни на користь останньої, відповідно до укладених міжнародних договорів. Основними умовами формування системи воєнної безпеки є: • необхідність безперервного прогнозування і аналізу воєнних небезпек (загроз) для існування особи, суспільства і держави; • економічна можливість держави утримувати систему забезпечення воєнної безпеки; • наявність у структурі держави збалансованих у своїй діяльності державних інститутів (законодавчих, виконавчих і судових); • наявність координуючого органу функціонування всієї системи забезпечення воєнної безпеки (Ради Безпеки ООН). |
