- •Аннотація
- •Розділ 1. Поняття та зміст загальної теорії національної безпеки (націобезпекознавства)
- •1. Необхідність формування націобезлекознавства
- •2. Сутність і зміст націобезпекознавства
- •3. Міждисциплінарний підхід до формування націобезпекознавства
- •4. Основні категорії націобезпекознавства
- •5. Націобезпекознавство в системі наук
- •6. Архітектура наукового підходу до вивчення складових національної безпеки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 2. Управління національною безпекою україни
- •1. Система забезпечення національної безпеки України
- •1.1. Поняття, зміст і призначення системи забезпечення національної безпеки
- •1.2. Мета, завдання і функції системи забезпечення національної безпеки України
- •1.3. Принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки
- •1.4. Сили та засоби забезпечення національної безпеки України
- •1.5. Гарантії ефективного управління національною безпекою
- •1.6. Структура системи забезпечення національної безпеки
- •2. Система управління національною безпекою України
- •2.1. Поняття системи управління національною безпекою
- •2.2. Структура системи управління національною безпекою
- •2.3. Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України
- •2.5. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою
- •2.6. Компетенція Верховної Ради України в сфері забезпечення національної безпеки
- •2.7. Конституційний Суд України
- •2.8. Суди загальної юрисдикції
- •2.9. Прокуратура України
- •2.10. Національний банк України
- •2.11. Компетенція центральних органів виконавчої влади у забезпеченні національної безпеки
- •3. Сили забезпечення національної безпеки України
- •3.1. Роль овс України в управлінні національною безпекою
- •3.2. Роль Внутрішніх військ мвс України в управлінні національною безпекою
- •3.3. Роль Служби безпеки України в управлінні національною безпекою
- •3.4. Роль Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою
- •3.5. Роль Державної митної служби в управлінні національною безпекою
- •3.6. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою
- •3.7. Завдання Управління державної охорони України у сфері управління національною безпекою
- •3.8. Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою
- •4. Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України
- •Висновок
- •Висновки
- •3. Розробіть механізм взаємоузгодження інтересів особи, суспільства і держави. Розділ 3. Право і національна безпека україни
- •1. Поняття та зміст нормативно-правового забезпечення національної безпеки
- •2. Роль права в забезпеченні національної безпеки
- •3. Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України
- •3.1. Завдання законодавства про національну безпеку
- •3.2. Причини гальмування процесу формування нормативно-правового фундаменту забезпечення національної безпеки
- •3.3. Принципи формування нормативно-правового поля забезпечення національної безпеки
- •3.4. Засоби забезпечення законотворчої діяльності
- •4. Методологія формування Концепції національної безпеки України
- •4.1. Історичні корені формування. Концепції національної безпеки України
- •4.2. Поняття та зміст Концепції національної безпеки
- •4.3. Класифікація Концепцій національної безпеки
- •5. Основні підходи до формування доктрин національної безпеки
- •6. Основні положення Закону України "Про основи національної безпеки України"
- •7. Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 4. Інформаційна безпека україни
- •1. Поняття та зміст інформаційної безпеки
- •2. Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління
- •2.1. Поняття інформаційної війни
- •2.2. Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері
- •2.3. Класифікація загроз
- •3. Теоретичні аспекти формування та функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки України
- •3.1. Поняття системи забезпечення інформаційної безпеки
- •3.2. Мета функціонування, завдання системи забезпечення інформаційної безпеки
- •3.3. Методи забезпечення інформаційної безпеки
- •4. Державна політика національної безпеки а інформаційній сфері
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 5. Геополітична безпека та її стан на сучасному етапі
- •1. Поняття та зміст геополітики
- •1.1. Поняття геополітики
- •1.2. Джерела геополітики
- •1.3. Предмет геополітики
- •1.4. Основні закони геополітики
- •2. Поняття геополітичної безпеки
- •3. Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики
- •4. Сучасні загрози геополітичній безпеці
- •5. Система забезпечення геополітичної безпеки
- •6. Пріоритетні напрями забезпечення геополітичної безпеки
- •Розділ 6. Екологічна безпека україни
- •1. Поняття і зміст екологічної безпеки
- •1.1. Понятійно-категоріальний апарат екологічної безпеки
- •1.2. Екологічні закони та головні принципи екологічної безпеки
- •1.3. Основні риси та критерії екологічної безпеки Екологічній безпеці властиві певні риси.
- •2. Поняття та види загроз національній безпеці в екологічній сфері
- •3. Система екологічної безпеки
- •3.1. Головна мета системи екологічної безпеки України
- •3.2. Національні інтереси України в екологічній сфері
- •3.3. Державна система забезпечення екологічної безпеки
- •4. Напрями забезпечення національної безпеки в екологічній сфері
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 7. Воєнна безпека україни в умовах євроінтеграції
- •1. Основні загрози воєнній безпеці України
- •1.1. Воєнна небезпека і воєнні загрози. Джерела і характерні ознаки
- •1.2. Чинники, що впливають на ступінь воєнної небезпеки і характер військових загроз для України
- •1.3. Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України
- •Висновки
- •2.1. Система забезпечення воєнної безпеки і умови її формування
- •2.2. Складові системи воєнної безпеки і їх повноваження
- •2.3. Аналіз стану системи воєнної безпеки
- •3. Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення системи воєнної безпеки України
- •3.1. Основні напрями реформування Збройних сил України
- •3.2. Особливості реформування Збройних сил України
- •3.3. Проблеми реформування Збройних сил України
- •Висновки
- •Розділ 8. Стратегії національної безпеки зарубіжних країн
- •1. Стратегія національної безпеки сша
- •2. Управління національною безпекою в Китаї
- •3. Політика безпеки Німеччини
- •4. Політика національної безпеки Франції
- •5. Державна стратегія національної безпеки Японії у XXI столітті
- •6. Концепція національної безпеки Монголії
- •7. Концепція національної безпеки Республіки Молдова
- •8. Концепція національної безпеки Республіки Білорусь
- •9. Концепція національної безпеки Російської Федерації
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 9. Недержавне управління національною безпекою
- •1. Поняття та зміст недержавної системи безпеки України
- •1.1. Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки України
- •1.2. Види загроз національній безпеці України
- •1.3. Джерела загроз національній безпеці України
- •1.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних суб'єктів по її забезпеченню
- •2. Методи забезпечення національної безпеки України
- •3. Напрями недержавного управління національної безпекою України у різних сферах суспільного життя
- •3.1. У сфері економіки
- •3.2. У сфері внутрішньої політики
- •3.3. У сфері зовнішньої політики
- •3.4. В інформаційній сфері
- •3.5. У соціальній та гуманітарній сферах
- •3.6. У сфері науки і техніки
- •3.7. У сфері духовного життя
- •3.8. У сфері оборони
- •3.9. У сфері екології
- •3.10. У сфері безпеки державного кордону
- •3.11. Міжнародне співробітництво недержавної системи безпеки у сфері забезпечення національної безпеки України
- •4. Політика забезпечення національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації
- •4.1. Основні положення політики забезпечення національної безпеки України
- •4.2. Першочергові заходи по реалізації недержавними суб'єктами політики національної безпеки України
- •5. Структура недержавної системи забезпечення національної безпеки України
- •5.1. Завдання нсб
- •5.2. Основні функції недержавної системи забезпечення національної безпеки України
- •5.3. Структура недержавної системи забезпечення безпеки
- •6. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи безпеки
- •6.1. Поняття "менеджмент" і необхідність управління недержавною системою безпеки
- •6.2. Сутність та зміст менеджменту нсб
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 10.Бенчмаркінг національної безпеки україни
- •1. Поняття та сутність бенчмаркінгу
- •1.1. Історичні основи бенчмаркінгу
- •1.2. Поняття бенчмаркінгу
- •1.3. Предмет бенчмаркінгу
- •2. Механізм бенчмаркінгу
- •2.1. Цілі та завдання бенчмаркінгу
- •2.2. Принципи та методи бенчмаркінгу
- •2.3. Етапи проведення бенчмаркінга
- •2.4. Види бенчмаркінгу
- •3. Перспективи бенчмаркінгу безпеки
- •3.1. Поняття та зміст бенчмаркінгу безпеки
- •3.2. Перспективи розвитку бенчмаркінгу безпеки в Україні
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Перелік питань до підсумкового заняття з курсу "національна безпека україни"
1. Поняття та сутність бенчмаркінгу
1.1. Історичні основи бенчмаркінгу
Бенчмаркінг — це дослідницько-аналітичний вид діяльності. Сам термін бенчмаркінг, який характеризує самостійний вид діяльності, з'явився у 70-і роки минулого століття, хоча і раніше успішно діючі організації активно вивчали і брали на озброєння передовий досвід підприємств партнерів і конкурентів. Родоначальниками бенчмаркінгу вважають японців, що навчилися ідеально копіювати чужі досягнення. Популярність цього методу дуже легко пояснюється: бенчмаркінг допомагає відносно швидко і з найменшими витратами удосконалювати бізнес-процеси, а у більш широкому сенсі, просто удосконалювати власну діяльність.
Відповідно до класичного визначення бенчмаркінг (benchmarking) — це спосіб оцінки стратегій і цілей роботи організації в порівнянні з першокласними підприємницькими організаціями для визначення свого місця на конкретному ринку. Бенчмаркінг, який у деяких наукових школах (наприклад, у французькій) називають бенчмаркетінг, представляється як використання методів управління, які успішно використовуються підприємницькими організаціями після того, як у результаті порівняння з іншими сферами підприємницької або діяльності конкурента були виявлені слабкі сторони своєї організації. При використанні бенчмаркінга виробничі і маркетингові функції стають більш керованими, тому що після досліджень впроваджуються кращі методи і технології інших підприємницьких організацій.
Історично бенчмаркінг спочатку був відомий як модель з назвою вАР-аналіз: проста методика оцінки "розриву" між важливими параметрами фірми і бажаних результатів (в якості таких можуть виступати і якості головного конкурента) використовувалася для оцінки слабких сторін фірми.
У той же час бенчмаркінг — технологія дуже небезпечна. її можна застосовувати лише яке один із засобів для аналізу, але не для розробки програми конкретних дій.
Припустимо, у нашому прикладі виявилося, що у вашого конкурента широка мережа з надання послуг із забезпечення безпеки, і ви вирішили піти цим шляхом. Нехай у вас був імідж фірми, де працюють тільки висококваліфіковані фахівці, які закінчили трійку елітних вузів України в галузі безпеки (Національна академія внутрішніх справ України, Національна академія Служби безпеки України, Інститут безпеки Європейського університету). Очевидно, що якщо ви, копіюючи дії конкурента, також розгорнете в короткий термін мережу дилерських представництв, ви не зможете зберегти імідж фірми, де працюють лише професіонали високого рівня. Адже фахівці цих трьох вузів користуються великою повагою і великим попитом на ринку безпеки. Отже, ви почнете залучати фахівців, що закінчили інші заклади. Відтак Ви втратите свою сильну сторону (імідж), і ще не відомо, чи придбаєте те, що є в конкурента.
Бенчмаркінг суперечить головній методології стратегічного управління — методології ситуаційного підходу, а тому він є небезпечним. Дійсно, під час контролінгу ми порівнюємо стан об'єкта управління (їм може бути певний рівень безпеки) зі стандартом. Відмінність результатів оцінки від стандарту є сигналом для проведення корекції алгоритму управління. Однак стандарт (еталон) має розроблятися на основі аналізу потенціалу фірми і всього ринку в цілому, а не тільки порівняння фірми з одним конкурентом, нехай і головним.
Бенчмаркінг створює своєрідну аналогову базу, що може бути використана як еталонний об'єкт поглибленого предметного дослідження. Причому цілі, що переслідують підприємці, використовуючи інструментарій бенчмаркінга, можуть бути різними: поліпшити позицію стосовно конкурентів; знизити витрати; зміцнити конкурентну позицію; підвищити ступінь задоволеності покупців; впровадити новітні технології безпеки або збільшити ефективність тих, що вже використовуються; визначити слабкі місця процесу; розробити нові ідеї; поліпшити організацію тощо*
Бенчмаркінг використовується для аналізу неочевидних, тобто прихованих від очей спостерігача ринкових процесів і явищ.
Його особливість полягає в зборі якомога повної, у тому числі конфіденційної і напівконфіденційної інформації про діяльність різних суб'єктів ринкового середовища. Зібрана інформація дозволяє одержати більш широке уявлення про характер підприємницької діяльності лідерів конкурентного середовища і причинах та чинниках їхнього успіху, які мають бути узагальнені та використані в процесі побудови моделі ефективного підприємництва.
У згаданому аспекті бенчмаркінг (benchmarcing) — це збір і аналіз інформації про діяльність найкращих підприємств партнерів і конкурентів, а також про методи управління, що ними використовуються.
Мета бенчмаркінга — підвищення ефективності власної діяльності та завоювання переваг у конкурентній боротьбі. В даний час бенчмаркінг, зокрема, використання його головного принципу "від кращого до найкращого", повертає до життя, до успіху багато фірм США, Японії, Західної Європи.
Предметом бенчмаркінга є технологія, виробничі процеси, методи організації виробництва та збуту продукції, а також забезпечення безпеки. Результати бенчмаркінга поряд з результатами маркетингових досліджень використовуються при виробленні цілей і стратегій діяльності організацій.
Для більшості компаній бенчмаркінг не є новим, адже він здійснювався в рамках конкурентної розвідки, хоча бенчмаркінг є більш деталізованою, формалізованою й упорядкованою функцією за метод або ггідуід конкурентного аналізу в межах конкурентної розвідки — це необхідна функція успіху будь-якої організації.
Є багато думок щодо можливостей бенчмаркінгу і його ролі у певних сферах життєдіяльності.
Прикладом, бенчмаркінг у логістиці дозволяє швидко і з малими витратами виявити проблемні ситуації у логістичних системах, у сферах, близьких до покупця, з виконання замовлень і транспортування (Р. Bauer).
Бенчмаркінг допомагає здійснювати маркетинг директорові, коли на ного фірмі чи на ринку виникли проблеми з витратами та якістю, чи вона не пасе задніх у своїх конкурентів. Він розкриває проблеми в роботі, конкретизує їх, так вважають G. Revea і Е. Pfleger.
У корпорації "Ксерокс" переконані, що бенчмаркінг має бути постійним процесом, націленим не тільки на відповідність конкуренції, але й на перемогу над нею. У рамках бенчмаркінга підприємницькі функції аналізуються як процеси, що створюють товар чи послуги і просувають їх на ринок. Сфера застосування бенчмаркінга включає розробку стратегії, операції й управлінські функції, однак основним джерелом відомостей про ринок і про конкурентів залишається покупець.
Бенчмаркінг розглядається і як спосіб оцінки стратегій і цілей роботи в порівнянні з першокласними підприємствами, щоб гарантувати довгострокове положення на ринку.
W.Krokovski вважає, що бенчмаркінг служить для забезпечення конкурентоздатності і створення передумов перевірки продуктивності фірми в умовах інтернаціоналізації процесу закупівлі сировини і матеріалів. При цьому йдеться про порівняння результатів.
Бенчмаркінг як такий є дуже спорідненим із конкурентною розвідкою, стратегічним плануванням, теорією ефективності, тому вважаємо за доцільне розглянути історичне підґрунтя виокремлення бенчмаркінгу в окрему сферу наукових досліджень і практичної діяльності.
Зазначимо, що процес еволюції бенчмаркінга аналогічний класичній моделі "переходу від мистецтва до науки".
У науковій літературі розрізняють декілька поколінь еволюції бенчмаркінгу.
Перше покоління бенчмаркінга інтерпретується як реінжинірінг або ретроспективний аналіз продукту. Що стосується сфери безпеки то реінжииіринг безпеки полягає у реконцептуалізації заходів, що вживаються для забезпечення безпеки. Це означає, що вони переосмислюються та виправляються відповідно до нових реалій.
Друге покоління, бенчмаркінг конкурентноздатності — розвивається як наука (1976-1986 р.), завдяки діяльності фірми Ксерокс.
Третє покоління бенчмаркінга розвивається в період 1982-1986 р., коли підприємства — лідери якості з'ясовують можливість повчитися більш просто в підприємств поза їхнім сектором або галуззю, ніж досліджуючи конкурентів.
Четверте покоління бенчмаркінга — це стратегічний бенчмаркінг, що розглядається як систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і удосконалення характеристик продуктивності на основі вивчення успішних стратегій зовнішніх підприємств партнерів.
П'яте покоління — глобальний бенчмаркінг розглядається майбутнім інструментом організації міжнародних обмінів з урахуванням культури і національних процесів організації виробництва.
Еволюція бенчмаркінгу є неминучою, з огляду, на розвиток новітніх технологій у різних сферах життєдіяльності, формування інформаційної цивілізації, а також ескалацією процесів глобалізації. Водночас знання витоків і початку виділення в окрему галузь знання дає можливість по-новому підходити до розгляду його можливостей, зокрема в сфері безпеки.
