Забезпечення розвитку африканських держав

Окремої уваги заслуговує ситуація в Африці. На Африканському континенті дедалі чіткішими будуть тенденції до фрагментації. На цьому тлі протистояти загальному економічному занепаду можна здебільшого шляхом забезпечення притоку інвестицій не лише в сировинно-видобувну галузь, а й шляхом зняття торгівельних бар’єрів для торгівлі африканськими сільгосппродуктами в ЄС та США.

Фактор зму

Стосовно ЗМУ вбачається, що система ПРО дедалі більше втрачатиме свою актуальність, адже держави, що мають у своєму розпорядженні ракетні технології, дедалі більше прагнутимуть подолати ПРО. Крім того, з високою вірогідністю можна сподіватися, що поява ядерної зброї у низки нових держав спонукатиме їхніх суперників до аналогічних кроків.

Низка країн розвиватимуть також нові види хімічних та біологічних озброєнь.

Що стосується систем доставки, то вони мають найбільші шанси на вдосконалення в Північній Кореї та Ірані.

Криза системи міжнародних відносин

У контексті вищеописаної ситуації цілковито не відповідає поточним реаліям існуюча структура системи міжнародних відносин. Міжнародне право загалом і Женевські конвенції зокрема не відповідають реаліям, а відтак і вони, і ООН потребують серйозного реформування.

Постконфліктні ситуації як серйозний виклик

На додачу до наведених викликів вбачається, що окремо слід виділити високу вартість і ресурсозатратність постконфліктних операцій.

Акцент, який ми робимо при завершенні цього розділу на труднощах і невизначеностях, пов’язаних із прогнозуванням державної політики національної безпеки, полягає в тому, що, можливо, слід не планувати події заздалегідь, а просто приймати відносно маломасштабні рішення на короткий період часу; давати можливість коригувати політику.

Б. Гогвуд і Л. Ган вважають, що відкладення рішення має сенс, якщо не виключати альтернативні варіанти вибору на відповідний майбутній період, оскільки пов’язана з цим невизначеність зменшуватиметься в міру наближення часового періоду. Проте якщо виключити варіанти вибору такою мірою, що це нав’язує неприйнятно високі витрати або неприйнятний ризик наслідків, які не вписуються у бажаний діапазон, то рішення слід приймати сьогодні, щоб гарантувати прийнятний ступінь ризику. Розмаїття можливих стратегій боротьби з невизначеностями, виявленими завдяки прогнозам, вони показують у таблиці 7.2.

Таблиця 7.2

Стратегії протидії невизначеності або непостійності тенденцій, виявлених прогнозуванням [9].

1	Інкременталізм	Доцільний там, де початок, розширення або згортання діяльності можна здійснити швидко, оскільки невизначеність зменшилася
2	Зосереджений пошук єдиного цільового рішення	“Надія на кращу стратегію”. Варта застосування лише там, де наслідки її похибок незначні.
3	Впровадження певної межі похибки з метою впоратися з більшістю ймовірних наслідків	Доцільне за обставин, коли дуже важливо відреагувати на всі ймовірні наслідки. Коштує дуже дорого.
4	Гнучкість (наприклад, у випадку програм багатофункціонального призначення)	Доцільна за обставин, коли треба задовольнити попит. Існує ризик недостатнього рівня використання у випадку падіння попиту. Один зі способів розв’язання проблеми циклів.
5	Багатоступеневе прийняття рішень	Планування ранніх стадій, які б збігалися зі спектром наслідків, та добір подальших стадій у випадку зменшення невизначеності. Може бути доцільним у реалізації масштабних проектів, що потребують багато часу. Деякі версії можуть коштувати дуже дорого (наприклад, реалізація двох версій проекту на першій стадії та відмова від непридатної версії на другій стадії прийняття рішення).

Залежно від проблеми політики та методів прогнозування спектр можливих результатів, ступінь імовірності прогнозів і чутливість результатів до розбіжностей у припущеннях, властивих прогнозам, часто мають більшу вагу, ніж головне передбачення. Впровадження елемента гнучкості або прийняття однієї з інших неінкрементальних стратегій, показаних у таблиці, що робиться задля одержання результатів у прийнятних межах похибки та з прийнятним ступенем ризику, часто має більшу вагу, ніж спроби “влучного пострілу” в єдину ціль.

А відтак, як більшість глобальних прогнозів, так і прогнозування надзвичайних ситуацій природного, техногенного та соціального характеру в Україні провіщують драматичні зіткнення та глобальні кризи, пов’язані з переходом до нового світового порядку. Тому вони становитимуть у майбутньому основні загрози особі, суспільству та державі.