1.2. Загроза – родова ознака безпеки

Важливу роль при забезпеченні безпеки відіграє класифікація загроз на окремі види відповідно до певних критеріїв, що допомагає поліпшенню їхнього вивчення, прогнозування та відвернення.

Класифікація загроз за місцем знаходження їхнього джерела

Зовнішні загрози виникають через існування суперечностей між національними інтересами держав, у разі спроб розв’язати їх у спосіб диктату воєнної сили, дискримінації відносин і отримання односторонніх вигод. Вони також безпосередньо пов’язані з транскордонною міграцією забруднюючих речовин, поширенням особливо небезпечних хімічних сполук та інфекційних хвороб; з глобальними природно-техногенними катастрофами транскордонного характеру на території іноземних держав, у разі розв’язання війни, збройних конфліктів, а також під час міжнародного техногенного тероризму.

Внутрішні загрози виникають із-за соціальної нестабільності, сепаратизму, етно-політичних конфліктів, надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також при терористичних діях, диверсіях, саботажі, різних зловмисних вчинках і халатності.

Характерною рисою такої класифікації є визначення належності джерела загроз певній державі. Однак у сучасних умовах, коли багатьом загрозам притаманний транскордонний характер, поділ їх на внутрішні та зовнішні є вельми умовним.

Класифікація загроз за характером їхньої сформованості

Потенційна загроза – це зародження небезпеки, формування передумов, можливості завдання шкоди.

Реальна загроза – це остаточно сформоване явище, що може завдати шкоди.

Такий підхід до класифікації загроз дозволяє прогнозувати й відвертати можливість завдання шкоди на ранніх стадіях формування загрози, коли у разі появи реальної загрози система забезпечення національної безпеки має знизити її гостроту до рівня потенційної загрози.

Класифікація загроз за характером їхнього суб’єктивного сприйняття

Завищена та занижена загрози – це об’єктивно існуючі загрози згідно із завищеним або заниженим, аж до повного ігнорування, рівнем сприйняття реальної небезпеки.

Умовна загроза – це помилкова, надумана або штучно сформована загроза за умов відсутності реальних підстав.

Адекватна загроза – це оптимальний випадок, коли реальні параметри загрози з достатньою точністю співпадають з її суб’єктивною оцінкою.

Попри об’єктивний характер загроз, відображення людиною цього явища фактично не відповідає реальній ситуації. Оцінка об’єктивно існуючої загрози завжди супроводжується елементами суб’єктивного сприйняття, і вже в силу цього є викривленим відображенням об’єктивної дійсності, яке іноді може досягти значних масштабів або цілком знехтувати реально існуючими загрозами. Саме тому в організації системи забезпечення національної безпеки суб’єктивна сторона сприйняття ризику має виключно важливе значення.

Класифікація загроз за характером їхнього виникнення

Згідно з цим критерієм виокремлюються загрози природного, техногенного й соціального характеру.

Реалізація загроз природного характеру здійснюється у вигляді стихійних лих.

Стихійні лиха – небезпечні природні процеси та явища, які за своїми масштабами відхиляються від вузького діапазону нормального функціонування навколишнього середовища, створених людиною пристроїв, споруд, технологій та самої людини; руйнівне природне і/або природно-антропогенне явище чи процес, що може спричинити або вже спричинив загрозу життю та здоров’ю людей, руйнування або знищення матеріальних цінностей та окремих елементів природного середовища. Це можуть бути як короткотривалі процеси, наприклад тайфуни, смерчі, зсуви, лавини, землетруси, виверження вулканів, цунамі тощо, так і довготривалі – засухи, масове розмноження шкідників, повені, снігові замети.

Головними причинами виникнення стихійних лих є:

• значне зростання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище;

• аномальні зміни окремих параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери та літосфери;

• різке зростання урбанізації територій, концентрації об`єктів господарської діяльності й населених пунктів у зонах потенційної небезпеки;

• недостатній розвиток або відсутність системи моніторингу компонентів природного середовища, що не дає змоги збільшити точність прогнозування небезпечних природних явищ;

• поганий стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих та інших захисних споруд;

• недостатні обсяги сейсмічного будівництва та сейсмостійких будинків і споруд;

- згортання або припинення проведення окремих заходів щодо запобігання деяких небезпечних природних явищ (попередження градобиття, попереджувальний спуск лавин тощо).

Реалізація загроз техногенного характеру здійснюється у вигляді надзвичайних ситуацій, аварій і катастроф.

Надзвичайна ситуація – обставина на певній території, що склалася внаслідок аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного лиха тощо, котрі можуть призвести або вже призвели до людських жертв, значних матеріальних і фінансових втрат, завдали шкоди здоров’ю людей або довкіллю, а також до порушення нормальних умов життєдіяльності людей.

Аварія – небажана подія, що виникає внаслідок господарської діяльності. Це - вихід з ладу або пошкодження механізму, машини, агрегата, транспортного засобу чи споруди, що супроводжується порушенням виробничого процесу або функціонування механічної системи, виникненням небезпеки для життя людей, матеріальними збитками і, зазвичай, завданням шкоди довкіллю. Аварія є супутником науково-технічного прогресу, коли в господарський обіг залучається дедалі більша кількість природних ресурсів, обсягів споживання енергії, використовуються усе складніші технологічні системи, що вимагають вищого рівня кваліфікації інженерів і робітників.

Катастрофа – велика аварія, що виникає внаслідок господарської діяльності і завдає значної шкоди як населенню, так і навколишньому середовищу. Її наслідками є людські жертви, каліцтва або погіршення стану здоров’я населення, забруднення природного середовища тощо. Зазвичай, до катастроф відносять великі аварії, внаслідок яких загинуло не менше певної кількості людей (не менше 10 осіб), матеріальний збиток перевищив певну суму або мав місце збіг цих обставин.

Наукові дослідження загальних тенденцій і варіацій виникнення великих природних катастроф і стихійних лих за тривалий проміжок часу показали стійке зростання їхньої кількості та циклічний характер. Усе це зумовлює необхідність розробки ефективної системи заходів для запобігання виникнення аварій і катастроф природного й техногенного походження, прогнозування та ліквідації їхніх наслідків.

Значною загрозою суспільству, соціальним групам і трудовим колективам є соціальний конфлікт.

Соціальний конфлікт – це критична ситуація, коли конфліктуючі сторони намагаються досягти своїх протилежних цілей у будь-який спосіб, взаємно виключають можливість компромісу між ними. Нерозв’язані соціальні конфлікти можуть мати згубні наслідки для суспільства, соціальних груп і трудових колективів – призвести до їх дезорганізації, завдати їм значних збитків і шкоди. Вирішення низки суспільних конфліктів, що склалися в нашій країні історично й досі не вирішені, є одним із пріоритетних завдань сучасного розвитку України.

Класифікація загроз за сферами й областями людської діяльності

Ця класифікація має виключно важливе значення для системи забезпечення національної безпеки. Виокремлення загроз за сферами й областями людської діяльності можна достатньо докладно конкретизувати, а також визначити їхню специфіку для кожної окремої країни. Тому тут тільки наведемо перелік загроз в основних сферах, а саме у: політичній, оборонній, економічній, соціальній, міжнародній, екологічній, інформаційній.