
- •Мета фотолітографії. Схема її технологічного процесу.
- •Фоторезисти. Означення, порівняльна характеристика негативних та позитивних фоторезистів.
- •Методи нанесення фоторезистів.
- •Суміщення та експонування
- •Проекційна електронолітографія.
- •Рентгенопроменева літографія.
- •Іонна літографія.
- •Фiзичнi основи процесу термiчної дифузiї
- •Методи вивчення характеристик дифузiйних шарiв.
- •Практичнi способи проведення дифузiї: дифузія з використанням рідинних джерел домішки.
- •Практичнi способи проведення дифузiї: дифузія з використанням газоподібних джерел домішки
- •Загальна характеристика iонної імплантації
- •Фiзичнi основи процесу іонної імплантації.
- •Практичнi методи проведення iонної iмплантацiї
- •Автоепiтаксiя кремнiю хлоридним та силановим методами.
- •Молекулярно-променева епiтаксiя.
- •Методи вивчення характеристик епітаксiйних шарiв.
-
Методи вивчення характеристик дифузiйних шарiв.
До основних параметрів дифузійних шарів відносяться:
-
1) питомий поверхневий опір шару;
-
2) глибина, на якій утворюється р-n-перехід;
-
3) концентрація домішок на поверхні.
-
Поверхневий опір вимірюється чотиризондовим методом.
Для цього на поверхні кремнію по довжині легованої області розміщують 4 зонди на одній лінії на однаковій відстані один від одного. Через зовнішні зонди пропускають струм, а внутрішні служать для вимірювання спаду напруги компенсаційним методом.
-
Для вимірювання глибини р-n-переходу найбільш поширений метод, суть якого полягає в виготовленні косого, кулькового, циліндричного шліфів на пластині з послідуючою дією на область шліфа хімічних реагентів. Використані реагенти здатні змінювати колір різним чином у напівпровідниках з електронною та дірковою провідністю – метод деколірування.
-
Різниця в зафарбовуванні шарів може відбуватися через різну швидкість протікання хімічних реакцій.
-
Хімічним зафарбовуванням можна встановити не тільки розташування р-n-переходів а і переходів n+-n, p+-p. Шліфи виготовляються під кутом 1-5˚, що дозволяє розширити досліджувану ділянку.
-
Глибина р-n-переходу, косого під кутом a та шарового визначається із співвідношень:
Найбільш поширений деколіруючий розчин складається із концентрованої плавікової кислоти HF та 0,1% азотної кислоти HNO3. При нанесенні цього травника на шліф області з провідністю p-типу темнішають, колір області n-типу не змінюється.
Для визначення поверхневої концентрації дифузійного шару вимірюють поверхневий опір шару та глибину d0. Це дозволяє визначити питому провідність s.
Знаючи ці величини розраховують поверхневу концентрацію. В умовах виробництва користуються готовими графіками N(s).
Розглянутий процес термічної дифузії має ряд недоліків, а саме:
1) висока температура процесу приводить до перерозподілу домішок в раніш сформованих шарах та зміщенню р-n-переходу, що затруднює відтвореність активної області транзистора(бази) товщиною менше, ніж 0,6 мкм;
2) наявність бокової дифузії збільшує площу окремих дифузійних областей;
3) залежність коефіцієнта дифузії та розчинності домішки від температури виключає можливість використання багатьох напівпровідників та легуючих елементів, перспективних для мікроелектроніки.
Тому поряд з термічною дифузією використовується метод іонної імплантації для введення домішок в напівпровідник.
-
Практичнi способи проведення дифузiї: дифузія з використанням рідинних джерел домішки.
На рисунку 2.2 приведена схема установки для рідинних джерел домішок
При використанні рідинних джерел домішки, якими як правило служать галогеніди, установка для дифузії має одну високотемпературну зону – кварцеву піч 1 (800-1200˚С). Довжина труби, в якій містяться підкладки дорівнює 40 –60 см, діаметр ~20 см.
Для випаровування рідинного джерела достатньо підтримувати його температуру в інтервалі 20 – 40˚С.
Рисунок. 2.2. Схема установки дифузії для рідинних джерел домішок:
1 – трубчата піч;
2 – кварцева труба;
3 – підкладки;
4 – посудина з рідким джерелом домішки.
Найбільш широке вокористання в якості джерела знайшли галогеніди фосфору та бору (трихлористий фосфор PCI3, хлорокись фосфору POCl3, трибромистий бор BBr3).
В кварцеву трубу направляється три потоки газу:
1) основний потік азоту або аргону зі швидкістю 1000 см3/ хв;
2) слабий потік цього ж газу зі швидкістю 10 см3/ хв, цього ж газу, який попередньо пройшов через рідке джерело;
3) слабкий потік кисню зі швидкістю 15 см3/ хв.
При використанні рідинних джерел наявність кисню у складі газу-носія має принципове значення, оскільки приводить до утворення оксидів домішки. Так для BBr3 у зоні дифузії проходять наступні хімічні реакції:
-
4 BBr3 + 3 О2 = 2 В2О3 + 6 Br2
-
Si + О2 = SiО2
При взаємодії оксиду кремнію з оксидом бору утворюється сполука типу
-
m В2О3*n SiО2 – боросілікатне скло.
На поверхні кремнію виділяється бор з боросілікатного скла і при реакції
-
3 Si + 2 В2О3= 2 SiО2 + 4В
йде виділення дифундуючого в кремній бора.
-
Аналогічно проходять реакції для PCI3, POCl3, які використовують для дифузії фосфора:
-
4 PCI3 + 5 О2 = 2 Р2О5 + 6 CI2
-
4 POCl3 + 3 О2= 2 Р2О5 + 6 CI2
-
Si + О2 = SiО2
-
2Р2О3 + 5 Si = 5 SiО2 + 4 Р
-
m Р2О5∙n SiО2 - фосфоросілікатне скло.
-
Розглянуті хімічні реакції супроводжуються утворенням галогенідів, які здатні травити поверхню кремнію, а самі по собі є отруйними газами.
-
При достатньому вмісті кисню (~ 7L 10 %) травлення кремнію не відбувається завдяки росту кількості SiО2.
-
Недоліком дифузії є те, що і самі джерела і продукти реакції являються отруйними речовинами.