Матриця вихідних даних

Назва підприємства	Коефіцієнт автономії	Рентабельність капіталу	Оборотність активів
Альфа	0,54	0,36	1,5
Сігма	0,68	0,15	2,3
Омега	0,74	0,25	2,0

Вихідні дані можуть бути подані як моментні показники, що відбивають стан підприємства на визначену дату, або як динамічні показники у вигляді коефіцієнтів зростання, що характеризують динаміку діяльності підприємства. Якщо з економічного погляду кращим є мінімальне значення показника (наприклад, витрати на гривню реалізованої продукції), то треба змінити шкалу розрахунку так, щоб найменшому результату відповідала найбільша сума показника.

На другому етапі у кожній графі визначається максимальний елемент, який приймається за одиницю, після чого всі елементи графи діляться на максимальний елемент еталонної системи і формується матриця стандартизованих коефіцієнтів (табл. 7.4)

Таблиця7.4

Матриця стандартизованих коефіцієнтів

Назва підприємства	Коефіцієнт автономії	Рентабельність капіталу	Оборотність активів
Альфа	0,73	1	0,65
Сігма	0,92	0,42	1
Омега	1	0,69	0,87

На третьому етапі встановлення рейтингової оцінки всі елементи матриці підносяться до квадрату і для визначення рейтингу їх значення додаються по кожному підприємству . За необхідності кожному показнику встановлюється коефіцієнт вагомості (значущості).

Таблиця 7.5

Встановлення рейтингу фінансового ризику підприємства

Назва підприємства	Коефіцієнт автономії	Рентабельність капіталу	Оборотність активів	Сума	Місце в рейтингу
Альфа	0,53	1	0,42	1,95	3
Сігма	0,85	0,18	1	2,03	2
Омега	1	0,48	0,76	2,24	1

Отримані рейтингові оцінки розміщують за рангом і визначають рейтинг кожного підприємства. Перше місце займає підприємство, якому відповідає найбільша сума, останнє місце - підприємство, що має мінімальний результат.

Прогнозування потенційного банкрутства можливе також на основі дискримінантних факторних моделей Альтмана, Таффлера та інших західних економістів, а також аналітичних моделей, напрацьованих вітчизняною господарською практикою.

Коефіцієнт ймовірності банкрутства (індекс Альтмана) являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулі 3 роки:

Z =1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,6Х4+1,0Х5,

де: Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

X1 – відношення власного оборотного капіталу до середньорічної вартості активів підприємства;

Х2 – відношення нерозподіленого прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

Х3 – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

Х4 – відношення ринкової вартості власного капіталу (акцій) до позиченого капіталу (зобов’язань);

Х5 – відношення виручки від реалізації (чистого доходу) до середньорічної вартості активів підприємства.

При Z ≤1,8 – дуже висока ймовірність банкрутства;

1,81-2,7 – висока;

2,71-2,99 – можлива;

3,0 і вище – дуже мала.

Застосування індексу Альтмана доцільне для оцінки ймовірності банкрутства великих акціонерних компаній, які торгують своїми акціями на фондових біржах.

Удосконалена модель Альтмана 1983 року передбачає певні зміни, має таку модифікацію:

Y = 0,717K1 + 0,847K2 +3,107K3 +0,42K4 + 0,995K5,

де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К3 – відношення прибутку до оподаткування і сплати відсотків до суми активів;

К4 – відношення ринкової вартості капіталу до заборгованості;

К5 – відношення виручки до суми активів.

При значенні показника, більшому 1,23 – фінансовий стан є стійким, а меншому за 1,23 – нестійким.

Згідно з деякими джерелами точність прогнозування банкрутства за цими моделями становить: за п’ять років до банкрутства – 36%; за чотири роки – 29%, за три роки – 48%; за два роки – 83%; за рік до банкрутства – 95% [163, с. 124].

Аналогічні моделі були розроблені на основі дискримінантного аналізу й іншими вченими.

Модель Таффлера: Y = 0,53K1 + 0,13K2 +0,18К3 +0,16K4,

де К1 – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;

К2 – відношення оборотних активів до сукупних зобов’язань;

К3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів;

К4 – відношення виручки до суми активів.

В моделі Таффлера фінансовий стан підприємства буде стійким при значенні, більшому за 0,3, і нестійким – при значенні меншому від 0,2.

Модель Лісса: Y = 0,063K1 + 0,092K2 +0,057К3 +0,001K4,

де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 – відношення прибутку від реалізації до суми активів;

К3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К4 – відношення власного капіталу до позиченого.

У моделі Лісса відповідно до показників, що входять до неї, фінансовий стан є стійким при значення 0,037 і нестійким – меншому за 0,037.

Модель Чессера: Y = - 2,0434 - 5,24K1 + 0,0053K2 – 6,650K3 + 4,409K4 – 0,0791K5 – 0,102К6,

де К1 – відношення готівки і ліквідних цінних паперів до суми активів;

К2 – відношення виручки до готівки і ліквідних цінних паперів;

К3 – відношення прибутку до оподаткування і сплати відсотків до суми активів;

К4 – відношення заборгованості до суми активів;

К5 – відношення основного капіталу до чистих активів;

К6 – відношення оборотного капіталу до виручки.

При значенні показника, меншому від 0,50 – фінансовий стан стійкий, а більшому за 0,50 - нестійкий.

Модель Фулмера була розроблена на основі обробки 60 підприємств – 30 збанкрутілих і 30, що нормально працювали із середнім річним балансом 455 тис. доларів США. Вона включає дев’ять показників і має такий вигляд:

Кф =5,528Х1 + 0,212Х2 + 0,073Х3 + 1,27Х4 – 0,12Х5 +2,335Х6 + 0,575Х7 + 1,083Х8 +0,894Х9 -6,075,

де Х1 – відношення нерозподіленого прибутку минулих років до суми активів;

Х2 – відношення виручки від реалізації до активів;

Х3 – відношення прибутку до оподаткування до власного капіталу;

Х4 – відношення прибутку до оподаткування + амортизація до загальних зобов’язань;

Х5 – відношення довгострокових зобов’язань до активів;

Х6 – відношення короткострокових зобов’язань до активів;

Х7 - логарифм співвідношення матеріальних активів до співвідношення курсу гривні до долара;

Х8 – відношення оборотних активів плюс короткострокових зобов’язань до загальних зобов’язань;

Х9 – логарифм співвідношення прибутку до оподаткування плюс проценти до сплати до процентних платежів.

За критерієм Фулмера, при К<0 дуже висока ймовірність банкрутства підприємства.

Для порівняння розглянемо модель Спрингейта, яка була розроблена за даними по 50 підприємствах із середнім балансом 2,5 млн. доларів США:

Кс = 1,03К1 + 3,07К2 +0,66К3 +0,4К4,

де К1 – відношення оборотних активів плюс короткострокових зобов’язань до валюти балансу;

К2 - відношення прибутку до оподаткування плюс проценти за кредит до валюти балансу;

К3 – відношення прибутку до оподаткування до короткострокових зобов’язань;

К4 – відношення виручки від реалізації до валюти балансу.

За критерієм Спрингейта, при Кс<0,862 підприємство очікує банкрутство.