11. Фонетичні зміни в східнослов’янських діалектах дописемного періоду (VII – X ст.)

Зміна *[je] → *[o] на початку слова

Після розпаду праслов’янської мови початкове *[je] на сх.-сл. ґрунті перед складом з голосним переднього ряду, крім [ь], змінилося на [o]: *jezero → *ozero, але: д.-р. ~ль, ~го; один (← *jedinъ* – діал. єден (← *jedьnъ). Початковий [о] в сх.-сл. мовах на початку слова є однією з найважливіших фонетичних рис. У зх.-сл. і пд.-сл. – [je]: укр. один, осінь, озеро; рос. один, осень, озеро, осетр; пол. jeden, jeseń, jezioro. На зміну [je] впливав також наголос. Якщо він падав після другого складу й наголошений голосний належав до звуків переднього ряду, то за таких умов [je] зберігалось: рос. ежевúка, ерепéниться // укр. ожина. В окремих словах зміна початкового [je] зумовлена дією аналогії: одна (← *jedьna*, одиниця (← *jedinic'a* – за аналогією до один (←*jedinъ). Перехід [je] в [o] засвідчений пам’ятками в грецьких запозиченнях: Овгенья, Олены; Остафия.

Зміна голосних *[ę], *[Q].

Праслов’янські *[Q], *[ę] на сх.-сл. ґрунті змінилися: *[ę] → [ä], *[Q] → [u]: *męta → *m’äta, *gQsь → *gusь (останні десятиліття ІХ ст. – поч.. Х ст.*. В інших слов’янських мовах: чеськ. ruka, dub, zub; слвц. ruka, dub, zub. У пвн. і в деяких пд.-зх. говорах відповідно до наголошеного *[ę] вживається [a], до ненаголошеного – [e]: м’ясо, сидять (і ўз'еў, д'екувати*, але: десеть, зернетко. Перед таким [e] приголосний звичайно твердий. Ця зміна зумовила виникнення нових фонетичних чергувань, що відображені в українській мові як чергування: жати – жну – ужинок; жати – жму – прижимати; ім’я – імен; взяти – візьму; дути – дму – надиматися.

Ранні рефлекси *[ě].

У діалектах східних слов’ян голосний *[ě] ще в дописемний період перед наголошеним [i] внаслідок регресивної асиміляції змінився в [i]: *větíja → *vitija – д.-р. витии, укр. витíя; *dětína → *ditina – звідси д.-р. дит", укр. дитина, дитя, блр. дзіця, рос. дитя // пол. dziecko, блг. дете; *mězínьcь → *mіzínьcь – д.-р. мизиньць, укр. діал. мизинець. У дієсловах *zaměniti, *měsiti, *běž'iš'i такого переходу не відбулося за аналогією до інших форм цих же дієслів: д.-р. замhняю.

Рефлекси *[or], *[ol] на початку слова

Початкові прасл. звукосполучення *[or], *[ol] перед голосними збереглися в усіх слов’янських мовах: д.-р. ораница (орна земля*; укр. орати (лат. ăro – орю, лит. árti – орати*, орач, оладок; рос. діал. орать, оладья; блр. араць, аладка; блг. ора, орач; пол. orać; чеськ. orati. Перед приголосним початкові *[or], *[ol] у східнослов’янських діалектах дали по два відповідники – один з голосним [o], другий – з [a]: *orbora → д.-р. робота, *ortaj → д.-р. ратай, *olkъtь → д.-р. локъть. У зх.-сл. мовах: пол. robota, radło, łania; чеськ. robota, rozum, lodka. У пд.-сл. мовах: ст.-сл. работа, ладии, лакъть; блг. работа, ладия.

12. Розвиток повноголосся. Рефлекси *ort, *olt на початку слова.

Східнослов’янські повноголосні звукосполучення *torot, *tolot, *teret, *telet (*telot* розвинулися з праслов’янських *tort, *tolt, *tert, *telt: *korova, molotъ, *bereza, š'elomъ. У східнослов’янських діалектах: *tort → *torъt → *torot;( втрата складотворчого і розвиток призвука rь, і перейшов в –oro), *tolt → *tolъt → *tolot; *tert → *terьt → *tеrеt. Але: *telt → *tölt → *tolt ...: *melko → *mölko → molko...; *pelnъ → *pölnъ → polnъ... Лише в позиції після шиплячих зі звукосполучення *telt розвинулося *telot: д.-р. шеломъ, желобъ. У північній групі західнослов’янських мов (крім чеської і словацької* розвинулися звукосполучення *trоt, *tlоt, *trеt, *tlеt: *tort → *torъt → *torot → *trot: пол. broda, krowa, młot, brzoza, mleko, szlem У мовах південних слов’ян та чеській і словацькій розвинулися звукосполучення *trаt, *tlаt, *trеt, *tlеt: *tō - r - t → *tōr - t → *tra – t: ст.-сл. брада, млатъ, брhза, млhко; блг. брада, млат, бреза, плен; чеськ. brada, mlat, březina (березовий гай*, mléko. Розвиток повноголосся у мові східних слов’ян можна віднести на період не раніше кінця VIII – поч. ІХ ст.

Рефлек¬си *[or], *[ol] на початку слова

Початкові прасл. звукосполучення *[or], *[ol] перед голосними збереглися в усіх слов’янських мовах: д.-р. ораница (орна земля*; укр. орати (лат. ăro – орю, лит. árti – орати*, орач, оладок; рос. діал. орать, оладья; блр. араць, аладка; блг. ора, орач; пол. orać; чеськ. orati. Перед приголосним початкові *[or], *[ol] у східнослов’янських діалектах дали по два відповідники – один з голосним [o], другий – з [a]: *orbora → д.-р. робота, *ortaj → д.-р. ратай, *olkъtь → д.-р. локъть. У зх.-сл. мовах: пол. robota, radło, łania; чеськ. robota, rozum, lodka. У пд.-сл. мовах: ст.-сл. работа, ладии, лакъть; блг. работа, ладия