- •7 1.Теорія мови вивчається в двох аспектах: як історія розвитку структури (фонетичної, граматичної, семантичної) і як історія становлення і розвитку норм.
- •4.До найважливіших для вивчення давньоруської мови рукописних книг належать такі:
- •До пам’яток хіі ст. Належить Успенський збірник (знайдений в Успенському соборі в Києві). Він складається з оригінальних творів“Житіє князів Бориса і Гліба” та “Житіє Феодосія Печерського”.
- •7. Найдавніші зміни у фонетичній системі праіндоєвропейської мови.
- •1. Повний занепад одного з приголосних:
- •11. Фонетичні зміни в східнослов’янських діалектах дописемного періоду (VII – X ст.)
- •12. Розвиток повноголосся. Рефлекси *ort, *olt на початку слова.
- •14. Походження фарингального [h].
- •Зредуковані голосні [ĭ], [ў].
- •Зміна артикуляції [і] в позиції після [ъ].
- •17. Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних
- •Дисиміляція приголосних
- •Депалаталізація приголосних
- •18. Наслідки занепаду зредукованих у системі голосних
- •19. Асимілятивно-дисимілятивні процеси:
- •22. Палаталізація приголосних
- •23. Східнослов’янськы дыалекти успадкували выд праслов. Мови звук [ъ] ,який розвинувся з двох джерел:
- •24. Історія звука *[ě].
- •26. Історія етимологічних *[і] та *[ы].
- •27. Перехід [о], [е] в [і].
- •28. Перехід [е] в [о] після шиплячих та [j].
- •29. Ствердіння губних, шиплячих та (р). Африкати (дз),(ц).
- •30. Протетичні приголосні. Усунення збігу голосних
- •35. Становлення типів відмін іменників української мови.
- •36. Історія відмінкових закінчень іменників і відміни.
- •37. Історія відмінкових закінчень іменників іі відміни.
- •38. Історія відмінкових закінчень іменників ііі відміни.
- •39. Історія відмінкових закінчень іменників іv відміни.
- •40. .Історія форм особових та зворотного займенників.
- •41. Історія форм предметно-особового займенника.
- •42. Історія форм неособових займенників.
- •43. Історія форм іменних прикметників.
- •44. Історія форм займенникових (членних) прикметників.
- •45. Розвиток засобів творення ступенів порівняння.
- •46.Словотвір прикметників.
- •47. Історія форм кількісних числівників.
- •48. Історія дробових і збірних числівників.
- •49. Історія порядкових числівників.
- •50. Класифікація дієслівних основ.
- •54. Історія форм умовного і наказового способів.
- •55. Дієприкметник. Дієприслівник.
1. Повний занепад одного з приголосних:
*[bs], *[ps], *[ds], *[ts], *[gs], *[ks] > *[s]: *teksati → *tesati – укр. тесати
*[bm], *[pm], *[dm], *[tm] > *[m]: *jědmь → *jěmь – ст.-сл. hмь
*[bn], *[pn], *[dn], *[tn], *[gn] > *[n]: *trognonti → *trononti – д.-р. тронути
*[skn] > *[sn]: *plesknonti → *plesnonti – д.-р. плеснути
*[bt], *[pt], *[kt] > *[t]: *penktĭ → *pentь → *pętь – укр. п’ять
*ob-, *ot- > *o-: *obgovoriti → *ogovoriti – д.-р. оговорити.
Перед фрикативним [v] проривний у префіксі *ob- зберігався, а занепадав [v], що стояв після префікса на початку кореня: *obvozъ → *obozъ.
Прийменники *vъn, *sъn, *kъn
Перед словом з початковим *[j] або голосним
*vъn stolě → *vъ_ stolě
*sъn synъmъ → *sъ_ synъmъ
*kъn synovi → *kъ_ synovi
*vъn jego → *vъ njego (в нього*
*sъn imъ → *sъ nimъ (съ нимъ*
*kъn jemu → *kъ njemu (къ н~му*
2. Вставлення між приголосними нового голосного (переважно у словах іншомовного походження*: ~хидьна – ~хидьнина.
3. Вставлення нового приголосного у звукосполученнях *[sr], *[zr]. Між цими звуками розвинувся вставний *[t]: *ŏsrŏs → *ŏstrŏs – д.-р. остръ; *ŏsrŏvŏs → *ŏstrŏvŏs – д.-р. островъ; *sĕsra → *sestra, *nŏzr- → nozdr-
10. Перша, друга, третя перехідні палаталізації.
Перша перехідна палаталізація.
У позиції перед голосними переднього ряду *[ī], *[ĭ], *[ē], *[ĕ]:
*[g] → [g'] → *[ž']: *gĭlt- → д.-р. жьлтъ, укр. жовтий
*[k] → [k'] → *[č']: *kīst → д.-р. чистъ, укр. чистий
*[x] → [x'] → *[š']: *souxītī → д.-р. сушити, укр. сушити
А також: *gēr- → *ž'ēr- → укр. жар, *krīkētī → *krīč'ētī → укр. кричати
Внаслідок І палаталізації в сучасній українській мові виникло чергування [г] // [ж]; [к] // [ч]; [х] // [ш]: друг – дружити, біг – біжиш. Не відбувається у словах іншомовного походження: геній, герой, кіно, кесар, кефір, хімія; у словах гіркий, кіт, тхір ([і] ← [о] у закритому складі*.
Друга перехідна палаталізація
*[g], *[k], *[x] → *[dz’], *[c’], *[s’] або *[š’] у позиції перед *[ě] та *[i] (← *[oi], *[ai]*: *kaina → *cěna – д.-р. цhна, *goilo → *dzělo – ст.-сл. зhло; *nogai → *nodzě – ст.-сл. нозh (Д. і М. в. одн.*. Пізніше африката *[dz’], втративши проривний компонент, спростилася в щілинний приголосний *[z’]: *nodzě → *nozě, *drudzі → *druzі. У східних діалектах [x] він змінився на *[s’], а в західних – на *[š’] (*kožušě)
Третя палаталізація задньоязикових приголосних
*[g] → *[dz'] (→*[z']* після голосного переднього ряду: *polьga → *polьdza → *polьza – укр. пільга;
*[k] → *[c'] у суфіксах *-ik-, *-ьk- після голосного переднього ряду перед голосним заднього ряду: *ovika → *ovьc'a – д.-р. овьца
*[х] → *[s'] або *[š'] у займенниках: *vьxe → *vьs'e; *vьxakъ → *vьs'akъ після *[ь] перед голосним переднього ряду *[e] і заднього *[a] – д.-р. вьсе, вьс"къ; блг. все, всяк; пол. wszystko, wszak; ч. však.
Третя перехідна зумовлювалася впливами не наступних, а попередніх голосних і відбувалася лише після голосних переднього ряду *[i], *[ь], *[ę] та після *[r]: *liko → *lice – д.-р. ликъ, лице; *drgati → *dьrzati – д.-р. дерзати. Непослідовність її реалізації: *zercalo – *zerkalo, *trojьca – *trojьka; *žьnьcь, *telьcь, *čьrnьсь // učenikъ, grěšnikъ; *sinic'a, čьrnic'a, ulic'a // čьrnika. Внаслідок третьої палаталізації задньоязикових у праслов’янській мові з’явилися м’які передньоязикові приголосні *[dz'] (*[z']*, *[c'], *[s'].
