49. Історія порядкових числівників.

Порядкові числівники першого десятка продовжували функціонувати в своєму давньому значенні (пьрвъ – пьрвыи, въторъ – въторыи...*, виступали в реченні в ролі означення. З кінця XV ст. в значенні давнішого первый з’являється перший – форма вищого ступеня до первый. Порядковий въторъ був витіснений синонімічним другий. Основи пьрв- і вътор- у сучасній укр. літ. мові виступають у похідних утвореннях: первісний, первісток, первоцвіт, вівторок, повторювати. Числівники третій, четвертий, п’ятий – десятий, сотий, тисячний є прямим продовженням давніх членних порядкових числівників.

Порядкові числівники одинадцятий – дев’ятнадцятий < пьрвъ на десяте. Коли ж виникли складні числівники на -дцять , то з’явилися і порядкові числівники на зразок первого на дцатого лhта. До XVII ст. з’являються сучасні порядкові числівники від кількісних на -дцять. Історія числівників в українській мові – це історія уніфікації форм різних за походженням груп слів, об’єднаних семантично.

50. Класифікація дієслівних основ.

І. За основою теперішнього часу всі дієслова д.-укр. мови поділяються на 5 класів: 1* дієслова з основою на е/о: нес-е-ши, нес-уть (< *nesQtь < *nesontь *; 2* дієслова з основою на не/но: съх-не-ши, съх-н-уть (< *sъxnQtь < *sъx-no-ntь*; 3* дієслова з основою на jе/jо: зна-~-ши, зна-ють (< *znajQtь < *zna-jo-ntь*; 4* дієслова з основою на і: хвал-и-ши, хвал-"-ть (< *xvalętь < *xval-i-ntь*; 5* атематичні дієслова: єсмь, hмь, вhмь, дамь, имамь (особові закінчення приєднувалися безпосередньо до кореня*

ІІ. За основою інфінітива дієслова поділяються на 6 класів: 1* дієслова безсуфіксні, з кінцевим кореневим голосним або приголосним: зна-ти, нес-ти; 2* дієслова із суфіксом -ну-: дви-ну-ти; 3* дієслова із суфіксом -h-, а також з -а-, який після шиплячих та j виник на місці -h-: вел-h-ти, крич-а-ти (*kričeti < *krikēti*; 4* дієслова із суфіксом -і-: хвал-и-ти; 5* дієслова із суфіксом -а- (крім тих, що мають суфікс а- після шиплячих та j*: пис-а-ти, лhт-а-ти; 6* дієслова із суфіксом -ова-, -ева-: мин-ова-ти, врач-ева-ти.

51. Історія особових форм теперішнього часу

Однина

І клас ІІ клас ІІІ клас IV клас V клас

1 ос. несу съхну знаю хвалю дамь

2 ос. несеши (-шь* съхнеши (-шь* знаеши (-шь* хвалиши (-шь* даси

3 ос. несеть съхнеть знаеть хвалить дасть

Множина

І клас ІІ клас ІІІ клас IV клас V клас

1 ос. несемъ съхнемъ знаємъ хвалимъ дамъ

2 ос. несете съхнете знаєте хвалите дасте

3 ос. несуть съхнуть знають хвалять дадуть

Двоїна

І клас ІІ клас ІІІ клас IV клас V клас

1 ос. несевh съхневh знаєвh хваливh дасвh

2 ос. несета съхнета знаєта хвалита даста

3 ос. несета съхнета знаєта хвалита даста

52. Історія форм минулого часу

Аорист – проста форма минулого часу, яка виражала єдину, нерозчленовану моментальну або тривалу дію, цілком віднесену минуле.

Однина Множина Двоїна

1 ос. ведохъ быхъ ведохомъ быхомъ ведоховh быховh

2 ос. веде бы ведосте бысте ведоста быста

3 ос. веде бы ведоша быша ведоста быста

Сліди аориста збереглися лише у частці умовного способу би та у складі сполучників якби, щоб, щоби, аби.

Імперфект – проста форма минулого часу, що виражала дію в минулому, тривалу і необмежену в часі, а також дію повторювану.

Однина Множина Двоїна

1 ос. писахъ б"хъ писахомъ б"хомъ писаховh б"ховh

2 ос. писаше б"ше писасте б"сте писаста б"ста

3 ос. Писаше б"ше писаху б"ху писаста б"ста

Перфект – складена форма минулого часу, яка означала переважно дії, що відбулися в минулому, але актуальні і в момент мовлення. їх результат виявляється найповніше саме на час розмови.

Однина Множина Двоїна

1 ос. неслъ, -ло, -ла ~смь несли, -ла, -лы ~смъ несла, -лh, -лh ~свh

2 ос. неслъ, -ло, -ла ~си несли, -ла, -лы ~сте несла, -лh, -лh ~ста

3 ос. неслъ, -ло, -ла ~сть несли, -ла, -лы суть

Перфект після занепаду аориста та імперфекта став основним засобом вираження минулості. З давнього перфекта залишився тільки дієприкметник.Залишки перфекта збереглися в деяких пд.-зх. говорах: ходивем, ходивесь, ходилась, ходилисьмо, ходилисьте (< ходив єсм, ходили єсьмо*

Плюсквамперфект – аналітична форма, що виражала минулу дію, яка відбувалася раніше іншої минулої дії.

Давні форми:

Однина Множина Двоїна

1 ос. писалъ, -о, -а б"хъ писали, -а, -ы б"хомъ писала, -h, -h б"ховh

2 ос. писалъ, -о, -а б"ше писали, -а, -ы б"сте писала, -h, -h б"ста

3 ос. писалъ, -о, -а б"ше писали, -а, -ы б"ху

Пізніші форми змінювалися так:

Однина Множина

1 ос. писалъ, -о, -а былъ, -о, -а ~смь писали, -а, -ы были, -а, -ы ~смъ

2 ос. писалъ, -о, -а былъ, -о, -а ~си писали, -а, -ы были, -а, -ы ~сте

3 ос. писалъ, -о, -а былъ, -о, -а ~сть писали, -а, -ы были, -а, -ы суть

Двоїна

1 ос. писала, -h, -h была, -h, -h ~свh

2-3 ос. писала, -h, -h была, -h, -h ~ста

З цих форм утворилася сучасна форма давноминулого часу: читав був, ходив був, приїхав був.

53. Історія форм майбутнього часу.

Простий майбутній (майбутній доконаний*) утворювався від основ теперішнього часу доконаного виду: напишю, крикну. Перша складена форма майб. часу утворювалася шляхом сполучення допоміжних дієслів хотhти, начати, имати в особових формах теперішнього часу (у значенні майбутнього* з інфінітивом (начьну (хочю, иму* писати*.) В укр. мові у ролі допоміжного дієслова в складеному майбутньому (з інфінітивом* починає виступати дієслово буду, яке з часом набирає все більшого поширення і витісняє дієслова начьну, хочю, стану. Із закріпленням форми буду + інфінітив завершувалось утворення аналітичної форми для вираження власне майбутнього часу. В укр. мові на основі старої аналітичної форми склалася синтетична форма (майбутній синтетичний*, яка також пройшла через стадію аналітичної конструкції (иму писати > писатиму*.