47. Історія форм кількісних числівників.

За будовою власне кількісні числівники поділяються на прості, складні і складені. Прості числівники: одинъ, одино (одьно*, одина (одьна*; дъва (ч.р.*, дъвh (с. і ж.р.*; три~ (трь~* (ч.р.*, три (с. і ж.р.*; четыре (ч.р.*, четыри (с. і ж.р.*; п"ть, шесть, семь, осмь, дев"ть, дес"ть, съто, тыс"ча. Числівник один, одино (одьно*, одина (одьна* змінювався, як вказівний займенник тъ, то, та. Дъва, оба мали форми двоїни займенникового відмінювання. Трые і четыре відмінювалися за типом іменникового відмінювання (форми множини* – перший як основа на -ĭ-, другий – як основа на приголосний у множині. У відмінюванні цих числівників найважливішою зміною є втрата граматичної категорії роду. П"ть – дєв"ть відмінювалися (тільки в одн.* як іменники жін. роду на -ĭ-. Згодом засвоюється вторинна парадигма – за аналогією до чисел 2 – 3 – 4. Числівник дєс"ть мав парадигму однини, множини і двоїни та змінювався, як іменник чоловічого роду на приголосний. Цей числівник втратив категорію числа та уподібнився за до числівників п"ть – дєв"ть. Съто відмінювалось як іменник середнього роду -ŏ-основи. Тыс"ча відмінювалось як іменник з основою на -ā-. Назви чисел другого десятка оформилися на основі прийменникових словосполучень: одинъ на дес"те (11*; дъва на дес"те (12*… дев"ть на дес"те (19* (-дес"ть > -дес"ть > -дьсять > -дцять*. Назви чисел двадцять – дев’яносто первісно також були складеними конструкціями, в яких назви одиниць за допомогою різних синтаксичних зв’язків поєднувались із словом десять у формі Н. в. дв. (дъва дес"ти* або множини (три дес"те*, а в числівниках п’ятдесят – дев’яносто назви одиниць керували словом десять, вимагаючи форми Р.в. мн. (п"ть дес"тъ*. Новотворами давньукраїнської мови є числівники сорокъ і дєв"носто, які відмінювались подібно до інших слів -ŏ-основ. Назви сотень у д.-укр. мові становили складену конструкцію такого самого типу, як і попередній розряд числівників: дъвh сътh (Н.дв.*, три съта, четыри съта (Н.мн.*, пять сътъ, шесть сътъ, семь сътъ…, де сътъ – форма Р.в. мн. У непрямих відмінках здебільшого змінювалися обидві частини словосполучення: двема сты копами грошей.

48. Історія дробових і збірних числівників.

Дробові величини в д.-укр. мові позначалися іменниками полъ (1/2*, треть і третина (1/3*, чєть або чєтвьрть і четвьртина (1/4*. Далі частини цілого позначалися іменниками на -ина: п"тина (1/5*, осмина (1/8*, дес"тина (1/10*. Для позначення цілого з половиною вживалися словосполучення типу полъ вътора, полъ третья «два з половиною», полъ п"та «чотири з половиною», полъ вътора съта «сто п’ятдесят» тощо. З утворень на пол- у сучасній українській літературній мові найбільш вживаними є півтора (< полъ вътора*, півтори (< полъ въторы*, півтораста (< полъ вътора съта*. З дробових на -ина в сучасній мові залишилися лише третина і десятина (в іншому, нечислівниковому значенні – як міра землі*. Збірні числівники втратили граматичні ознаки роду і числа і з давньої системи відмінювання зберегли лише форму Н. – З. в. одн. середн. р. (двоє, обоє, троє, четверо тощо*, а в решті відмінків збігаються з формами відповідних кількісних числівників.