37. Історія відмінкових закінчень іменників іі відміни.

Однина. Називний відмінок. В ім. ч. р. занепав кінцевий редукований. В ім. з основою на *-n- форма на -ы була витіснена формою З.в. на -ень: камы > камень. Зберегли своє давнє закінчення ім. с. р. на -о та -е: жито, море. В ім. типу жити~ відбулося подовження приголосного і зміна флексії -~ на -а. У родовому відмінку іменники с. р. мають одне закінчення -а(-я*, історичне основи на *-ŏ-, *-jŏ-. Іменники ч. р. мають: 1* закінчення -а(-я* сягає своїми витоками Р.в. одн іменників ч. р. основи на *-ŏ-, *-jŏ-: брата, бика, коня; 2* закінчення -у(-ю* історично належало іменникам *-ŭ-основи. У давальному відмінку іменники ч.р. мають закінчення -у(-ю* (< *-ŏ-, *-jŏ-* та -ові(-еві* (< *-ŭ-основи*, що є самобутньою рисою української мови. У знахідному відмінку форми іменників – назв істот збігаються із Р. в.; іменники – назви неістот звичайно мають омонімічні форми З. і Н. в. Найдавніші сх.-сл. пам’ятки засвідчують в орудному відмінку однини закінчення -ъмь, -ьмь > -ом, -ем: братом, зятем. Тільки іменники с. р. на зразок знання в О.в. мають нову флексію -ям. У М. відмінку іменники с. р. мають закінчення -і та -у: на сонці, у містечку, -і, -ові у назвах істот. Флексія -і є історичною для іменників *-ŏ-основи. Форми на -у(-ю*, -ові виникли під впливом *-ŭ-основи. У М.в. одн. іменники ч.р. мають флексії: -і(-ї*, -у(-ю*, -ові(-еві*. Рефлексами давніх закінчень М.в. є два з них: -і є продовженням закінчення іменників *-ŏ-основи -h. Його набули й колишні іменники ч.р. *-jŏ-основи та *-ĭ-основи: д.-р. на кони, на огни – укр. на коні, на вогні. Кличний відмінок. Для іменників *-ŏ-основи – -е: брате; *-jŏ-основи – -ю: оучителю; *-ŭ-основи – -у: сыноу; *-ĭ-основи – -и: гости. Утратили своє старе закінчення -и і набули -ю чи -е колишні іменники *-ĭ-основи: зятю. Множина. У називному відмінку іменники ч.р. твердої групи мають флексію -и, м’якої і мішаної – -і(-ї*; іменники с.р. мають флексію -а(-я). У родовому відмінку виступає нульове закінчення, -ів(-їв*, -ей.) Усі вони є рефлексами давніх закінчень іменників чоловічого і середнього роду.

Нульове закінчення мали усі іменники колишньої основи на *-ŏ-, *-jŏ-. Закінчення -ей є історичним для іменників *-ĭ-основи. Його ж засвоїли кілька іменників *-jŏ-основи: коней. Усі інші набули нового закінчення -ів. Форми Д. в. множини іменників ч. і с. родів -ам(-ям* є новими: вони виникли за аналогією до форм Д.в. мн. іменників *-ā-, *-jā-основи. Знахідний відмінок. Більшість ім. зберегла свої давні форми. Ім. *-ĭ-основи змінили флексію -и на -h (*-ŏ-, *-jŏ-ос.*: камени > каменh > камені. Форми орудного відмінка множини іменників ч. і с. роду майже не збереглися. Їх витіснили нові флексії -ами(-ями* (< *-ā-, *-jā-основи*. Частина іменників ч. і с. роду оформили свої закінчення під впливом ім. *-ĭ-основи: кіньми, чобітьми, хоч активно функціонують форми конями. Деякі ім. зберегли давні флексії двоїни (це стосується і множинних ім.*: очима, ушима, дверима, грошима (хоч і дверми, грішми і частіше – вухами*.) У місцевому відмінку спостерігаються зміни, подібні до Д. і О.в. мн., де відбувалося витіснення старих закінчень флексіями *-ā-, *-jā-основи.