29. Ствердіння губних, шиплячих та (р). Африкати (дз),(ц).

Усі шиплячі в д-рус мові були м’які. Українська мова їх мякої вимови не зберегла. Вони в ній стверділи. Їх депалаталізація здебільшого пов’язана з іншими фонетичними процесами:

• Із занепадом після них слабкого(ъ): ножь—ніж

• Зміною е в о: жена—жона

• Із депалаталізацією приголосних перед(е) : ж’еніті—женити

• Із пресуванням артикул голосного переднього ряду(і) в напрямі до (и): жіті—жити

• У позиції перед (а) з (е)

Приголосний (р). У д-рус мові відомий як твердий і мкий: миръ,горько. Він палаталізувався перед твердим губним, задньоязиковим та фарингальним[h] :вьрба,вьрхъ. В українській мові зазнав депалаталізації найраніше перед голосним заднього ряду(а) і (у). У пд-сх говорах приголосний(р) ствердів лише в позції перед колишнім слабким(ь), що занепав перед наступним приголосним, та перед губними.

Африката (дз). Спільнослов. африката (дз) що розвинувся з (д) ще в ранній період втрати ла проривний компонент і змінилась у (z). В укр мові виник новий звук (дз). Розвинувся на місці початкового (з) внаслідок дисиміляції його з прийменником9з0 : з звоном—з дзвоном. Зрідка вживався в словах іншомовного походження.

30. Протетичні приголосні. Усунення збігу голосних

Протетичні приголосні. Протетичний [v] перед [u]: вуж, вус, вухо та ін., але не виникав перед [u], що належить до префікса: уклад, уряд, усміх. [v] перед секундарним [і] з етимологічного [о]: він (онъ → ōн → вōн → вуон… → в’ін*, вітчизна, вістря, вісь. В іншомовних словах: вівтар (← олътарь*, Вірменія, вірменин (← орьменинь*. Приставний [h] вживається в деяких словах іншомовного походження: гарба, гаспид, Ганна, але: агонія, альфа, Андрій та ін. [h] перед [о]: гострий, горіх, але: осінь, озеро, обід. [h] у деяких вигукових словах: гайда, га, гай-гай, гам. Протетичний [j] засвоївся лише в окремих словах і тільки в деяких північних діалектах: jулиця, jіволга, jiскра. В укр. діалектах відбувається відпадання етимологічного приголосного [v] та [h] в позиції перед [о], напр.: орох, орон, олуб’ята, оробець. Усунення збігу голосних. Збіг голосних найчастіше спостерігався у словах іншомовного походження: Авраамъ, тиунъ. Укр. мова уникала зіяння в середині слова шляхом розвитку інтервокального [w] або [j]: павук, тивун, диявол, а також шляхом стягнення голосних: Гавриилъ – Гаврило. У сполученні [ia] на початку слова українська мова уникала зіяння за допомогою зміни [i] в [j]: Иаковъ > Яків. Збіг [іо], [іу] в такій же позиції усунувся двома способами – через розвиток [i] в [j] і шляхом відпадання початкового [i]: Иуда – Юда, Иосифъ – Йосип, Осип. У слові Иоанъ (Іван* відбулося стягнення голосних і розвиток інтервокального приголосного.

31. Зміна [о] в [а].

В українській мові є група слів, у яких наголошений етимологічний /о/ змінився на /а/: багатий, кажан, калач, калачики, калатати, каламутний, качан, хазяїн, халява, чабан та ін. О.Потебня пояснив таку зміну як наслідок регресивної асиміляції: богато > багáто, колачь > калáч. Але в такій же позиції чимало слів голосний [o] зберігають: комáр, лопáта, собáка, отáра, отáва. У пд.-зх. говорах зміна [о] в [а] перед складом з наступним наголошеним [a] здебільшого не відома: богатий, горазд, кожан, колач, але в гуц. говірках, в окремих бойківських і подільських – багато, гаразд. Зміна [o] в [a] зумовила дальше розширення морфонологічного чергування /о/ – /а/ і виникнення нових умов, у яких таке чергування могло відбуватись: убогий – багатий, горіти – гарячий, котити – качан.

32. Словотвір іменників.

Історичний словотвір укр. мови досліджує численні й різноманітні історичні зміни словотворчих одиниць слова. В системі і менникових суфіксів укр. мови можна виділити за їх утворенням:

1. 1-е виникнення яких сягає ще сх.-індоєвр доби( - ibh-a—ib-a-ьb-a)

2. Cуфікси, витворення яких припадає на період спільнослов мовного життя

34. Типи давніх іменних основ.

Праслов’янська мова успадкувала від мови праіндоєвропейської осно¬вотворчі суфікси (детермінативи*, що складалися з голосних -ā-, -ŏ-, -ŭ, -ĭ-, -ū- або закінчувалися ними, а також основотворчі суфікси, що закінчувалися на приголосні -n- (-men-, -en-, -n-*, -s- (-es-, -os-*, -t- (-ent-*, -r- (-ter-*. І. Імена з основами на голосний: 1* на *-ā-, *-jā-: більшість іменників жін. p., а також група іменників чол. p.: *ovikā, *starostā, *slugā. Деякі іменники жін. р. із складним суфіксом мали в Н.в. одн. форми на -ynji: *bogynji, *kъnęgynji; 2* на *-ŏ-, *-jŏ: більшість іменників чол. і середн. р.: *orb-ŏ-s, *dvor-ŏ-s, *kon-jŏ-s, *sel-ŏ-m, *роl-jŏ-m (д.-р.: роб-ъ, двор-ъ, кон-ь, сєл-о, пол-є*; 3* на *-ŭ-: невелика група іменників тільки чол. р.: *sun-ŭ-s, *dom-ŭ-s, *med-ŭ-s, *pol-ŭ-s «половина» (д.-р. сынъ, домъ, медъ, вьрхъ, полъ, волъ, вірогідно ледъ, чинъ, санъ, садъ, р"дъ, разъ, пиръ, даръ, солодъ і, можливо, миръ, станъ, низъ, долъ*; 4* на *-ĭ-: іменники жін. р. *doln-ĭ-s, *kost-ĭ-s, *nokt-ĭ-s, а також чол. p.: *gost-ĭ-s, *ogn-ĭ-s, *tĭt-t-ĭ-s (д.-¬р. долонь, вhсть, ночь; гость, огнь, тьсть*; 5* на *-ū-: іменники жін. р.: *svekr-ū-s, *mŭrk-ū-s, *lub-ū-s. Давній -ū- зберігався у Н.в. одн., у всіх інших відмінках виступав його різновид -ъв- (д.-р. свекры, цьркы, хороугы, боукы, книжн. смокы; а також кръвь, жьрнъвь*. ІІ. Імена з основами на приголосний: 1* на *-n- (суфікси -men-, -en-, -n-*: *stru-men-ь, *pled-men > *ple-mę, *kоr-еn-ь, *dь-n-ь (д.-р. корень, "чмень, им", плем", сhм", верем"*; 2* на *-s- (суфікси -es-, -os-*: *nebo (< *neb-os-), *neb-es-a, *slovo (< *slov-os-), slov-es-a, *oko (Р.в. *očese) (Р.в. мн.: словесъ, чюдесъ, тhлесъ); 3) на *-t- (суфікс -ent-): суфікс -ent- > -ęt- виступає у назвах молодих істот: укр. теля < тел" < *telę < *tel-ent (Р.в. мн. тел"тъ, жереб"тъ*; 4* на *-r- (суфікс -ter-*: *mati (пор. Н.в. мн. *materi*, *dъkti (пор. Н.в. мн. *dъkteri* (д.-р. Р.в. матери, дъчери*.