- •Обгунтування роботи
- •Актуальність теми
- •1.2 Мета і задачі досліджень
- •Об’єкт, предмет та методи дослідження
- •Технологічна частина
- •2.1. Хімічний склад озимого жита
- •2.2 Вимоги дсту-4522:2006 до якості озимого жита
- •2.3 Характеристика процесу очищення озимого жита
- •2.3. Сушіння зернової маси жита
- •2.4. Післязбиральне дозрівання зерна жита
- •Характеристика умов зберігання озимого жита
- •Експериментальна частина
- •Підґрунтя для виконання досліджень
- •Методи досліджень параметрів якості озимого жита
- •3.2.1. Методика визначення температури
- •3.2.2. Методика визначення вологості зерна жита
- •3.2.3. Дослідження натурної ваги озимого жита
- •3.2.5. Дослідження схожості зерна жита в процесі післязбирального дозрівання
- •3.2.6. Дослідження енергії проростання зерна жита в процесі післязбирального дозрівання
- •4 Результати досліджень
- •4.1. Результати досліджень зміни температури в партіях жита
- •4.2. Результати визначення вологості в двох партіях зерна жита
- •4.3. Результати визначення натурної ваги
- •4.4. Результати визначення посівних характеристик озимого жита
- •5 Заходи з безпеки та екологічності проекта
- •Основна література
- •Інтернет джерела
- •Нормативні документи
2.2 Вимоги дсту-4522:2006 до якості озимого жита
На зерно жита діє два стандарти: ГОСТ 16990-71 «Житопродовольче. Вимоги при заготівлях», ГОСТ 16991-71 «Жито на переробку на солод в спиртовомувиробництві».
Залежно від показників якості, жито розподіляють на 4 класи. Показники якості кожного класу подано у таблиці 2.1.
Зерно жита, залежно від його якості, рекомендують використовувати: 1; 2; 3-го класів — для переробки на борошно та інші продовольчі потреби, 4-го класу — для кормових потреб.
Жито усіх класів повинно бути незіпріле та без теплового пошкодження під час сушіння; мати властивий здоровому зерну нормальний запах (без затхлого, солодового, пліснявого, сторонніх запахів) та колір; не допускають заражування зерна жита, крім зараження кліщем не вище II ступеня.
За згодою зернових складів, інших суб'єктів підприємницької діяльності, вологість зерна та вміст зернової і смітної домішок у житі допускають вище граничних норм за можливості доведення такого зерна до показників якості, поданих у таблиці 2.1.
Зерно жита, яке формують для експортування, повинно бути у здоровому стані, мати нормальний запах та колір, бути не зараженим шкідниками. Інші показники його якості зазначають у контракті між постачальником і покупцем зерна жита.
Жито класифікують на три типи, враховуючи його форму і територіальні ознаки вирощування:
І тип – озиме північне,
II тип – озиме південне,
III тип – ярове. На підтипи не ділиться.
Жито І і II типів ділять на підтипи по районах вирощування. Озиме жито має більш високі технологічні властивості, ніж ярове. В Україні розповсюджене в основному озиме жито І і II типів.
Жито класифікують по кольору його поверхні на зеленувато-сіре, жовте і коричневе. Колір зерна жита пов'язаний з сортовою особливістю і районом вирощування. Кращі технологічні властивості (борошномельні і хлібопекарські) має зеленувате-сіре жито, а гірші – коричневе, але при цьому необхідно враховувати і інші показники якості жита.
Стандарт на жито, щозаготовляєтьсяпередбачаєрозподіл на двігрупи. Перша група – зерно, відповіднебазиснимкондиціям, друга – зерно, відповіднеобмежувальнимкондиціям.Зараженность шкідниками заборонена. По обмежувальнимкондиціямдопускаєтьсявищавологість зерна жита 19%, змістбур'янистоїдомішки до 5%, зерновий до 15 % і зараженістькліщем.
Поставлене зерно можеміститизіпсованих зерен трохибільше 1%, куколя – 0,5%, мінеральноїдомішки – 0,3%, шкідливихдомішок – 0,2% (ріжка – 0,05 %, горчака повзучого і вязеля різнобарвного – 0,1%). На наявністьтакихдомішок як геліотроп, триходесма сива, софора лисохвостная, термопсис ланцетный (мышатник) заборонена. Навіть такийнезначнийвмістшкідливихдомішок (0,2%) знижуєякість готового продукту – борошна.
Таблиця 2.3. Вимоги до зерна жита
Показник |
Характеристика і норма за класами |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Вологість, %, не більше |
14,5 |
14,5 |
14,5 |
14,5 |
Числопадіння, с |
понад 200
|
200-141
|
140—80
|
не обмежено менше 80 |
Натура, г/л, не менше |
700
|
680 - 700
|
660 - 690
|
не обмежено |
Зернова домішка, %,не більше |
4,0
|
6,0 |
6,0 |
15,0
|
Зокремапророслі зерна |
3,0
|
5,0
|
5,0
|
У межах зерновоїдомішки |
Смітнадомішка, %, не більше |
2,0 |
2,0 |
2,0 |
5,0 |
Зокрема: |
||||
Зіпсовані зерна Кукіль |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
У межахсмітноїдомішки |
мінеральна домішка |
0,3 |
0,3 |
0,3 |
1,0 |
зокрема галька |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
0,2 |
шкідлива домішка |
0,2 |
0,2 |
0,2 |
0,2 |
зокрема: |
||||
Ріжки |
0,05 |
0,05 |
0,05 |
0,1 |
гірчакповзучий і в'язільрізногокольльоровий (разом) |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
Зерназ рожевим забарвленням, %, не більше |
3,0 |
5,0 |
6,0 |
Не обмежено |
Фузаріозні зерна, %, не більше |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
Примітка. Уразівіднесенняпартії жита до того чиіншогокласу, визначаючи |
||||
Продовження таблиці 2.3
пророслі зерна та число падання, перевагу надають числу падіння. |
Під час роботи із зерном жита потрібно дотримуватися вимог, викладених у «Правилах техникибезопасности и производственнойсанитарии на предприятиях по хранению и переработке зерна Министерствахлебопродуктов СССР» [29].
У кожній партії жита визначають стан зерна, запах, колір, натуру, вологість, зернову і смітну домішки, число падіння, заражування шкідниками зерна. Жито, в якому домішка інших зернових, зернобобових та олійних культур становить понад 15% від загальної маси зерна разом з домішками, приймають як суміш жита з іншими культурами, зазначаючи її склад у відсотках.
Жито перевозять насипом транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, чинних для транспорту цього виду. Транспортні засоби повинні бути чисті, без сторонніх запахів. Під час навантажування, перевезення і розвантажування зерно жита повинно бути захищене від атмосферних опадів.
Жито розміщують та зберігають у чистих, сухих, без сторонніх запахів, не заражених шкідниками зерносховищах відповідно до санітарних правил і умов збереження, затверджених в установленому порядку в Україні.
