Завдання та матеріальні засоби оздоблення інтер`єрів

Характер внутрішньої об`ємно-просторової структури приміщення, його пропорції, їхня ритміка та пластика архітектурних деталей підкреслюється за допомогою світла: природного та штучного. Світло і тінь виліплюють форму, найбільш вигідно підкреслюючи облаштування середовища. Вдало підібраний за кольором, формою та пропорціями світильник відіграє роль акценту, декоративної плями, яка пов`язує між собою всі частини внутрішнього облаштування.

Для вирішення питань світла та освітлення проектувальник використовує досить широку палітру ламп (джерел світла) та світильників. Однак ця обставина значно ускладнює задачу спеціаліста-дизайнера, що проектує освітлення, і полягає в тому, щоб правильно зорієнтуватися у цьому різномаїтті та знайти правільне технічне рішення конкретного проекту.

До останнього часу проблема полягала у недостатній силі джерел світла. Зараз ситуація змінилася: не можна допускати переосвітлення. Дизайнеру необхідно знати, скільки світла та які форми освітлення потребує та чи інша ситуація. На базі досліджень з психології сприйняття визначено ряд правил, які встановлюють мінімальні вимоги до освітлення, а також до якості освітлення для правильної передачі кольорів та зменшення осліплення.

Освітлювальні пристрої. Виросли вимоги до техніки. Диференційоване освітлення потребує спеціальних освітлювальних пристроїв, які за своїми характеристиками служать для різних задач. Нові ідеї в області світлотехніки – просторовий розподіл та забезпечення універсального освітлення. У цьому випадку треба відокремити світильники, які вільно світять, від багатої кількості спеціалізованих рефлекторів, що дозволяють отримати ціленаправлене освітлення окремих зон і об`єктів.

Світло, як самий живий елемент оздоблення інтер`єру використовується для формування світло-кольорової композиції, створення особливої аури (так званий „газ”), постановки необхідних акцентів в інтер`єрах сучасних офісів та житла.

Якщо розглянути якість освітлення, то слід відмітити, що найбільш суттєвим аспектом є різниця між розсіяним та направленим освітленням.

Розсіяне світло можуть створювати пласкі джерела світла (площини). Але у більшості випадків це світловий потік, що відображується від освітлених поверхонь стін. Утворюється м`яке, рівномірне освітлення, що забезпечує видимість предметів у приміщенні. Однак при цьому не утворюється тіні чи відображення.

Направлене світло виходить з точкових джерел. Його суттєвими якостями є створення тіні на предметах і поверхнях, а також створення відображень на дзеркальних поверхнях предметів. Направлене світло відкриває нові можливості при плануванні освітлення, завдяки вибору кута падіння світла та його напрямку.

Колір в інтер`єрі. Цією проблемою протягом століть займалися люди різних професій: художники, лікарі, фізики, поети, психологи. Колір у всі часи відігравав важливу роль і брав активну участь у створенні архітектурної композиції. Відповідно до ідеї автора кольоровим ядром композиції може стати кожен елемент інтер`єру, а оздоблювальні матеріали добирають з такими кольоровими характеристиками, які створюють м`який колорит або насичують інтер`єр кольором.

Дизайнер повинен розуміти, що прийняте ними колористичне рішення інтер`єру активно впливає на психіку, настрій, загальне самовідчуття людини. Колористична схема інтер`єру має будуватися з урахуванням даних, накопичених сучасною наукою. Знання реакцій людського організму на окремі кольори допомагає так відкоректувати колористичну схему інтер`єру, щоб створити оптимальний колірний клімат в інтер`єрі.

Загальновідомим є розподіл кольорів на збуджуючі та заспокійливі. До першої групи відносяться кольори довгохвильової частини спектру – оранжевий, червоний, жовтий. Синій, холодні зелені відтінки заспокоюють, фіолетовий – пригнічує. Збуджуючу та заспокійливу дію кольорів вчені пояснюють зв’язком між колірним зором та вегетативною нервовою системою.

Однакові за розміром предмети, що мають різний колір, здаються різними за розміром, тобто можна говорити про кольори зменшуючі та збільшуючі. Світлий предмет завжди здається більшим аніж темний. Предмет, забарвлений у декілька кольорів здається самим маленьким. Разом з ілюзією зміни розмірів предмета пов`язана ілюзія ваги предмета. Кольори можна поділити на легкі та важкі.

До зорових ілюзій відноситься також ефект наближення та віддалення поверхонь. Цей ефект є дуже важливим у роботі дизайнера, бо його можна використовувати для зорової зміни приміщень, його пропорцій та удаваних розмірів. З цієї причини світлі холодні тони зорово збільшують простір приміщення, а більш насичені та теплі зменшують, тобто можна поділити кольори на звужуючі та розширюючі простір. У практиці часто доводиться зорово змінювати простір приміщення, тому корисними є поради щодо кольорів, які притягують увагу у першу чергу. Відповідно цьому принципу кольори розміщують таким чином: червоний, оранжевий, зелений, синій.

Особливості колірних композицій інтер`єру складаються з того, що носіями барви є поверхні архітектурних елементів, обмежуючих простір приміщення (стіна, стеля, підлога) та предметів обладнання. Крім того, на колірне сприйняття інтер`єру впливає характер денного освітлення, розмір приміщення, увечері – джерела штучного світла. Якщо поверхні стін та стелі не мають художнього декору (карнизи, орнаментальні фризи, пілястри тощо) роль кольору ще зростає, тобто чим простіші архітектурні форми приміщення, тим важливішу роль відіграє колір в інтер`єрі.

Формотворчі якості кольору допомагають візуально змінювати внутрішній простір приміщення, коректувати його пропорції. Дуже довгий коридор буде здаватися набагато коротшим, коли торцева стіна буде забарвлена інтенсивно у виступаючий колір. Бліді тони зорово розширюють маленьке приміщення, особливо коли у ньому з`явиться яскрава локальна пляма деталі. У маленьких низьких приміщеннях однакове дуже світле забарвлення стелі та стін зменшить неприємне відчуття нависання стелі над головою. При дуже великій висоті приміщення і необхідності візуального зменшення користуються двома прийомами: стелю пофарбувати у виступаючий колір; стелю та прилеглі до неї частини стін можна пофарбувати в один колір, інші частини – у контрастний, що відрізняється світлістю чи тоном.

Треба також пам`ятати, що обмежуючі приміщення поверхні потрапляють у поле зору людини не одночасно. Стеля зразу не привертає увагу, а підлога та стіни розглядаються постійно. Тому при необхідності зберегти та підкреслити єдність простору у першу чергу підбирають м`які кольори для підлоги та стін. Цілісність орнаментальної підлоги забезпечується, якщо малюнок на ній дрібний. При крупному малюнку його елементи по можливості зближаються за кольором та тоном. Стеля ще відіграє роль елемента, який відбиває природне та штучне освітлення. Тому у приміщеннях з високим рівнем освітлення (школи, аудиторії, бібліотеки) рекомендується фарбувати стелю у світлі тони.

Колірні схеми більшою мірою залежать від призначення приміщення. Наприклад, у приміщеннях для інтелектуальної праці рекомендується застосовувати кольорову гаму зближених барв – від жовто-оранжевих до зелено-блакитних. Гама холодних розбілених кольорів застосовується для оздоблення виробничих приміщень, де праця пов’язана з сильним зоровим напруженням. У „гарячих” цехах – гама холодних відтінків має значне насичення. Низькі температури потребують використання теплої гами в оздобленні приміщень. У приміщеннях короткочасного перебування (кафе, танцзали, фойє кінотеатрів) можуть широко застосовуватися контрастні, яскраві композиції, що сприяють нервовому збудженню (червоні, пурпурні), при цьому не порушуючи принципи колористичної гармонії.

При виборі загального колориту того чи іншого приміщення важливим є урахування орієнтації його по сторонах світу, особливо при облаштуванні житлових кімнат. Для кімнат, що орієнтовані на північ, рекомендуються фарби теплих тонів, і навпаки – орієнтовані на південь приміщення фарбують у холодній гамі.