2. Структура капіталу і ризик

Вивчення проблеми формування структури капіталу передбачає вивчення двох понять: 1) підприємницький ризик,; 2) фінансовий ризик.

Підприємницький ризик являє собою невизначеність в одер­жанні майбутнього доходу від основної діяльності, тобто прибутку до сплати процентів і податків.

Особливе місце серед чинників, що визначають підприємниць­кий ризик, посідає так званий операційний леверидж, який відображає залежність прибутку від рівня постій­них фіксованих витрат виробництва. За решти рівних умов чим вищі постійні витрати корпорації, тим вищий підприємницький ризик, оскільки навіть невелике підвищення витрат понизить дохід від основної діяльності.

Виробничий (операційний) леверидж – це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'єму випуску продукції. Дія операційного важеля (левериджу) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку.

Сила впливу операційного важеля визначається по формулі:

Свов = МД / П, (7.1)

де Свов – сила впливу операційного важеля;

МД – маржінальний доход;

П – прибуток.

Сутність фінансового ризику полягає в тому, що фактична норма прибутку у відсотках (на одну акцію) в корпорацій, які використовують позички, знижується порівняно з очікуваною, якщо очікуваний прибуток скоротився.

Функціональну залежність між рентабельністю власного капіталу та його структурою можна дослідити на основі визначення ефекту фінансового левериджу (Ефл), який дає змогу знайти наближене значення оптимальної структури ка­піталу, тобто виявити граничну межу використання позичкового капіталу для конкретного підприємства.

Ефект фінансового левериджу (ЕФЛ) розраховується:

ЕФЛ = (1 – Спп) ∙(КВРа – Пс) ∙ Пк / ВК, (7.2)

де: ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнту рентабельності власного капіталу, %;

Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

Пс – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

Пк – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінансового левериджу або ефектом фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки по­зичкового (причому одним із чинників зростання рентабельності власного капіталу є економія на податкових пла­тежах).

3. Ціна капіталу та складових, що її формують. Оптимальна структура капіталу

Вартість капіталу – це є його ціна, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел. Вартість капіталу виражається у виді відсоткової ставки (або частки одиниці) від суми капіталу, вкладеного в який-небудь бізнес, яку варто заплатити інвесторові протягом року за використання його капіталу.

Відношення плати за використання фінансових ресурсів до за­гального обсягу цих ресурсів називається ціною джерела капіталу і ви­ражається у відсотках.

При оцінці вартості капіталу виникає необхідність з'ясування ва­ртості кожної його складової, тобто об'єктом визначення повинна стати вартість кожного джерела фінансування.

Так, вартість власного капіталу корпорації в звітному періоді визначається таким чином:

Ц_вк = Сума чистого прибутку, виплачена його власникам в звітному періоді : Середня сума власного капіталу в звітному періоді  * 100%

                    

Ціна привілейованої акції дорівнює приблизно сумі дивідендів, яку сплачує акціонерам емітент:

Ц_па = сума дивідендів, виплачена власникам привілейованих акцій : поточна ціна привілейованих акцій

Вартість позикового капіталу у вигляді банківських кредитів (Ц_кр) підраховується наступним чином:

Ц_кр = Сплачені відсотки за кредит : Кошти, мобілізовані за допомогою кредиту

  

Вартість позикового капіталу, залученого за рахунок емісії облігацій, може визначатися таким чином:

Ц_обл = Виплачена сума відсотків по облігаціях : Поточна вартість облігацій

                           

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості прирівнюється звичайно до нулю, тому що підприємство не несе ніяких витрат по обслуговуванню даного боргу.

Розрахувавши ціну кожного джерела капіталу, необхідно знайти середню ціну цих джерел – середньозважену вартість капіталу:

WACC =D / V * Rd * (1 – T) + S / V *Rs, (7.3)

де D / V – коефіцієнт боргового навантаження на капітал корпорації (відношення боргу до загальної суми капіталу);

S / V – коефіцієнт акціонерного капіталу (відношення власного капіталу до загальної суми капіталу);

Rd – процентна ставка за боргом;

Rs - процентна ставка за акціонерним капіталом;

Т – податкова ставка

Формула, зазвичай, використовується для визначення оптимізації структури капіталу в тих випадках, коли до складу капіталу корпорації вводиться борг.

Коефіцієнт WACC також визначається іншим способом:

WACC =Σ Wi * Ri, (7.4)

де Wi – питома вага джерела у формуванні структури капіталу;

Ri – процентна ставка за джерелом.

Структура капіталу складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними із яких є:

1. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства.

2. Стадія життєвого циклу підприємства.

3. Кон’юнктура товарного ринку.

4. Кон’юнктура фінансового ринку.

5. Рівень рентабельності операційної діяльності.

6. Відношення кредиторів до підприємства.

7. Рівень оподаткування прибутку.

8. Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства.

9. Рівень концентрації власного капіталу.