5. Факторинг

Факто­ринг можна трактувати як спосіб короткострокового фінан­сування діяльності підприємства. За визначенням, факторинг — це продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку). На основі договору про проведення розра­хункових операцій через факторинг банк, наприклад, може при­дбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені това­ри та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або по поточних розрахунках.

До найважливіших функцій факторингу належать:

• функція фінансування та кредитування;

• функція покриття ризику;

• функція управління дебіторською заборгованістю.

Контрольні питання

1. Особливості та складові позичкового капіталу

2. Гарантії та порука як форми кредитного забезпечення.

3. Кредитоспроможність підприємства та її вплив на залучення позичкового капіталу.

4. Лізингове фінансування потреби підприємства у довгостроковому капіталі.

5. Сутність та оцінка вартості комерційного кредитування.

6. Податкові аспекти використання позичкового капіталу.

7. Роль кредитного забезпечення при позичковому фінансуванні потреби підприємства у капіталі.

8. Фінансування потреби підприємства у капіталі за рахунок банківського кредиту.

Тема 7. Управління структурою капіталу підприємства

План

1. Структура капіталу. Альтернативні теорії структури капіталу

2. Структура капіталу і ризик

3. Ціна капіталу та складових, що її формують. Оптимальна структура капіталу

4. Маржинальна вартість капіталу

Основні терміни

Власний капітал, позиковий капітал, структура капіталу, підприємницький ризик, фінансовий ризик, вартість капіталу, середньозважена вартість капіталу, маржинальна вартість капіталу

1. Структура капіталу. Альтернативні теорії структури капіталу

Співвідношення складових капіталу корпорації являє собою його структуру.

Отже, можна формалізувати капітал і його структуру:

Вартість капіталу (V) = Акціонерний капітал (S) + борг корпорації, її зобов’язання (D)

Проблеми формування структури капіталу з'являються разом із проблемами ризику і невизначеності в одержанні доходу. Як до­могтися найкращого співвідношення між акціонерним капіталом і боргами, щоб сприяти збільшенню ринкової вартості капіталу корпорації, а процент за залучений з фінансового ринку капітал був мінімальним?

Альтернативні теорії.

Теорія Г. Доналдсона про ієрархію фінансових джерел.

Г Доналдсон розробив концепцію субординації або послідовності джерел формування структури капіталу, яка перетворюється в теорію ієрархії. ЇЇ сутність зводиться до такого:

По-перше, корпорація насамперед повинна визначати і вико­ристовувати внутрішні джерела фінансування.

По-друге, визначаючи частку дивідендів у чистому прибутку, корпорація повинна виходити зі своїх інвестиційних планів.

По-третє, завжди є певні межі для збільшення нерозподіленого прибутку.

По-четверте, корпорація залежно від реальних грошових по­токів і можливостей для розширення інвестування може створю­вати додаткові внутрішні фонди.

По-п’яте, тільки в разі потреби, коли немає можливості фінансувати приріст капіталу внутрішніми джерелами, корпорація може звернутися до зовнішніх.

По-шосте, у разі залучення зовнішніх джерел пропонується така послідовність: банківські позички, випуск боргових інстру­ментів і тільки в останню чергу – випуск акцій.

Теорія асиметричної інформації

Сутність теорії асиметричної інформації полягає в тому, що обсяг, повнота і якість інформації про фінансовий стан корпора­ції в її менеджерів може істотно відрізнятися від інформації, яку одержують її інвестори.

Відтак, одним з голов­них завдань сучасного корпоративного менеджменту є організація інформаційного поля навколо корпорації, доведення до відома акціонерів та інвесторів успіхів у діловій і фінансовій діяльності; розкриття основних цілей інвестиційних програм.