Тема 4. Внутрішні джерела фінансування підприємств

План

1. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства

2. Самофінансування підприємств

3. Забезпечення наступних витрат та платежів

4. Чистий грошовий потік (Cash-flow)

Основні терміни

Внутрішнє джерело фінансування, тезаврація прибутку, самофінансування, чистий грошовий потік, забезпечення наступних витрат та платежів, приховане фінансування

1. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства

Внутрішнє фінансування включає ту частину фінан­сових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов'язана із за­лученням ресурсів на ринку капіталів.

Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємств (згідно німецької та англомовної економічної літератури):

1. Фінансування за рахунок виручки від реалізації:

1. самофінансування;

2. амортизація;

3. забезпечення наступних витрат та платежів.

2. Інші форми вивільнення капіталу:

4. дезінвестиції;

5. раціоналізація.

Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспромож­ність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забез­печення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпе­чення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефекти ефекти­вним використанням фінансових ресурсів.

2. Самофінансування підприємств

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофіна­нсування, пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі.

Приховане самофінансування пов'язано з використан­ням прихованого прибутку. Приховування прибутку здійснюєть­ся (у розумінні західних фахівців) у результаті формування при­хованих резервів.

Приховані резерви – це частина власного капіталу підприємс­тва, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, об­сяг власного капіталу в результаті формування прихованих резе­рвів буде меншим, ніж це є насправді.

Є два способи формування прихованих резервів у балансі:

1. недооцінка активів (передчасне списання окремих активів, застосування прискореної амортизації, незастосування індексації);

2. переоцінка зобов'язань (наприклад, за статтями «Забезпе­чення наступних витрат і платежів», «Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків» тощо).

Мобілізація прихованих резервів здійснюється:

– шляхом реалізації окремих об'єктів основних та оборотних засобів;

– у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничо­го циклу.

Тезаврація прибутку – це спрямування його на формування власного капіталу підприємства для фінансування інвести­ційної та операційної діяльності.

Тезаврований прибуток відображається в балансі за такими позиціями:

– у пасиві за статтями: нерозподілений прибуток; резервний капітал; статутний капітал. При тезаврації прибутку, як правило, підвищується курс корпоративних прав підприємства;

– в активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об'єктів.