Тренування – багаторічний процес

1. Етап попередньої спортивної підготовки.

2. Етап початкової спеціалізації.

3. Етап поглибленого удосконалення.

4. Етап спортивного довголіття.

1. Спортивне тренування будується як багатолітній процес, охоплюючий ряд періодів вікового розвитку спортсмена. Схематично можна виділити чотири великих етапи багатолітніх занять спортом: етап попередньої спортивної підготовки, етап початкової спеціалізації, етап поглибленого удосконалення і етап спортивного довголіття.

Етап попередньої спортивної підготовки починається зазвичай в молодшому шкільному віці (в деяких видах спорту раніше) і переходить в наступний етап, коли вибирається предмет поглиблених спортивних занять. В одних видах (фігурне катання, плавання) спеціалізація починається з молодшого шкільного віку; а в інших (важка атлетика, гребля) – значно пізніше. Заняття будуються в основному по типу загальної спортивної підготовки з широким використанням доступних засобів усестороннього фізичного виховання та навчання. Починаючий спортсмен пробує свої сили в різних спортивних вправах, виявляючи під керівництвом педагога найбільш відповідаючий його задаткам предмет спортивної спеціалізації.

2. Етап початкової спеціалізації. Основне місце з початком спортивної спеціалізації продовжує займати загальна підготовка, особливо в тих випадках, коли спеціалізація починається в підлітковому віці й раніше. Головне на цьому етапі – закласти повноцінний фундамент майбутніх досягнень: забезпечити усесторонній гармонійний розвиток організму, підвищити загальний рівень його функціональних можливостей, збагатити спортсмена руховими навичками і уміннями, сформувати основи спортивної майстерності.

Потрібно, щоб початкова спеціалізація мала „багатоборний” характер. Наприклад: плавець удосконалюється в декількох видах спортивного плавання, легкоатлет – в триборстві, п’ятиборстві. Це дає додаткові гарантії від помилок при заключному визначенні предмету вузької спеціалізації.

По-своєму вирішується проблема початкової спеціалізації, коли вона пов’язана з небезпекою передчасного виникнення так званого „швидкісного бар’єру” (стійка стабілізація швидкісних характеристик рухів, наприклад в спринті). В таких випадках необхідно не допустити надмірно частого повторення вправ, які слугують предметом спеціалізації. Для подолання цього використовують ігри, вправи на координацію та динамічну силу.

За роки початкової спеціалізації тренувальний процес тільки поступово набуває всі риси, характеризуючи спортивне тренування в її розвиненому вигляді. Питома вага спеціальної підготовки в перший час відносно невелика. Об’єм інтенсивних вправ збільшується значно меншими темпами, ніж в подальшому, хоча загальний об’єм навантажень може збільшуватись в широких межах.

Особлива і періодизація тренування. Перший час в тренувальних макроциклах майже все тренування будується по типу підготовчого періоду. Змагальний, а іноді й перехідний періоди перебувають в згорнутому вигляді. Поряд з цим, проходе широке варіювання засобів, методів, форм занять. Етап початкової спеціалізації охоплює орієнтовно 3-4 роки. Можливі значні відхилення від цих строків, залежать від індивідуальних особливостей спортсмена та специфіки обраного виду спорту.

3. Етап поглибленого удосконалення. Вікові кордони цього етапу знаходяться в межах 17-20 до 35-40 років. Це час найбільш активних занять спортом, час розквіту спортивних здібностей й оволодінням висотами спортивної майстерності.

Всі специфічні закономірності спортивного тренування на цьому етапі яскраво виражені. Тренувальний процес набуває риси поглибленої спеціалізації. Питома вага спеціальної фізичної, технічної і психологічної підготовки суттєво зростає. Сумарний об’єм і інтенсивність тренувальних навантажень зростає більшими темпами, досягаючи на цьому етапі максимуму. Значно розширюється змагальна практика і посилюється її вплив на структуру і наповнюваність тренування.

Система тренувань і змагань на етапі поглибленого удосконалення особливо помітно змінюється в залежності від того, потрапляє спортсмен в сферу великого спорту.

В рамках цього етапу можна виділити дві стадії. Перша стадія завершується разом з віковим періодом, найбільш благо приємним для досягнення в обраному виді спорту. Діапазон коливається в межах 18-26, в деяких видах спорту 23-30 років. Друга стадія характеризується підтриманням досягнутих результатів. З початком другої стадії в тренуванні поступово все більше проявляється тенденція до стабілізації, а потім до зниження загального об’єму навантажень.

4. Етап спортивного довголіття. Як би раціонально не проводилося тренування, рано чи пізно починається вікове зниження функціональних можливостей організму. Цей рубіж індивідуальний і залежить від багатьох факторів. Зазвичай на межі 35-40 років проходить перебудова тренувального процесу в такому напрямку, щоб закріпити і якомога довше зберегти високу загальну дієздатність і специфічні спортивні навички.

Побудова тренування на цьому етапі набуває оздоровчий характер, ширше використовуються засоби активного відпочинку, зменшення ролі змагань. Тенденція зростання навантажень зберігається лише в межах відносно невеликих проміжків часу. Межі періодів ніби стираються. Тренування стає елементом загального режиму життєдіяльності.