Особливості періодизації тренувань в різних видах спорту

1. Командні види спорту.

2. Індивідуальні види спорту.

1-2. Загальні закономірності періодизації спортивного тренування проявляються по-різному, в залежності від специфіки видів спорту. Найбільш значні особливості можна характеризувати наступним:

Перше. В залежності від спортивної спеціалізації можуть бути значні відмінності як в загальній тривалості макроциклу тренування, так і в тривалості його періодів. Так, в видах спорту, що пред’являють особливо високі вимоги до витривалості (марафонський біг, лижні гонки), в більшості випадків використовуються річні цикли тренувань. Швидкісно-силовим же (штовхання ядра, стрибки в висоту), дають можливість широко використовувати піврічні цикли і чергують їх з річними.

Чергування макроциклів різної тривалості практикуються під час тренувань гімнастів, де програма змагань періодично міняється. Тривалі цикли створюють умови для засвоєння нової програми, а більш коротші – для удосконалення засвоєної програми швидкими темпами.

При однаковій загальній тривалості тренувального макроциклу в різних видах спорту строки окремих періодів можуть значно розрізнятись. Найбільш тривалий підготовчий період буває в видах спорту стаєрського характеру та в багатоборстві. Тривалий змагальний період характерний для командних спортивних ігор (особливо футбол і хокей). Це пояснюється тим, що спортивна форма команди в цілому може підтримуватись довше, чим індивідуальна, завдяки систематичній взаємозаміні гравців.

Друге. Специфіка видів спорту проявляється в особливостях і в співвідношеннях різних етапів, виділених в середині періодів тренування. Так, підготовчий період в тренуванні по „сезонному” виду спорту може мати крім двох основних етапів (загально підготовчому та спеціально-підготовчому) проміжний етап, або підетап. Відсутність необхідних сезонних умов (сніг, лід) примушує як би відсувати спеціально-підготовчий етап і замінювати специфічні для нього засоби тренування подібними їм, але не зовсім адекватними вправами (імітаційними).

Ще більш особлива структура змагального періоду. Особливо різко в цьому відношенні відрізняється змагальний період в спортивних єдиноборствах та іграх. Наприклад, в боксі він включає відносно невелику кількість змагань турнірного характеру, відділених один від одного значними інтервалами часу, тоді як у хокеї офіційні ігри проходять щотижня на протязі 5-8 місяців.

Третє. Доволі значними особливостями, обумовленими специфікою видів спорту, відрізняються і в співвідношенні різних сторін підготовки. Співвідношення загальної та спеціальної фізичної підготовки, наприклад, в тренуванні багатоборців змінюється по періодам і етапам макроциклу в значно меншій мірі, ніж при більш вузькій спортивній спеціалізації. Питома вага тактичної підготовки в видах спорту, що відрізняється багатоманітною та складною тактикою (спортивні ігри, спортивні єдиноборства), зростає на другому етапі підготовчого періоду в значно більшій мірі, ніж в будь-якому з видів спорту, що характеризуються відносно стандартними формами змагальних дій.

Четверте. В залежності від специфіки видів спорту розрізняються також тенденції динаміки навантажень по періодам і етапам тренування. Так, об’єм навантажень, пов’язаних з участю в змаганнях, в спортивних іграх коливається по періодам макроциклу в значно меншій мірі, чим в інших видах спорту. Інтенсивність специфічних навантажень в видах спорту швидкісно-силового характеру стримиться в підготовчому періоді до максимуму швидше, ніж в видах спорту „на витривалість”. Динаміка навантажень силового характеру в тренуваннях спринтерів виглядає по-іншому, ніж в тренуваннях стаєрів.

З цього слідує, що загальні положення періодизації спортивного тренування повинні відповідати в кожному виді спорту чіткій відповідності його специфіці.