Основи періодизації спортивного тренування

1. Підготовчий період (період фундаментальної підготовки).

2. Змагальний період (період основних змагань).

3. Перехідний період.

1. Перший період, на протязі якого створюються передумови спортивної форми та забезпечується її безпосереднє становлення називається підготовчим (3-4 місяці в піврічних циклах, 5-7 місяців – в річних). Цей період поділяється на два великих етапи – „загально підготовчий” і „спеціально-підготовчий”. Перший, частіше, більш довший, особливо в починаючих спортсменів.

Загально підготовчий етап. Основний напрямок тренування на цьому етапі – створення, розширення та удосконалення передумов, на базі яких формується спортивна форма. Головна з таких передумов – це підвищення загального рівня функціональних можливостей організму, різносторонній розвиток фізичних якостей, а також збільшення фонду рухових навичок. Загальна тенденція динаміки тренувальних навантажень на першому етапі характеризується поступовим збільшенням їх об’єму та інтенсивності з переважаючим зростанням об’єму.

Спеціально-підготовчий етап. Тренування на цьому етапі будується так, щоб забезпечити безпосереднє становлення спортивної форми. Дослідження показали, що процес розвитку спортивної форми має фазовий характер і проходе в порядку послідовної зміни трьох фаз:

1) перша фаза включає формування і покращення натяків, на базі яких виникає спортивна форма, а також безпосереднє становлення самої спортивної форми;

2) друга фаза характеризується відносною стабілізацією спортивної форми як системи компонентів, забезпечуючи оптимальну готовність до спортивних досягнень;

3) третя фаза відрізняється змінами направленості адаптаційних процесів, перехід організму на реабілітаційний рівень функціонування й згасання зв’язків, які стабілізували раніше отриману форму.

Фазовість розвитку спортивної форми слугує природною основою періодизації тренувального процесу.

Якщо на першому етапі створювались та покращувались її фундаментальні передумови, то тепер ці передумови повинні розвивати зведені в єдине гармонійні компоненти оптимальної готовності спортсмена до намічених досягнень. Виходячи з цього, всі сторони тренування направлені на розвиток спеціальної тренованості, поглиблене засвоєння та удосконалення вибраних технічних і тактичних навичок, умінь в тому самому вигляді, в якому вони будуть застосовуватись в основних змаганнях. Одночасно проводиться і спеціальна психологічна підготовка спортсмена до цих змагань.

2. Змагальний період. Після того як отримана спортивна форма, потрібно вирішувати завдання: як зберегти її на протязі періоду відповідальних змагань і реалізувати в можливо високі спортивні досягнення.

На фоні відносної стабілізації спортивної форми проходить подальше удосконалення всіх якостей, навиків і умінь, які гарантують оптимальну готовність до спортивних досягнень. Окремі компоненти при цьому можуть доволі значно змінюватись в зв’язку з необхідністю адаптації до специфічних умов послідуючих змагань. Але корінні перебудови в цей період несуттєві, оскільки вони привели б до втрати спортивної форми і тим самим виключили б можливість успішного виступу в змаганнях.

Основні риси змагального періоду.

• фізична підготовка набуває характер безпосередньої функціональної підготовки до максимальних змагальних напружень і направлена на досягнення максимальної спеціальної тренованості, збереження її на цьому рівні, підтримання досягнутої загальної тренованості;

• спортивно-технічна і тактична підготовка забезпечує доведення обраних форм змагальної діяльності до можливо високого ступеня;

• в спеціальній психічній підготовці спортсмена особливе значення набуває безпосереднє налаштування на змагання, мобілізація та вищі прояви фізичних і духовних сил, а також регуляція емоційних станів та вольових проявів в процесі змагань;

• всі сторони підготовки спортсмена в цей період особливо тісно зближуються. Важливим засобом і методом побудови всієї підготовки стають цілісні змагальні вправи, які систематично виконуються в реальних умовах спортивних змагань. Незамінна роль змагань, як фактору удосконалення спортивно-технічної майстерності, накопичення спортивного досвіду, виховання специфічної витривалості та психічної врівноваженості. Змагання стають основним засобом подальшого удосконалення.

3. Перехідний період. Це доволі специфічний період в системі тренування. Тут забезпечується в першу чергу активний відпочинок з ціллю попередити переростання кумулятивного ефекту тренування та змагання в „перетренування”. В той же час це й не перерви в тренуванні: тут повинні бути створені умови для збереження певного рівня тренованості і тим самим гарантована наслідуваність між заключними та наступними макроциклами тренування. Очевидно, що в умовах активного відпочинку неможливо підтримувати максимальну тренованість, особливо спеціальну, але можна зберегти її на такому рівні, який дозволив би почати новий макроциклу тренування з більш вищих початкових позицій, ніж попередній.

Основний зміст занять в цьому періоді складає загальна фізична підготовка, що проводиться в режимі активного відпочинку, який розуміється в цьому випадку широко: це не тільки почерговість окремих м’язових груп, а й зміна характеру й умов діяльності таким чином, щоб досягалось прискорення відновлювальних процесів.

В перехідному періоді недопустимі одноманітні монотонні навантаження. Тут особливо необхідні різноманітні вправи, яскраво виражені позитивні емоції.

Перехідний період включає зазвичай не більше 2-3 мезоциклів, побудованих по принципу відновлювально-підтримуючих і відновлювально-підготовчих. При цьому утворюючі їх мікроцикли не відрізняються жорсткою організацією.