Структура тренувального заняття

1. Мікроцикли тренувального процесу.

2. Мезоцикли тренувального процесу.

3. Макроцикли тренувального процесу.

1. Структура тренування характеризується:

• порядком взаємозв’язку елементів тренування (фізична, технічна і т.д.);

• необхідним співвідношенням параметрів тренувального навантаження (об’єм, інтенсивність);

• певною послідовністю різних частин тренувального процесу (занять та їх частин, етапів, періодів, циклів).

З урахуванням тривалості часу, формуються ті чи інші частини тренувального процесу, розрізняють:

• мікроструктуру – структуру окремого тренувального заняття та мікро циклу (тижневого);

• мезоструктуру – структуру етапів тренування, що включають закінчений ряд мікроциклів (місяць);

• макроструктуру – структуру великих тренувальних циклів (річні).

Вихідною цілісною частиною, об’єднуючою елементи спортивного тренування, являється структура окремого тренувального заняття.

Мікро циклом тренування називають поєднання декількох тренувальних занять, які утворюють відносно закінчений фрагмент тренувального процесу. Часто тривалість мікро циклу складає тиждень.

Фактори, що впливають на структуру мікроциклів:

а) взаємодія процесів втоми та відновлення й зв’язаних з цим порядок чергування навантажень і відпочинку;

б) необхідність регулярно чергувати заняття, що включають вправи з різною направленістю (силові, швидкісні);

в) біоритмічні коливання функціонального стану організму з періодом близьким до тижня;

г) загальний режим життєдіяльності спортсмена;

д) місце мікроциклів в загальній системі побудови тренування.

Звідси маємо, що не може бути однієї структури мікроциклів, щоб підійшла для всіх випадків тренувальної практики.

В залежності від особливостей і місця в системі побудови тренування розрізняють ряд типів мікроциклів.

Особисто-тренувальні мікро цикли (ти пічні для початку тренування та для безпосередньої підготовки до основних змагань).

„Підвідні” мікро цикли будуються в відповідності з умовами безпосередньої підготовки до змагань (розподіл навантаження та відпочинку в відповідності до черги виступів та інтервалів між ними).

Змагальні мікроцикли будуються на основі режиму виступів, встановлених офіційними правилами змагання (коли розминку, як вивести на пік на фінал змагань).

Відновлювальні мікроцикли слідують зазвичай за напруженими змаганнями та характеризуються збільшенням часу відпочинку та зменшенням вимог до тренувальних вимог.

2. Мікроцикли слугують „будівельними блоками” з яких складаються середні (мезоцикли) цикли тренувань. Кожен мезоцикл включає 3-6 мікроцикли.

Фактори, що впливають на формування структури мезоциклів:

а) необхідно забезпечити сумарний ефект тренування і в той же час попередити порушення в пристосувальних процесах;

б) суттєвий вплив на тривалість мезоциклів і характер розподілу навантажень можуть здійснювати місяцеві біоритми;

в) мезоцикли набувають різних типових особливостей в залежності від місця в загальній системі побудови тренування, або в залежності від періода макроциклу.

Розрізняють наступні типи мезоциклів.

„Втягувальні” мезоцикли характеризуються найбільш плавним зростом інтенсивності навантажень, об’єм яких в той же час може досягати значних величин (особливо в стаєрських видах спорту). З них починається великий цикл тренувань.

„Базові” мезоцикли – головний тип мезоциклів підготовчого періоду тренування. Саме в них пред’являються основні навантаження.

Контрольно-підготовчі мезоцикли представляють собою мов би перехідну форму від базових мезоциклів до змагальних.

„Шліфувальні” мезоцикли включаються після контрольно-підготовчих, коли виникає необхідність усунути виявлені значні порушення в підготовці або удосконалити ті чи інші сторони.

Перед змагальні мезоцикли безпосередньо передують особливо відповідальним змаганням.

Змагальні мезоцикли – це ти пічна форма побудови тренування в період основних змагань.

Відновлювально-підготовчий і відновлювально - підтримувальний мезоцикл. Перший включає 1-2 відновлювальних мікроцикли, тобто забезпечують відносне „розвантаження” в формі активного відпочинку. Другий характеризується ще більш м’яким тренувальним режимом. Коли мезоцикли цього типу розміщуються між певними змагальними мезоциклами, то їх називають також „проміжуточними”.

3. В великому циклі тренувань (типу річного), розрізняють, як правило, три періоди: підготовчий, змагальний, перехідний.

Причини періодичних змін тренувального процесу пов’язані перш за все з об’єктивними закономірностями розвитку спортивної форми.

Спортивна форма – це стан оптимальної готовності спортсмена до досягнень, які виникають при певних умовах в кожному макроциклі тренування. Вона представляє собою гармонійне єднання всіх сторін оптимальної готовності спортсмена до досягнення: фізичної, психологічної, спортивно-технічної і тактичної.

Дослідження показали, що процес розвитку спортивної форми має фазовий характер і проходе в порядку послідовної зміни трьох фаз:

1) перша фаза включає формування і покращення натяків, на базі яких виникає спортивна форма, а також безпосереднє становлення самої спортивної форми;

2) друга фаза характеризується відносною стабілізацією спортивної форми як системи компонентів, забезпечуючи оптимальну готовність до спортивних досягнень;

3) третя фаза відрізняється змінами направленості адаптаційних процесів, перехід організму на реабілітаційний рівень функціонування й згасання зв’язків, які стабілізували раніше отриману форму.

Фазовість розвитку спортивної форми слугує природною основою періодизації тренувального процесу.

Певні впливи на конкретні строки періодів тренування здійснює спортивний календар. Вказані в ньому дати офіційних змагань – це строки, з урахуванням яких повинна плануватися підготовка.