Зміст матеріалу

1. Спортивне тренування в системі підготовки спортсмена.

Класифікація головних засобів тренування............................................4-5

2. Головні види підготовки спортсмена в процесі тренування...................6-7

3. Загальна характеристика закономірностей спортивного тренування....8-11

4. Структура тренувального заняття..............................................................11-13

5. Основи періодизації спортивного тренування..........................................14-15

6. Особливості періодизації в різних видах спорту......................................15-17

7. Тренування – багаторічний процес............................................................17-18

8. Література..........................................................................................................19

Спортивне тренування в системі підготовки спортсмена. Класифікація головних засобів тренування

1. Визначення понять.

2. Головні сторони підготовки спортсмена.

3. Головні засоби тренування.

1. Термін «спортивне тренування» в значній мірі співпадає з терміном «підготовка спортсмена». Разом з тим їх необхідно розрізняти. Підготовка спортсмена – поняття більш ширше: воно означає направлене використання всієї кількості факторів (засобів, методів, умов), з допомогою яких забезпечується готовність спортсмена до спортивних досягнень. Тренування реалізується на основі вправ. Але склад та форми підготовки спортсмена не закінчується лише тренуванням. Є й такі компоненти, які виходять за рамки самого тренувального процесу (гігієнічні фактори в режимі життя).

Спортивне тренування – це підготовка спортсмена, системно побудована на основі методів вправ.

Спортивне тренування можна визначити як процес фізичного виховання, спеціалізований переважно до спортивної діяльності.

Тренування спортсменів являється частиною загальної системи виховання, втілюючи ідеали всебічного гармонійного розвитку людини. В цьому перш за все й є суспільно-педагогічна суть спортивного тренування.

Під час характеристики тренування використовуються такі терміни як: «тренованість», «підготовленість», «спортивна форма.

Поняття «тренованість» зазвичай пов'язують переважно з біологічними (функціональними змінами, які проходять організмі спортсмена під дією тренувальних навантажень і виражаються в зростанні його працездатності. Збільшується можливість дихальної, м'язової, серцево-судинної систем.

«Підготовленість» - поняття більш об'ємне, ніж «тренованість». Вона має на увазі все що дає підготовка, роблячи реально доступними наступні спортивні досягнення, а саме: визначає ступінь розвитку фізичних якостей (фізичної підготовленості), рівень спортивно-технічної і тактичної майстерності, формування психологічних якостей (психічна підготовленість).

Тренованість та підготовленість спортсмена в процесі систематичних занять направлено змінюються до загальної тенденції підвищення. При цьому спостерігається певна циклічність. В кожному циклі існує фаза оптимальної (найкращої для даного циклу) готовності до спортивних досягнень, яку прийнято називати спортивною формою. Спортивне тренування в цьому відношенні є процесом цілеспрямованого управління розвитком спортивної форми.

2. При загальному огляді всієї системи педагогічних засобів та інших факторів, їх можна віднести до трьох підсистем, які, в свою чергу, можна розглядати як відносно цілісну систему.

А). Система змагань включає ряд офіційних та неофіційних змагань, організованих як відносно самостійні форми спортивної діяльності. Практичний досвід переконує, що змагання відіграють незамінну роль у вихованні «спортивного характеру», удосконалення спортивно-технічної й тактичної майстерності, розвитку специфічної витривалості, психологічної стійкості та інших якостей, які визначають спортивні досягнення.

Б). Спортивне тренування, представляє собою в системі підготовки спортсмена основний засіб здійснення саме підготовки, іншим словом, основну її форму. Вона організовується в рамках системного використання вправ, спеціально-підготовчого характеру, які забезпечують планомірний ріст тренованості. Найбільш повно в ній представлені фізична підготовка, технічна, тактична й вольова.

В). Фактори, які доповнюють тренування й змагання та оптимізуючи їх ефект – це загальний режим життя, організований у відповідності з вимогами спортивної діяльності, спеціалізоване харчування, спеціальні засоби й методи після тренувальних навантажень (масаж, сауна, водні процедури), а також поза тренувальні форми виховання й самовиховання спортсмена.

3. Основними засобами тренування в видах спорту являються фізичні вправи. Розрізняють три групи вправ: 1) вибірково змагальні; 2) спеціально-підготовчі; 3) загально-підготовчі.

1). Змагальні вправи – цілісні рухові дії, які складають предмет спортивної спеціалізації й виконуються в повній відповідності з правилами змагань по даному виду спорту.

2). Спеціально-підготовчі вправи – включають елементи змагальних дій, їх варіанти, а також дії, суттєво сході з ними по формі й характеру здібностей.

До спеціально-підготовчих вправ бігуна відносяться: біг на відрізках, у гімнастів - зв'язки змагальних комбінацій, у гравців – ігрові дії й комбінації. Також до цієї групи відносяться імітаційні вправи, (лижі – вправи на лижероллерах.

3). Загально-підготовчі вправи – це вправи, слугуючи переважно засобами загальної підготовки спортсмена. В якості таких можуть використовуватись різноманітні вправи за умов:

- усестороннього фізичного виховання;

- відображають особливості спортивної спеціалізації.

Основний методичний арсенал спортивного тренування складають методи:

а) суворо регламентованого вправляння: методи тривалого стандартно-повторного вправляння, повторно-перемінного вправляння, повторно-інтегрованого вправляння);

б) змагальний метод. Оптимальне поєднання різних науково й практично виправданих методів, використовуваних з урахуванням особливостей видів спорту, етапів тренування та інших обставин, може забезпечити максимальні результати спортивного удосконалення.

Головні види підготовки спортсмена в процесі тренування

1 Фізична підготовка.

2. Технічна підготовка.

3. Тактична підготовка.

4. Психологічна підготовка.

1.Основу специфічного утримання спортивного тренування складає фізична підготовка спортсмена.

Фізична підготовка - це процес виховання фізичних можливостей необхідних в спортивній діяльності. Фізична підготовка спортсмена невід’ємно пов’язана з підвищенням загального рівня функціональних можливостей організму, різностороннім фізичним розвитком, укріплення здоров’я.

Фізична підготовка поділяється на :

а) Спеціальна фізична підготовка спортсмена – направлена на розвиток фізичних здібностей ,відповідаючи специфіці вибраного виду спорту .Основними засобами спеціальної фізичної підготовки спортсмена являються змагальні вправи, складаючи предмет змагань в даному виді спорту, та розроблені на їх основі спеціально – підготовчі вправи .

б)Загальна фізична підготовка спортсмена направлена на різностороннє виховання фізичних здібностей, котрі хоч і не відносяться до числа специфічних в обраному виді спорту, але й так чи інакше обумовлюють успіх спортивної діяльності .

Ця сторона підготовка спортсмена має, особливо на початкових етапах спортивного удосконалення, ряд аналогічних елементів змісту. Вона повинна підвищувати загальний рівень функціональних можливостей організму, стимулювати розвиток фізичних якостей, збагачувати фонд рухових навичок та умінь спортсмена.

Співвідношення загальної і спеціальної фізичної підготовки, змінюються в процесі багатолітніх занять спортом. Основна тенденція при цьому зберігається в поступовому зростанні питомої ваги спеціальної підготовки по мірі спортивної підготовки.

в) Крім тренувальних і змагальних вправ не останнє місце відіграють додаткові фактори, які підвищують роботоздатність та оптимізують відновлювальні процеси.(Пр. тренування в умовах середньогір’я, вітамінізація, спеціалізоване харчування та ряд спеціальних процедур (масаж, сауна, гідро процедури)).

2.Технічною підготовкою спортсмена прийнято називати, навчання його техніці руху та дій, слугуючи засобом ведення спортивної боротьби, або засобом тренування, та доведення їх до необхідного ступеня розвитку.

Також поділяється, як і фізична підготовка, на спеціальну і загальну.

В процесі спеціальної технічної підготовки спортсмен оволодіває технікою вибраного виду спорту – пізнає біомеханічні закономірності руху, та практично оволодіває руховими уміннями і навичками, доводячи їх до можливо високої степені удосконалення. Поряд з цим проводиться загальна технічна підготовка. Основне значення якої – поповнювати фонд рухових умінь та навичок, потрібних у спортивній практиці (пр. різноманітні гімнастичні уміння й навички при спеціалізації в стрибках з жердиною, акробатичних навичок при спеціалізації в боротьбі чи спортивних іграх).

3.Тактична підготовка тісно пов’язана з технічною. Якщо технічна підготовка озброює засобом ведення спортивної боротьби, то тактична забезпечує вдале примінення їх. Спортивну тактику можна визначити, як мистецтво ведення спортивної боротьби. Деталізуючи, до спортивної тактики можна віднести: по–перше – розробку плану виступу на змаганнях з урахуванням можливостей спортсмена, особливостей суперника; по–друге – реалізацію цього плану з допомогою засобів і способів ведення боротьби, котрі розкрили б можливості спортсмена.

В спортивних іграх тактика відіграє більше значення ніж, наприклад, в гімнастиці, або спринтерському бігові.

В процесі тактичної підготовки спортсмена необхідно передбачити:

- засвоєння теоретичних основ спортивної тактики;

- вивчення можливостей суперника;

- засвоєння тактичних прийомів;

- виховання тактичного мислення та інших здібностей.

До загальної тактичної підготовки спортсмена – відносяться загальнотеоретичні основи спортивної тактики й практичних способів їх використання в різних умовах .Спеціальна практична підготовка будується безпосередньо на матеріалі обраного виду спорту, характерних для нього практичних умінь і навичок .

4. Спеціальна психічна підготовка спортсмена має основним завданням виховання здібностей долати специфічні психічні труднощі, виникаючі в умовах підготовки до змагань та участі в них, оптимально регулювати свій психічний стан в цих умовах, боротися з „передстартовою лихоманкою”, або апатією, долати негативні емоції, максимально мобілізувати свої духовні й фізичні сили для досягнення перемоги.

З ціллю управління психічним станом спортсмена, використовуються спеціальні засоби, методи й прийоми.

До них відносяться:

• способи „налаштування”, мобілізації й зняття напруги, засновані на виконанні спеціальної „розминки”;

• ідеомоторні вправи (мислення виконання вправ з концентрацією уваги на основних фазах ).

- специфічні методи й прийоми „психорегуляційного тренування”, яке проводиться в типових для неї формах під керівництвом спеціаліста або самостійно.

Виключно дієвим фактором спеціальної психічної підготовки й виховання особистісних якостей спортсмена може слугувати практика систематичної участі в змаганнях.