Лекція 15: «Фізична культура в системі виховання дітей шкільного віку»

ПЛАН

1. Соціально-педагогічне значення фізичного виховання дітей шкільного віку.

2. Мета та завдання фізичного виховання дітей шкільного віку.

3. Форми занять фізичними вправами.

4. Зміст навчального предмету «Основи здоров'я і фізична культура» і методика навчання руховим діям школярів.

5. Особливості розвитку фізичних здібностей у шкільному віці.

6. Фізичне виховання дітей з ослабленим здоров'ям.

1. Соціально-педагогічне значення фізичного виховання дітей

шкільного віку

До шкільного віку належать діти, підлітки і хлопці від 6-7 до 18-19 років. Відповідно до існуючої в нашій країні системи загальної освіти цей віковий період підрозділяється на 3 етапи: молодший, середній і старший. На останньому завершується навчання в загальноосвітній школі або ж здійснюється перехід до професійно-технічних училищ і середніх спеціальних навчальних закладів (технікуми, медичні, педагогічні та інші спеціальні училища), де завершується також і загальна освіта.

У нашій країні склалася науково обгрунтована система фізичного виховання, розрахована на залучення до фізичної культури всього підростаючого покоління. Основою цієї системи є обов'язковий курс фізичного виховання, який здійснюється за державною програмою. Він поєднується з різноманітними формами використання фізичної культури в режимі навчального дня і домашнього побуту, з епізодичними масовими фізкультурними заходами, а також регулярними заняттями за особистим вибором самих учнів у своєму колективі фізичної культури, у спортивних товариствах, в дитячо-юнацьких спортивних школах і багатьох інших позашкільних установах.

Соціально-педагогічне значення направленого використання засобів фізичної культури в шкільному віці особливо велике. В основному воно полягає в такому:

• створюється міцний фундамент гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, всебічної фізичної освіти і виховання, нагромаджуються надійні передумови успішного оволодіння виробничо-трудовими, військовими і іншими спеціальностями;

• постійно підтримуються хороша фізична і розумова працездатність, які забезпечують успішність у навчанні, а згодом – ефективність будь-якої суспільно-корисної діяльності;

• раціонально організовується дозвілля дітей, елементи фізичної культури впроваджуються в побут, і учні поступово залучаються до спортивної діяльності;

• послідовно підвищується етична, інтелектуальна, естетична і трудова культура підростаючого покоління.

Виключно важлива та обставина, що система використовування засобів фізичної культури в шкільному віці забезпечує тривале (протягом 10-12 років) планомірне і регулярне фізичне виховання всього підростаючого покоління, досягнення ним не тільки достатньо високого рівня загальної фізичної підготовленості до будь-якої суспільно-корисної діяльності, але і базової професійно-прикладної і спортивної підготовленості.

Доведено, що повсякденна рухова активність є природною потребою організму, що росте, і неодмінною умовою фізичного розвитку, зміцнення здоров'я і підвищення опору організму до несприятливих зовнішніх умов. Дослідження рухового режиму школярів переконливо свідчать про погане задоволення цієї потреби, якщо недостатньо використовуються засоби фізичної культури в школі, позашкільних установах і в домашньому побуті. Недолік рухової активності (гіподинамія) неминуче призводить до непоправних втрат у фізичному розвитку, ослабленню захисних сил організму і серйозних порушень здоров'я.

Велике значення має шкільна фізична освіта для формування світогляду і життєвої позиції, морального вигляду, інтелектуальної і естетичної культури, вольової спрямованості молоді. Різноманітна практика застосування фізичного виховання в шкільному віці направлена на фізичне вдосконалення підростаючого покоління, забезпечення здорового способу життя і культурного відпочинку, підтримки високого рівня працездатності на заняттях і успішного здійснення інших видів діяльності. Процес досягнення цієї мети необхідно пов'язувати із всебічним розвитком особи.

Так, відповідальна перед державою практика повинна відзначатися високим ступенем організованості і представляти чітку систему діяльності, в якій кожна конкретна дія мала б певне призначення результату. Системоутворюючим початком такої діяльності є чітко сформульовані завдання фізичного виховання і використання інших форм фізичної культури. Ними визначається зміст, обумовлюються відповідні засоби, а також методи і методичні прийоми.