6. Методичні особливості фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку

Існують дві форми організації фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку: 1) державна (дит'ясла – до 3 років і дитячий садок – від 3 до 6-7 років); 2) самодіяльна, де фізичне виховання здійснюється головним чином у сім'ї.

Державна форма організації фізичного виховання є обов'язковою для всіх дітей, які відвідують дошкільні дитячі установи. Фізкультурні заняття в цих установах здійснюються відповідно до Програми виховання і навчання в дитячому садку (розділ «Фізичне виховання»), де визначені завдання, зміст і форми організації фізичних вправ. Фізкультурні заняття проводять вихователі та інструктори-методисти з фізичної культури.

На заняттях з дітьми 2-3 років велике значення надається методам використання слова і наочної дії. Це пояснюється інтенсивним розвитком мови дитини і її вмінням наслідувати. Щоб підвищити активність, привернути увагу дітей, широко використовуються образні завдання, імітації («біжимо тихо, як мишки», «стрибаємо м'яко, як горобці», «тупаємо, як ведмеді» і т.ін.) Фізичне навантаження в цьому віці не повинно бути ні надмірно легким, ні дуже важким. Ступінь його впливу на організм легко проконтролювати за пульсом. Різниця в його частоті між початком і кінцем заняття повинна бути в межах 10 ударів. Якщо вона більша – навантаження надмірне. Частота пульсу, що не змінилася, свідчить про недостатність навантаження. Ігрова діяльність дітей третього року життя стає складнішою і різноманітнішою. Велику роль відіграють сюжетні і рольові ігри.

У 3- 4-річному віці тренуючий ефект забезпечують вправи, які дають ЧСС не менше 130-140 уд/хв. Послідовно застосовуються складніші форми ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, рівноваги та ін.

У ранньому і дошкільному віці важливо вирішувати завдання виховання практично всіх фізичних якостей. Першочергово слід звертати увагу на виховання координаційних здібностей, зокрема на такі компоненти, як чуття рівноваги, точність, ритмічність, узгодженість окремих рухів. Швидкісні здібності виховуються шляхом виконання простих рухових дій, звичайно в грі. При вихованні сили і силової витривалості перш за все треба звертати увагу на м'язи живота, спини, ніг, рук, стопи. Силові навантаження повинні бути незначними, звичайно це вправи, обтяжені власною вагою тіла (присідання, лазіння, стрибки, заняття з м'ячем, обручем, скакалкою і т.ін.). Вправи даються як в ігровій, так і в звичайній формі.

Література

1. Курамшин Ю.Ф. Методы обучения двигательным действиям и развития физических качеств. – Л., 1991.

2. Леськив А.Д. и др. Планирование программного материала «Физическая культура» для учеников 1-4 классов. – Тернополь: СМП «Астон», 2000.

3. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебник для институтов физической культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1991.

4. Пелипак В.П., Зуб В.Н. Организация и проведение спортивных и подвижных игр в школе. – Харьков, 2000.

5. Теория и методика физической культуры. Учебное пособие / Под редакцией Ю.Ф. Курамшина, В.И. Попова. – Санкт-Петербург, 1999.

6. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта. – М.: Academa, 2001.

7. Шиян Б. Теория и методика физического воспитания школьников. – Тернополь: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 2 части.

10