3. Особливості методики занять фізичними вправами

1. Охорона і зміцнення здоров'я, всебічний і гармонійний фізичний розвиток дітей. Ураховуючи незрілість, велику податливість скелета, слабкість м'язів, низький рівень опору організму, важливо уникати таких впливів, які виходять за межі можливостей дітей і тому викликають різні перенапруження, гальмують і порушують нормальний процес розвитку. Майбутні дороги життя, якими людині належить пройти в різноманітних галузях навчальної, трудової, військової, наукової, спортивної діяльності, вимагають, перш за все, наявності хорошого здоров'я, високої працездатності, запасів в опорі несприятливим впливам зовнішнього середовища. Тому всі можливості використання фізичної культури повинні бути спрямовані на гартування, підвищення життєздатності і опорі дитячого організму несприятливим фактором зовнішнього середовища, на зміцнення кісткової і м'язової системи, а також суглобо-зв'язкового апарату, на вдосконалення функцій серцево-судинної, дихальної, нервової та інших систем. В дошкільному віці повинні бути створені сприятливі передумови для формування правильної постави. У зв'язку з цим центральне місце займає всебічне і гармонійне зміцнення всіх груп м'язів, особливо спини, живота, стопи. Досвід дитячих садків і окремих сімей переконує в том,у що при систематичному і правильному використанні всіх засобів фізичного виховання вдається досягти значних успіхів у зміцненні здоров'я дітей, формуванні статури і розвитку функцій.

2. Своєчасний розвиток рухів, формування життєво необхідних рухових умінь і пов'язаних з ними елементарних знань. За перші сім років життя дитина проходить великий і дуже важливий шлях у розвитку рухів: від хаотичних елементарних рухів руками і ногами в перші місяці життя до складних рухових дій, якими є ходьба, біг, стрибки, метання та ін. Цьому дитина вперше вчиться саме в дошкільному віці. Розвиток рухів йде паралельно з фізичним розвитком. Обидва процеси взаємодіють, доповнюють і стимулюють один одного. Поступове накопичення рухового досвіду сприяє розширенню можливостей для сприятливої дії на форми і функції дитячого організму. З другого боку, затримка і відхилення від норми у фізичному розвитку гальмує формування життєво важливих умінь. Добре організоване і своєчасне використання передбачених програмою засобів фізичної культури у поєднанні з режимом харчування, сну і т.ін. полегшує і стимулює розвиток моторики дітей дошкільного віку. Від якості і кількості засвоєних різноманітних рухів і дій істотно залежить діапазон контактів з реальною дійсністю, а значить і психічний розвиток дітей.

3. Спрямований розвиток спритності, швидкості, сили, загальної витривалості. У дошкільному віці не здійснюється спеціально акцентований розвиток тієї або іншої якості. У міру накопичення рухового досвіду, вдосконалення морфофункціональних властивостей дитячого організму створюються сприятливі передумови для розвитку всіх якостей.

Добре організовані групові заняття фізичними вправами під керівництвом кваліфікованого вихователя сприяють розвитку орієнтування в просторі і в часі, узгодженості і координованості рухів (власних і колективних), точності і ритмічності. Все це, а також сам процес оволодіння новими рухами, розвиток рухового аналізатора, обумовлюють можливість вдосконалення такої складної і важливої якості, як спритність.

Ігрові завдання, пов'язані з необхідністю своєчасно і навіть швидко реагувати на різні сигнали, сприяють розвитку своєчасності і швидкості рухової реакції. Поступово, оволодівши різноманітними способами ходьби і бігу, підвищуються вимоги до швидкості пересування, розвивається здібність до прискорень. Оскільки дітей дошкільного віку привчають до правильної постави, тобто до утримування раціональної пози під час всіх видів діяльності, постає питання про необхідність розвитку м'язової сили. Час утримування пози поступово збільшується, що сприяє зміцненню м'язів живота, спини. Важливо використовувати і спеціальні вправи для розвитку сили відповідних м'язів, у тому числі і м'язів стопи, від яких залежить формування повноцінного зведення і успішність оволодіння життєво важливими рухами. Для розвитку сили доречні короткочасні швидкісно-силові вправи (стрибки, метання), а також деякі вправи в подоланні ваги власного тіла (лазіння і т.ін.).

Поступовий розвиток силових здібностей у дітей дошкільного віку забезпечується використанням відносно невисоких навантажень, які утворюються, головним чином, за рахунок подолання таких опорів, як вага власного тіла та дрібного інвентаря (палички, м'ячі, обручі і т.п.).

У дошкільному віці розвивають тільки загальну витривалість. Поступове збільшення тривалості рухових дій, які виконуються при збереженні достатньої інтенсивності, що чергуються з паузами відпочинку, сприяє вдосконаленню вегетативних функцій, від яких залежить підвищення працездатності. Фактично всі рухові дії, які виконуються, вносять певний внесок у розвиток статичної витривалості.

У процесі занять фізичними вправами створюються сприятливі можливості для комплексного впливу з метою всебічного формування особистості дошкільнят. Однак можливості можуть бути реалізовані за умови своєчасного вирішення завдань розумового, морального, естетичного, трудового виховання. Групова рухова діяльність, особливо ігрова, стимулює вияв тих або інших відносин до оточення. У зв'язку з цим важливо формувати культуру поведінки в руховій діяльності, звичку і потребу до систематичних занять фізичними вправами, уміння стримувати свої бажання, емоції, підкорятися вимогам вихователя, колективу, виховувати скромність, чесність, ввічливість, доброзичливість і запобігливість до товаришів, прагнення допомагати один одному і багато іншого.

Ігрова діяльність дітей третього року життя стає складнішою і різноманітнішою. Велике місце в їх руховій підготовці посідають сюжетні і рольові ігри. На другому році життя помічаються значні відмінності в темпі і характері розвитку окремих дітей, облік індивідуальних особливостей кожної дитини набуває великого значення.

Індивідуальна робота з дітьми дошкільного віку спрямована на додаткове навчання відстаючих, активізацію малорухливих і поліпшення фізичної підготовленості ослаблених дітей, своєчасне виявлення і виправлення відхилень у статурі. Індивідуальна робота здійснюється протягом всього дня в години ігор і прогулянок, з однією дитиною або невеликою групою дітей.

Значну роль у навчанні дітей рухам мають так звані ігрові прийоми (імітація рухів, сюжетність завдань та ін.). Особливо це стосується дітей молодшого дошкільного віку, робота з якими насичена рухливими іграми і "ігровими вправами". Чим молодший вік, тим менші межі між "пограти" і "повчитися".

Однак помилково розуміти навчання дітей рухам як навчання тільки в ігровій формі, тільки через ігри. Особливо це стосується до старшого дошкільного віку, до якого можна пред'явити більші вимоги.

Рухливі ігри з правилами мають свої особливості в педагогічному процесі. Велика емоційність, підвищена збудливість взаємостосунків дітей під час гри відволікають їх від вказівок і пояснень вихователя, спрямованих на поліпшення якості рухів. Особливо це помітно в іграх з елементами змагання і з подоланням перешкод. Процес гри утруднює виправлення помилок дітей. Поводження вихователя з метою корекції дій граючих дітей може порушити хід і навіть ідею гри (швидко вийти від небезпеки, своєчасно подолати перешкоду, виявити спритність, сміливість і багато чого іншого).

Починаючи з четвертого року життя і до сьомого включно, зміст фізичного виховання істотно розширюється і ускладнюється. Послідовно включаються складніші форми ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, рівноваги і т.ін. Все більше місце посідають загальнорозвиваючі вправи. Хоча показ і наслідування продовжує відігравати значну роль, поступово розширяється сфера впровадження словесних завдань, вказівок, коротких пояснень, порівнянь і оцінок.