5. Види, зміст і основи методики контролю і обліку

Типовими і загальноприйнятими видами контролю і обліку є:

• періодичний (поетапний);

• поточний;

• оперативний.

Періодичний (поетапний) педагогічний контроль і облік призначений для визначення стану тих, хто займається фізичними вправами, умов майбутнього навчально-виховного процесу і його досягнень. Він здійснюється на початку або в кінці певного етапу (навчального року), періоду роботи (учбової четверті, семестру).

Контроль і облік, які проводяться на початку етапу, називаються попередніми (пілотажними). Вони служать для виявлення початкових даних розробки чергових планів, розподілу учнів на учбові групи, для впорядкування спланованої роботи.

До змісту попереднього контролю і обліку входить отримання інформації про кількість, фізичний розвиток, освіту, стан здоров'я тих, що займаються фізичними вправами, про їх інтереси; уточнення програмних вимог фізичного виховання; вивчення матеріально-технічних умов, кліматичних умов занять і т.ін. можливостей. Основними методами попереднього педагогічного контролю є: антропометричні вимірювання, тестування, спостереження, вивчення документації, що є, перевірка стану місць занять, устаткування і інвентаря.

Контроль і облік, що здійснюються в кінці чергового етапу роботи, називаються підсумковими (заключними). Це дозволяє встановити кінцеві результати роботи, зіставити їх з початковими даними, оцінити якість і підвести підсумки навчально-виховного процесу. Ці дані можуть служити мірилом правильності попереднього планування і джерелом його поліпшення на черговий термін.

Поточний контроль і облік здійснюються протягом кількох місяців, тижнів (мікроциклу, мезоциклу – в спортивному тренуванні). Вони допомагають оцінити якість навчально-виховного процесу, встановити ступінь вирішення поставлених на даний проміжок часу завдань, а також виявити повсякденні зміни в стані тих, що займається фізичними вправами. Це полегшує орієнтування в умовах, характері і темпах навчальної діяльності, в інтересах, активності і реальних можливостях тих, хто займається фізичними вправами. Аналіз і оцінка таких змін дозволяють вносити корективи в роботу, поведінку і дії вихованців.

У процесі поточного контролю реєструється відвідування занять, пройдений учбовий матеріал, зауваження про доступність, доцільність і ефективність засобів, які вживаються і методів, оцінки знань, умінь і навиків, а також показники практичних досягнень, дані про стан і працездатність тих, хто займається фізичними вправами, дисципліна і інші сторони їх поведінки.

Оперативний контроль і облік проводяться в рамках одного заняття. Вони призначені для отримання інформації про зміни стану тих, хто займається фізичними вправами безпосередньо під час виконання вправ. Ці відомості потрібні педагогу для раціонального управління діяльністю учнів на уроці. Найпростішими показниками оперативного стану учнів є зміни ЧСС, дихання, швидкості виконання вправ, параметрів техніки рухів у ході заняття. Більшість інформації, яка одержується в процесі поточного і оперативного контролю, фіксується в особистому щоденнику педагога.

Окрім контролю, здійснюваного самим викладачем, велике значення має спеціально організований контроль з боку керівних осіб і педагогічного колективу.

Методами контролю є:

• візуальне педагогічне спостереження за навчально-виховним процесом;

• хронометраж діяльності з метою визначення витрат часу учнів на основні види роботи;

• пульсометрія – для з'ясування реакції серцево-судинної системи на навантаження;

• вивчення документальних матеріалів (планів, звітів, протоколів змагань, тестування фізичної підготовленості і ін.);

• опитування в різних формах (анкетування, інтерв'ювання). На підставі аналізу і узагальнення отриманих відомостей робляться відповідні висновки і даються рекомендації педагогу.

Спостереження за навчально-виховним процесом дає найбагатшу інформацію про діяльність педагога і учня, направлену на вирішення намічених завдань.

Як правило, спостереження за уроком пов'язано з ознайомленням з педагогічною документацією (планом роботи на поточний період, конспектом уроку, записами в журналі навчальної роботи) і бесідою з викладачем, іноді з тими, хто займається фізичними вправами.

Хронометраж проводиться з метою виявлення і оцінки витрат часу на різні види діяльності учнів і визначення щільності уроку, як одного з показників його ефективності. Хронометраж передбачає розподіл часу на наступні елементи:

• слухання педагога, спостереження, осмислення сприйнятого, проектування майбутніх дій, уявна підготовка до виконання заданого і інші види розумової діяльності;

• виконання вправ та інші види фізичної роботи (переміщення і установка снарядів, роздача і збір навчальних посібників, підготовка місця приземлення при стрибках і т.п.);

• необхідний організований відпочинок і інші виправдані паузи в роботі (очікування черги при виконанні вправ і т.п.);

• "простої" (втрати часу через прорахунки різного характеру або за непередбаченими обставинами).

Підсумовування отриманих даних дозволяє визначити відсоткове співвідношення витрат часу і щільність заняття. Розрізняють загальну і моторну (рухову) густину.

Загальна щільність уроку є узагальненим показником раціонального використання часу. Вона визначається відношенням суми педагогічно виправданих витрат часу до всієї тривалості уроку і виражається у відсотках. Так, якщо в 45-хвилинному уроці ця сума складає 42 хвилини, то загальна щільність буде дорівнювати 93,3 %.

Моторна щільність заняття є відсотковим показником витрат часу на рухову діяльність і визначається відношенням часу, витраченого на виконання рухових дій, до часу, відведеного на заняття. Якщо, наприклад, на тому ж уроці ці витрати досягають 35 хвилин, то моторна щільність буде дорівнювати 77,7%.

Загальна щільність заняття повинна бути близькою до 100%. Моторна густина може широко варіювати. На уроках, направлених на розвиток фізичних якостей, вона може бути високою (70-80% і більше). На уроках з освітньою спрямованістю, особливо при розучуванні техніки нових вправ, багато часу йде на розумову діяльність учнів і моторна щільність може бути нижча 50%. Не можна оцінювати дані хронометражі лише за абсолютними показниками щільності уроку, їх необхідно осмислювати з урахуванням спрямованості і змісту занять, можливостей учнів, умов проведення і т.ін. Хронометраж є допоміжним видом контролю і повинен враховуватися у взаємозв'язку з даними педагогічних спостережень.

Пульсометрія дозволяє визначити величину фізичного навантаження і його динаміку під час занять фізичними вправами. Підрахунок частоти серцевих скорочень проводиться перед початком заняття, перед і після виконання окремих вправ або серії. ЧСС підраховують протягом 10-15 секунд і кількості ударів множать на 6 або 4, щоб встановити кількість ударів серця за хвилину. Показником пульсометрії з'ясовують реакцію серця на фізичне навантаження, викликане певною вправою, а також динаміку цих реакцій протягом всього заняття. Дані вимірювань ЧСС дозволяють скласти "криву навантаження" під час заняття.

Оцінка пульсових даних і пульсової кривої супроводяться глибоким аналізом. Пульсові зміни у різних осіб або у однієї і тієї ж особи в різний час і при різних обставинах не співпадають. Вимірювання частоти серцевих скорочень проводять, як правило, у кожного учня. Крім того, ці зміни відбуваються не тільки залежно від характеру і величини м'язової роботи, але і під впливом емоцій, які на уроках фізичної культури часто досягають значної сили. Правильна оцінка показників пульсометрії можлива при обліку даних педагогічних спостережень.

Контроль фізичної підготовленості учнів. Окрім спостережень, у практиці фізичного виховання (особливо в спортивному тренуванні) як методи контролю широко використовується тестування.

Для отримання достовірних показників використовуються тести, які повинні відповідати спеціальним вимогам (визначена мета застосування тесту), а також бути інформативними, надійними і об'єктивними.

Інформативність тесту – це ступінь його точності для оцінки певних властивостей конкретної людини. Наприклад, при тестуванні швидкісних якостей широко використовують біг на 100 метрів.

Надійність відображає ступінь схожості результатів при повторному тестуванні одних і тих же випробовуваних в однакових умовах. Тест можна вважати надійним, якщо він гарантує отримання близьких один до одного або однакових показників вимірюваної властивості в наступних, одна за одною, кількох спробах.

Об'єктивність тесту відображає незалежність результатів вимірювань різних фахівців (експертів, суддів і т.п.), які проводять тестування, об'єктивність оцінок збільшується із зростанням числа експертів.

У практиці фізичного виховання, особливо спортивного тренування, часто виникає необхідність в об'єктивній оцінці суми кількох властивостей людини, які характеризують певний стан. У цьому випадку шляхом математичних розрахунків (виділення коефіцієнта кореляції) з великого числа передбачуваних тестів відбирають комплект (набір, "батарею") декількох, найінформативніших.

При тестуванні важливо дотримуватись такої основної умови: склад підібраних для порівняння груп повинен бути однорідним (за статтю, зростом, фізичною підготовленістю, станом здоров'я); вимірювальна апаратура повинна відповідати державним стандартам; порядок виконання випробування (характер розминки, інтервали відпочинку між спробами та ін.) повинен бути постійним.

Самоконтроль. Основним предметом самоконтролю, який здійснюється тими, хто займається фізичними вправами, є:

1. Стан організму і психіки у зв'язку із заняттями фізичними вправами;

2. Власна діяльність і її результативність.

Змістом першої сторони самоконтролю є спостереження за пульсом, диханням, потовиділенням під час вправ, вагою тіла, самопочуттям, працездатністю, апетитом, сном, у дівчат – за менструальним циклом. Ця сторона самоконтролю особливо тісно пов'язана із лікарським контролем.

Головним змістом другої сторони самоконтролю є спостереження за власними діями в процесі виконання фізичних вправ, перевірка повноцінності сприйнять і уявлень; виявлення недоліків (або досягнень) у координації і інших показниках якості рухів, визначення їх відповідності вимогам, що пред'являється педагогом. Ураховується також поточний стан організму і психіки, зміни в поведінці і ін.

Умовно можна виділяти такі різновиди самоконтролю в процесі навчальної, спортивно-тренувальної і змагальної діяльності:

• профілактичний;

• коректуючий;

• констатуючий.

Профілактичний самоконтроль дозволяє попередити виникнення помилок під час виконання завдань.

Коректуючий самоконтроль здійснюється в процесі виконання завдання і служить для самостійного оперативного коректування навчальних, змагальних та інших дій. Уміння педагога поєднувати власні контрольні дані з результатами самоконтролю забезпечує досягнення більш значного ефекту в самій руховій підготовленості.

Констатуючий самоконтроль відрізняється тим, що є обмежений лише виявленням і оцінкою окремих фактів навчальної, спортивно-тренувальної і змагальної діяльності, її обстановки і умов. Він позбавлений елементів оперативного і методичного розвитку. Типовою формою констатуючого самоконтролю є перевірка і констатація досягнень (наприклад, ступеня оволодіння технікою руху на окремому уроці або серії уроків; рівня розвитку швидкісних якостей на певному етапі тренування і т.ін.).

Дані всіх форм самоконтролю необхідно систематично фіксувати в індивідуальному щоденнику. У виховних цілях щоденникові записи повинні аналізуватися педагогом, а іноді і лікарем (Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов, 2000; Л.П. Матвєєв, 1991; Озолін Е.В., 1999).