5. Планування фізичного виховання в школі

Планування навчальної роботи з фізичного виховання значно відрізняється за своїм змістом від планування з інших навчальних предметів. Це обумовлено специфікою процесу навчання руховим діям, змістом програми і необхідністю разом з рішенням освітніх і виховних завдань цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів. Основними документами планування є річний план проходження програмного матеріалу в навчальному році, а також четвертний план, конспекти або плани окремих уроків.

Річний план-графік проходження програмного матеріалу

Складається для кожної паралелі класів. Для того щоб розробити такий план, вчитель повинен виконати таку підготовчу роботу. Намітити кількість годин, яка буде відведена в даному навчальному році вивченню матеріалу кожного розділу програми, тобто скласти "сітку годин". Передбачений розподіл навчального часу на проходження розділів програми є приблизним. Залежно від конкретних умов вчитель фізичної культури за узгодженням з керівництвом школи може варіювати об'єм часу, виділений на різні розділи програми. Наприклад, в школі, де через місцеві умови не може бути пройдений розділ "Лижна підготовка" і є умови для занять плаванням, футболом і боротьбою, річна сітка годин для IX класу (хлопці) може бути такою: гімнастика – 12, легка атлетика – 14, футбол – 10, кросова підготовка – 10, плавання – 14, елементи єдиноборства і боротьба – 8 годин. Далі потрібно розподілити години і навчальний матеріал за навчальними четвертями, тобто скласти четвертний план-графік.

Четвертний план-графік

Є послідовним викладом змісту кожного уроку навчальної чверті. Він складається на підставі річного плану проходження програмового матеріалу з урахуванням реального ходу навчальної роботи в попередніх чвертях.

Розробка плану на чверть починається з визначення і чіткого формулювання навчально-виховних завдань. Спочатку визначаються загальні завдання навчально-виховного процесу в даній чверті.

Визначення і планування вирішення завдань навчання руховим діям. Зміст практичного матеріалу програми під назвою "Навчальний пріоритетний матеріал" включає види фізичних вправ, багато з яких вивчаєюься послідовно в кількох класах. У зв'язку з цим, щоб визначити загальне завдання навчання руховій дії на навчальну чверть, потрібно:

1. Ознайомитися з програмою усіх років навчання в школі з метою встановлення, які рухові дії мають спільне з тим, що вивчається, що було пройдено в попередні роки і які вивчатимуться надалі.

2. Виявити знання, вміння і навики учнів виконання раніше пройдених рухових дій, а також рівень розвитку необхідних рухових якостей.

Вивчення послідовності викладу матеріалу в програмі усіх років навчання дозволить визначити спільне завдання навчання і намітити вимоги до техніки вправи, що вивчається, для кожного навчального року з урахуванням змісту програми в подальших класах.

Визначивши загальне завдання на чверть, для розробки програми її вирішення необхідно намітити:

• техніку фізичної вправи, яку планується розучити;

• умови практичного застосування фізичної вправи, що вивчається;

• кількісні показники, яких повинні будуть досягти учні в результаті навчання;

• правила безпеки і уміння страховки, якими повинні оволодіти учні;

• теоретичні відомості про рухову дію, що вивчається.

Потім загальне завдання ділиться на приватні у відповідності, з якими підбираються основні засоби і шляхи їх вирішення.

В ролі розпорядження, що вказує, які операції і в якій послідовності слід здійснювати, виступає загальна структура процесу навчання руховій дії. Намічений зразок техніки фізичної вправи (опис основи, загальних деталей і характеристик техніки), що вивчається, дозволяє точно визначити, що в даній руховій дії слід розучувати на першому і другому етапах процесу навчання.

Формулювання приватного завдання першого або другого етапів навчання найчастіше повинне давати певну відповідь на запитання: "Яку частину фізичної вправи конкретно повинен розучити з учнями вчитель?" або "Якої характеристики рухів при виконанні учнями фізичної вправи хоче домогтися педагог на уроці?". Наприклад: "Розучити початкове положення для верхньої прямої подачі м'яча" (перший етап); "Розучити направляючий рух кистю при верхній прямій подачі м'яча" (другий етап).

Визначення умов практичного застосування фізичної вправи (в стандартних або ускладнених зовнішніх умовах, у поєднанні з іншими діями, в грі, змаганні і т.д.) полегшить конкретизацію завдань вдосконалення рухової дії.

Кількісні показники (в сантиметрах, секундах, кілограмах, очках і т.д.) дають підставу намітити тривалість роботи по вдосконаленню рухової дії в умовах, що підвищують фізичні або вольові зусилля.

При визначенні приватних завдань, що відносяться до третього етапу процесу навчання руховій дії, їх формулювання також повинні чітко відповідати на запитання: "Що саме в даній фізичній вправі або в яких конкретних умовах удосконалюється на уроці?". Наприклад: "Удосконалювати стабільність верхньої прямої подачі м'яча" або "Удосконалювати точність подачі м'яча при емоційному навантаженні, що підвищується".

У програмі навчання слід передбачати спеціально організований контроль, який дає відомості про результат поглибленого розучування і всього процесу навчання в цілому, а також повідомлення основ знань про закономірності техніки дії, що вивчається і значенні її частин, про вплив цієї фізичної вправи на організм, про правила забезпечення безпеки, страховки і допомоги при проведенні його з товаришами і т.ін. Таким чином, загальне завдання навчання фізичній вправі конкретизується в четвертному плані у вигляді системи часткових завдань, які надалі служать підставою для визначення стрижневих завдань уроків.

Визначення і планування вирішення завдань направленого фізичного розвитку і зміцнення здоров'я учнів. Навчаючи фізичним вправам, педагог впливає на фізичний розвиток учнів. Проте процес фізичного розвитку повинен бути педагогічно цілеспрямованим і керованим.

Принцип всебічного розвитку особистості вимагає забезпечення гармонійного розвитку форм і функцій організму учнів. Можливі різні шляхи вирішення цього постійно діючого завдання. Перший шлях – розподіл по уроках часткових освітніх завдань з урахуванням впливу на організм засобів і методів, що використовуються для їх вирішення. Це повинно забезпечити на кожному уроці активну дію на всі основні м'язові групи і на можливо ширший круг фізичних якостей. Другий шлях полягає в тому, що до уроків, на яких засоби і методи вирішення освітніх завдань не впливають на організм дітей, включаються загальнорозвиваючі вправи і жваві ігри, спеціальне призначення яких – компенсувати цей недолік.

Принцип оздоровчої спрямованості зобов'язує вирішення таких обов'язкових завдань, як зміцнення здоров'я і підвищення опірності захворюванням, формування постави і гігієнічних навиків, формування умінь підтримувати свій організм у чистоті на основі гігієнічних знань і функціональних можливостей організму. Ці завдання розв'язуються за рахунок підбору засобів і методів вирішення освітніх і виховних завдань відповідно до вікових і статевих особливостей учнів; за допомогою застосування природних чинників для загартовування і допустимих навантажень на заняттях; за допомогою контролю за дотриманням гігієнічних вимог до місць занять, одягу, взуття і т.ін.

Завдання такого типу, а також завдання, пов'язані з профілактикою плоскостопості і порушень постави, успішно розв'язуються за умови поступового збільшення спеціально підібраних фізичних вправ. У програмах для початкової школи є точні вказівки, яких вправ "на поставу" і в якому класі слід навчати.

На основі аналізу нормативних вимог навчальної програми і даних про підготовленість учнів вчитель визначає загальні завдання направленого розвитку фізичних якостей школярів. При цьому слід мати на увазі, що без попередньої роботи, направленої на зміцнення певних груп м'язів або на досягнення необхідного рівня розвитку тієї або іншої фізичної якості, часто взагалі неможливо сформувати вміння виконувати рухову дію, яка вивчається.

В середніх і старших класах важко добитися відчутних успіхів учнів у вдосконаленні техніки розучених фізичних вправ і виконання ними встановлених кількісних вимог без планового розвитку спеціальних фізичних якостей. Програмно-цільовий підхід до управління процесом вдосконалення фізичних здібностей вимагає виконання ряду послідовних операцій:

1. Визначення на основі аналізу вимог шкільної програми і ступеня підготовленості учнів загальними і частковими завданнями вдосконалення фізичної якості з урахуванням його виявлення при виконанні нормативної вправи.

2. Розробка адекватних приватних завдань засобів і методів розвитку даної якості.

3. Вибір тестів і критеріїв оцінки за наслідками роботи учнів у вирішенні загальних і приватних завдань.

4. Визначення в учнів початкового рівня розвитку якості, яка вдосконалюється.

5. Аналіз і оцінка всіх суттєвих факторів, які можуть прямо або побічно позначитися на результатах роботи.

6. Визначення кількості занять, на яких здійснюватиметься розвиток фізичної якості.

7. Контроль за взаємодією спланованої роботи з уроку в урок і внесення на цій основі необхідних коректив.

8. Проведення підсумкової перевірки досягнення мети і оцінка досягнутого рівня якості, що розвивається.

Обрані засоби повинні відповідати вимозі найбільшої прикладності. Це означає, що спланований розвиваючий ефект досягається шляхом підбору спеціально розвиваючих вправ, що відповідають особливостям розучуваної або нормативної фізичної вправи.

Правилом прикладності важливо керуватися, вибираючи метод розвитку фізичної якості і систему підвищення навантаження з уроку в урок. Спиратися слід на закономірності і особливості процесу розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості і особливо комплексних форм їх вияву при виконанні рухової дії.

Підібрані тести повинні бути пов'язані з педагогічною метою – вдосконаленням даних фізичних якостей, і корелювати з результатом відповідної нормативної вправи.

Показником успішності може служити факт поліпшення досягнення під час занять, а також виконання нормативних вимог, що відповідають даному завданню, встановлених шкільною програмою з предмету.

Визначення і планування вирішення виховних завдань. Виховання активної життєвої позиції, працьовитості, етичних, вольових і естетичних властивостей особи повинне здійснюватися на кожному уроці у вигляді конкретних впливів на моральний стан, вольові якості і поведінку учнів паралельно із завданням фізичної освіти і розвитку. Робота над змістом уроку, розподіл у ньому вправ у раціональній послідовності при дотриманні дидактичних принципів, застосування методів навчання і розвитку фізичних якостей, організації діяльності учнів, гарантуючих позитивний виховний ефект, – важливі умови, які забезпечують єдність навчання і виховання.

На конкретний період (наприклад, на навчальну чверть) можуть визначатися головні напрямки і плануватися дії педагога у виховній роботі. Підставою для постановки конкретних виховних завдань можуть стати дані спостережень за поведінкою учнів, бесід з ними і вчителями школи, а також аналіз вікових особливостей і рівня вихованості учнів.

Уроки фізичної культури повинні відігравати важливу роль в естетичному вихованні школярів. Слід наперед продумувати способи залучення учнів до виразних і красивих рухів, контролювати точність виконання рухів, вести уроки під музичний супровід, ширше використовувати народні і сучасні танці (Ю.Ф. Курамшин, В.П. Попов, 1999; А.Д. Леськів, 2001).