4. Характеристика занять позаурочного типу

У фізичному вихованні широке розповсюдження одержали позаурочні форми організації занять:

• ранкова гімнастика;

• ввідна гімнастика (перед уроками в школі, перед роботою);

• фізкультурні паузи і "хвилинки";

• спортивні розваги (ігри, катання на ковзанах, велосипедах і т.п.);

• прогулянки, туристські походи, змагання і ін. Ці заняття можуть бути:

- епізодичними, навіть одноразовими (наприклад, походи, спортивні розваги, змагання);

- систематичними (ранкова, ввідна гімнастика, фізкультурні хвилинки, паузи, гігієнічні прогулянки та ін.).

Позаурочні форми відіграють допоміжну роль у вирішенні завдань фізичного виховання і доповнюють уроки. Проте нерідко вони набувають цілком самостійного значення, повністю забезпечуючи фізкультурні потреби певних контингентів населення (наприклад, ранкова гімнастика, гігієнічні прогулянки, оздоровчий біг «підтюпцем» для літніх людей).

Позаурочні форми занять є досить варіативними і більш доступними для широких мас населення. Вони можуть використовуватися окремими особами у вигляді індивідуальних самостійних занять фізичними вправами, а також групами різної чисельності.

Занять, які не можуть бути віднесені до уроків, досить багато. Вони розрізняються за свєю спрямованістю, завданням, змістом і структурою, за складом учнів, регулярності, часу і умов проведення, а також залежно від того, проводяться під чиїмось керівництвом чи самостійно (рис. 35).

Найчастіше вони характеризуються відносно обмеженим змістом і спрощеною структурою (наприклад, оздоровчий біг, гігієнічна гімнастика, «фізкультурні хвилинки» і паузи), але вимагають виявлення особистої ініціативи, самостійності. Завдання, зміст, вибір конкретної форми заняття значною мірою визначаються інтересами і схильностями тих, хто займається фізичними вправами.

Більшість позаурочних занять самодіяльні і проводяться з метою активного відпочинку, зміцнення або відновлення здоров'я, збереження або відновлення працездатності, розвитку рухових якостей, вдосконалення в спортивних рухах і ін.

Позаурочні форми занять також можуть розрізнятися за цільовою спрямованістю (загальнопідготовча і спеціалізована).

Заняття із загальнопідготовчою спрямованістю служать для вирішення різних завдань і підрозділяються на три характерні види (кожний зі своїми різновидами).

1. Заняття загальногігієнічного характеру. До них належать:

• гігієнічна гімнастика;

• прогулянки;

• біг «підтюпцем»;

•заняття на "доріжках здоров'я";

• купання, плавання.

Всі ці різновиди служать цілям активізації, поліпшення і підтримки на оптимальному рівні фізичного стану.

2. Заняття навчально-допоміжного характеру мають різновиди:

• самостійні заняття, пов'язані з виконанням завдань педагога з загальної фізичної підготовки і т.ін.;

• репетиції до виступів, фізкультурних свят, парадів. Перші, як правило, носять індивідуальний характер, другі – частіше є груповими, навіть масовими.

З. Заняття змішаного характеру, в яких представлені елементи і загальногігієнічні і навчально-допоміжні. До них належать:

• туристські прогулянки вихідного дня;

• туристські походи; жваві і спортивні ігри рекреаційного типу;

• спортивні розваги рекреаційного типу.

Ці заняття переслідують в основному оздоровчу мету, велике значення в них мають також загальноосвітні і виховні елементи. У більшості випадків вони мають самостійне значення, можуть ув'язуватися з урочними заняттями. Частина з них проводиться самостійно, деякі ж вимагають кваліфікованого керівництва.

За формою керівництва розрізняють організовані і самодіяльні заняття. Одні і ті ж форми можуть носити як організований, так і самостійний характер (наприклад, ранкова гігієнічна гімнастика, проводиться в домашніх умовах, в умовах оздоровчого табору або будинку відпочинку).

Залежно від чисельного складу тих, хто займається фізичними вправами, залучених у заняття, виділяють індивідуальні, групові і масові форми. Наприклад, індивідуальні заняття – бігом «підтюпцем», групові – в "Клубі любителів бігу", масові пробіги в День бігуна.

За періодичністю проведення розрізняють регулярні форми занять, які проводяться щодня, наприклад, зарядка або щотижневі купання і епізодичні (туристичні походи, змагання і т.ін.).

Деякі види і різновиди таких занять мають самостійне значення, інші поєднуються або ж до певної міри замінюють один одного.

Не дивлячись на значні відмінності, позаурочні форми занять необхідно організовувати відповідно до методичних принципів: поступове втягнення, реалізація основного вмісту в режимі зусиль, що вимагаються, завершення заняття поступовим зниженням навантажень і, у ряді випадків, підготовка до подальшої діяльності.

В спеціалізованому фізичному вихованні отримали розповсюдження індивідуалізовані заняття фахівця з окремими особами (індивідуальні заняття спортсмена високої кваліфікації, заняття лікувальною гімнастикою і ін.). Час і зміст таких занять змінюються залежно від потреби і можливості індивідуума та з інших причин.

Позитивним у них є те, що забезпечується більш тісний контакт між педагогом і тим, хто займається фізичними вправами. Це дає можливість своєчасно з'ясовувати досягнення, труднощі, надавати тому, хто займається фізичними вправами своєчасну допомогу.

Разом з перевагами, індивідуальні заняття мають і істотні недоліки:

• неекономічність (час і сили педагога витрачаються на роботу лише з одним учнем);

• відсутність колективу учнів, який підтримує, заохочуює, дає кожному відчуття приналежності до групи, який дає можливість вчитися в інших.

В організації урочних і позаурочних форм занять багато спільного, оскільки спільною є мета фізичного виховання, багато завдань, засобів і методів. Тому хороше знання уроків дозволяє досить успішно проводити і позаурочні заняття (Л.П. Матвєєв, 1991; Ю.Ф. Курамшин, В.І. Попов, 1999).