Лекція 10: «Методика розвитку швидкості і швидкісних здібностей» план

1. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву.

2. Методика розвитку швидкості рухової реакції (проста і складна).

3. Методика розвитку швидкості локального одиночного руху.

4. Методика розвитку частоти ненавантажених рухів.

5. Швидкісні здібності і методика їх розвитку.

6. Фізіологічний механізм формування швидкісних здібностей.

7. Методика розвитку комплексних швидкісних здібностей.

8. Контрольні вправи (тести) для визначення рівня розвитку швидкісних здібностей.

1. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву

У теорії і практиці спорту сьогодні незліченна кількість робіт, присвячених вивченню рухових здібностей людини, які повинні були дати вичерпну відповідь на питання, що таке швидкість. Проте уважне вивчення спеціальної літератури не дозволяє помилятися із цього приводу. Вона пропонує в кращому разі або вельми невизначені, або суперечливі, а деколи і сумнівні міркування.

Небагато експериментальних робіт принесли результати, які містять об'єктивні передумови до виходу з такого заплутаного положення. До них слід віднести перш за все ряд факторних досліджень вітчизняних фахівців (В.С. Горожанін, 1971; М.А. Годік, 1966; Ю.І. Шеменков, 1970; І.П. Дегтярьов, 1969), результати яких вперше представили швидкість як специфічну рухову здатність людини.

Ці дослідження відділили бистроту від швидкості і встановили, що здібність до швидкого виконання елементарних рухових завдань мало позв'язана зі швидкістю складних багатосуглобових локомоцій. Вони переконливо показали, що повною мірою бистрота виявляється в рухових актах, які не вимагають значних м'язових зусиль, складної координації, великих енергетичних витрат, і що фізіологічно механізм бистроти пов'язаний перш за все з функціональними властивостями моторної зони центральної нервової системи (ЦНС).

Якщо взяти до уваги згадані вище експериментальні досягнення, швидкість слід розглядати як специфічну і багатофункціональну властивість ЦНС. Воно пов'язана з оперативністю регуляції психомоторної функції, визначальної тимчасовий параметр розгортання нервових процесів, які забезпечують ефект рухових дій людини в умовах ліміту часу. Іншими словами, бистрота – це здібність до високої швидкості рухів, що виконуються за відсутності значного зовнішнього опору і не вимагаючих великих енерговитрат. До специфічних форм вияву швидкості слід віднести:

1. Латентний період рухової реакції (простої і складної).

2. Швидкість реалізації локального одиничного ненавантаженого руху (рукою, ногою, тулубом, головою).

3. Швидкість реалізації багатосуглобового руху, пов'язаного зі зміною положення тіла в просторі, а також перехід з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.

4. Частота ненавантажених рухів.

Ці форми вияву швидкості незалежні (або мало залежні) одна від одної, не пов'язані (або мало пов'язані) з рівнем фізичної підготовленості і не знаходять істотної кореляції із швидкістю рухів або переміщень спортсмена, що вимагають від нього певних м'язових скорочень. Відносна незалежність цих форм вияву швидкості відзначена навіть у дітей 9 – 13 років.