4. Структура процесу навчання руховим діям

Процес навчання руховим діям багато в чому визначається тим, що в ньому поєднуються закономірності формування рухових умінь і навиків із законами теорії управління і вимогами дидактичних принципів.

В побудові процесу навчання можна виділити етапи, які педагогічною метою розглядаються відносно ізольовано. Кожний етап характеризується, перш за все, своєрідністю пізнавальної діяльності тих, що займаються спортом, їх здатністю управляти своїми рухами при виконанні фізичної вправи, яка вивчається.

На першому етапі відбувається початкове розучування фізичної вправи, створюється уміння виконувати основу техніки рухової дії, тобто відтворювати техніку в "грубій формі", концентруючи увагу на її ланках. Для досягнення цієї мети спочатку створюється загальне уявлення про значення фізичної вправи і її раціональну техніку, а потім про той зразок техніки, яким належить оволодіти учням. Якщо той, хто займається певним видом спортупісля створення у нього розумового і зорового уявлення про фізичну вправу що вивчається, зуміє самостійно відтворити основу його техніки, то на цьому і завершується перший етап навчання. Подібне явище звичайно спостерігається при розучуванні загальнопідготовчих, порядкових і інших нескладних вправ.

Початкове розучування рухових дій, що мають складну структуру, і особливо тих з них, які пов'язані з незвиклим переміщенням тіла в просторі або з виявом значних фізичних і вольових зусиль, вимагає вирішення ряду додаткових завдань. По-перше, слід повторити раніше освоєні фізичні вправи, які включають частини розучуваної дії. По-друге, розучити нові ланки основи техніки, виділяючи їх з рухової дії, якщо це необхідно і можливо, або включаючи їх до складу інших, більш простих фізичних вправ. Разом з тим попереджається виникнення грубих помилок. По-третє, добитися самостійного виконання тими, хто вчаться основ техніки рухової дії в цілому шляхом полегшення умов їх виконання, поступово зменшуючи допомогу, що при цьому надається. При початковому розучуванні недоцільно робити перерви між заняттями і не слід давати великої кількості повторень рухової дії, що вивчається на кожній з них, оскільки вивчення нових ланок вимагає великої уваги і значних нервових напруг.

На другому етапі фізична вправа розучується поглиблено, створюється уміння виконувати її відносно вільно, в об'ємі намічених технічних вимог. Деякі елементи рухової дії при цьому частково закріплюються і автоматизуються. Увага тих, хто займається фізичними вправами, вибірково зосереджується педагогом на аналізі окремих деталей техніки цілісної рухової дії, усвідомленні її просторових, тимчасових і динамічних характеристик. При цьому розумова діяльність тих, хто займаються фізичними вправами спрямовується на розуміння значення розучуваних рухів і причини виникнення значних помилок, створюються відповідні умови при виконанні фізичної вправи, що змушує тих, хто займаються певним видом спорту послідовно зосереджувати увагу на уточнюваних деталях.

Після закріплення окремих елементів дії увага тих, хто займаються фізичними вправами поступово переключається на оволодіння раціональним ритмом цілісної дії і на більш узагальнену форму свідомого контролю за якістю виконання рухової дії в цілому. Тривалість етапу поглибленого розучування залежить від об'єму технічних вимог, намічених для вивчення, і від попереднього рухового досвіду тих, хто займаються спортом. На цьому етапі доцільно поступово збільшувати кількість повторень розучуваної вправи протягом одного заняття. Можливі короткочасні перерви між заняттями, на яких поглиблено розучується дана фізична вправа.

На третьому етапі забезпечується закріплення і вдосконалення техніки виконання фізичної вправи, створюється навик і формується здатність доцільно застосовувати рухову дію в реальних умовах практичної діяльності. Закріплення відбувається в процесі багаторазового повторення розученої дії у відносно постійних зовнішніх умовах. Разом з тим здійснюється подальше вдосконалення деталей, перш за все, їх тимчасових і динамічних характеристик. Таким чином, досягається закріплення навику, основним критерієм якого є стабільність техніки виконання фізичної вправи. Тривалість цієї частини третього етапу навчання залежить від мети і характеру рухових дій, які вивчаються, підготовленості тих, хто ними займаються, і багато інших факторів. У цілому вдосконалення техніки виконання фізичних вправ повинно набувати на даному етапі все більше індивідуалізований характер. Це вимагає від викладача вивчення особливостей статури, рівня розвитку фізичних і інших якостей тих, хто займається фізичними вправами.

Для того, щоб забезпечити рухливість і варіативність дії, його пристосовність до збиваючих чинників зовнішнього середовища і змін у фізичному і психічному стані тих, хто займаються спортом, удосконалювана дія повторюється в умовах, відтворюючих частково і повністю реальну обстановку його практичного застосування. При цьому важливо, щоб увага тих, хто займаються певним видом спорту зосереджувалася на меті дії і її кількісних характеристиках. Зміст і послідовність завдань, які вирішуються на третьому етапі дидактичного завдання в кожному випадку визначається конкретною практичною діяльністю, заради якої ті, хто займаються фізичними вправами освоюють ту вправу, яка вивчається.

Якщо на перших двох етапах навчання безперервність занять, на яких розучувалася рухова дія, була важливою умовою успіху в навчальному процесі, то на етапі закріплення і вдосконалення нетривалі перерви стають можливими. Кількість повторень здійснюваних рухових дій зростає від заняття до заняття. Тут реалізується принцип розвиваючого навчання шляхом органічного злиття процесів вдосконалення техніки і направленого розвитку фізичних якостей, які забезпечують необхідну ефективність дії. Послідовність етапів навчання і дидактичних завдань на кожному з них представлена в таблиці 4. Схема є послідовністю навчання.

В педагогічній практиці ця модель конкретизується кожного разу по-різному, залежно від мети навчання, особливостей фізичних вправ, що вивчаються і складу тих, хто займається певним видом спорту.

Навчання здійснюється в рамках всіх етапів, або тільки одного, або двох з них. Кількість і зміст приватних завдань навчання, які вирішуються на кожному етапі, можуть бути досить багатозначними. При побудові конкретної програми навчання виникає потреба визначити загальні і приватні освітні завдання, щоб в їх формулюваннях містилася зрозуміла будь-якому фахівцю інформація про те, чого саме належить досягти при навчанні на планований період часу.

Якщо передбачається весь процес навчання, то формулювання загального завдання слід починати зі слова "Навчити". Наприклад, навчити опорному стрибку "ноги нарізно через коня в довжину" (10-й клас – хлопці).

Якщо планується якась частина процесу навчання, то початок формулювання повинен давати інформацію про те, яка саме частина (етап) процесу мається на увазі. Сигналом, який несе цю інформацію, може стати назва відповідної частини. Якщо викладач обмежується формуванням у тих, хто займаються певним видом спорту уміння виконувати рухову дію, не закріплюючи її в навик, то формулювання завдання слід почати зі слова "Розучити".

Якщо дія вже була розучена раніше і належить продовжити навчання, то загальне завдання може починатися із слова "Закріпити" або "Удосконалити".

Формулювання приватних завдань першого і другого етапів навчання повинні давати відповідь на питання, яку частину фізичної вправи конкретно розучують в даний момент. Наприклад, "Розучити початкове положення для верхньої прямої подачі м'яча" (перший етап). "Розучити направляючий рух кистю при верхній подачі м'яча" (другий етап).

При визначенні приватних завдань, їх формулювання повинні відповідати на питання, що в даній руховій дії або в яких умовах ця дія удосконалюється. Наприклад, "Удосконалювати точність подачі м'яча при емоційному збудженні", що поступово підвищується.

Освітні завданя в документах планування рекомендується формулювати завжди як завдання викладання, а не навчання.

Основуючись на закономірностях формування рухових навиків, процес навчання у фізичному вихованні будується з урахуванням принципів дидактики і вимог теорії управління.