12. Оцінка еф-сті використання оборотних коштів

Еф-сть використання оборотних коштів на п-ві х-ризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їх кругообіг. Таким чином, показники, що х-ризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками еф-сті їх використання.

Коеф-т оборотності - х-ризує к-сть оборотів за період, що аналізується

ОКс – середні залишки оборотних коштів (середня хронологічна моментного ряду)

Коеф-т завантаження оборотних коштів - показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої пр-ції за певний період. 

Тривалість одного обороту (швидкість обороту)

Д – к-сть днів в періоді

Рентабельність оборотних коштів

Прискорення оборотності оборотних засобів, з одного боку, зумовлює збільшення обсягу виробленої пр-ції на кожну грошову одиницю поточних витрат п-ва, а з іншого — дає можливість вивільнити частину цих коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення в-ва.

Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів з обороту частина їх вивільняється, а при сповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості пр-ції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використан ня) вивільнення грошових коштів з обороту.

Сума вивільнених ОК:

13. Персонал п-ва та його клас-ція

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фіз.., освітніми даними відповідає певній сфері д-сті. На рівні суб’єкта госп.. д-сті трудові ресурси визначаються персоналом або кадрами.

Персонал (кадри) п-ва – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку і забезпечують господарську д-сть.

Усі працівники, які своєю працею беруть участь в господарській д-сті п-ва, на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з п-вом, становлять його трудовий колектив.

За принципом участі у виробничій д-сті персонал поділяється на дві категорії:

1. промислово-виробничий (ПВП), який займається в-вом та його обслуговуванням - працівники зайняті в: осн.. підрозділах; допоміжних підрозділах; лабораторіях; дослідних установах; апараті упр-ння; підрозділах охорони.

2. непромисловий (працівники житлово-комунального госп-ва, лікувально-санітарних, дитячих закладів тощо).

За х-ром виконуваних ф-цій ПВП на такі категорії:

1) Керівники — це працівники, що обіймають керівні посади на п-ві та в його структурних підрозділах: директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідувачі, виконроби та ін. Вони виконують управлінські ф-ції. За рівнем в заг..й с-мі упр-ння всі керівники підрозділяються на керівників низової ланки, середньої та вищої ланки.

2) Спеціалісти — це працівники, які виконують інженерно-технічні, ек.. та деякі інші роботи: економісти, бухгалтери, адміністратори, юристи, соціологи та ін. Вони повинні володіти спеціальними знаннями для виконання своїх обов’язків.

3) Службовці — це працівники, які готують і оформлюють док-тацію, здійснюють господарське обслуговування: працівники архівів, секретарі, діловоди, стенографісти, референти, касири та ін.

4) Робітники — це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі ств-ння матеріальних цінностей, наданні послуг або перевезенні вантажів, пасажирів.. Залежно від того, в якому цеху вони працюють, працівники поділяються на осн.., допоміжних та обслуговуючих. До цієї категорії зараховують також двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал п-ва групується за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія — це трудова д-сть і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (токар, слюсар, шахтар).

Спеціальність — це комплекс знань у межах професії. Відображає внутрішньопрофесійний поділ праці (токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсар-ремонтник устаткування). Потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.

Кваліфікація — ступінь і рівень підготовки працівника, що х-ризує його здатність до виконання роботи певного рівня складності. За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:

-         висококваліфіковані (особливо складні та відповідальні роботи);

-         кваліфіковані (складні роботи);

-         малокваліфіковані (нескладні роботи);

-         некваліфіковані (допоміжні та обслуговуючі роботи).

Відсоткове співвідношення складу працівників за категоріями утворює структуру персоналу п-ва.