6. Методи оцінки осн.. Засобів

Оцінка ОЗ – це гр.. вираження його вартості.

Є 3 методи вартісної оцінки осн.. засобів: за первинною, відновною і залишковою вартістю

Первісна вартість —фактична вартість придбання ОЗ (б-во), їх доставку і монтаж.

Придбані (створені) осн.. засоби зараховуються на баланс п-ва за первісною вартістю, яка складається з таких витрат:

суми, що сплачуються постачальникам ОЗ та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, держ.. мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт ОЗ;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (ств-нням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються п-ву);
витрати зі страхування ризиків доставки ОЗ;
витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження ОЗ;
інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відновна вартість — це вартість їх відтворення в сучасних умовах в-ва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Відновну вартість ОЗ отримують в рез-ті переоцінки ОЗ.

Залишкова вартість - х-ризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної пр-ції (виконуваної роботи, здійснювані послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання осн.. фондів. Залишкова вартість осн.. фондів на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку п-во очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання - це середній термін служби ОЗ.

7. Амортизація оз. Фор-ння амортизаційної політики п-ва

У ході виробничого процесу ОЗ зношуються.

Знос осн.. засобів — це втрата вартості осн.. засобами у процесі їх експлуатації.

Фізичний знос - це поступова втрата осн.. засобами своїх первісних техніко-експлуатаційних властивостей, що приводить до зменшення їх первісної вартості. При цьому може зменшуватись прод-сть ОЗ або підвищуватись експлуатаційні витрати на їх утримання. Фізичний знос залежить від факторів: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування осн.. засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до осн.. засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос осн.. засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених осн.. засобів шляхом нового капітального б-ва або придбання нових осн.. засобів. Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту осн.. засобів.

Моральний знос - це знос осн.. засобів внаслідок ств-ння нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

В рез-ті зносу та з метою забезпечення безперебійного процесу в-ва ОЗ підлягають відтворенню (просте або розширене)

Всі ОЗ підлягають амортизації для відновлення своїх ф-ціональних х-ристик.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості ОЗ на вартість створеної пр-ції з метою їх повного відновлення. Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу осн.. засобів.

Аморт.. відрахування – це частина вартості ОЗ відповідно до розмірів фізичного і морального зносу, щ переноситься на собівартість нової пр-ції.

Норма амортизації – встановлений річний % відшкодування вартості зношеної частини ОЗ.

П(С)БО 7 “ОЗ” надає п-вам право самостійно проводити амортизаційну політику, що дозволить визначати термін експлуатації ОЗ і обирати метод нарахування амортизації, виходячи з власних ек.. інтересів.

Аморт.. політика п-ва – це складова частина загальної політики упр-ння необоротними активами, яка полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності їх оновлення у відповідності із специфікою їх експлуатації в процесі операційної д-сті.

Кожне п-во має можливість індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні фактори, що обумовлюють порядок її фор-ння.

Згідно з Податковим кодексом (ст.145.1.5) амортизація ОЗ нараховується із застосуванням таких методів:

Прямолінійний – аморт.. відрахування розподіляються рівномірно протягом всіх років використання ОЗ. Використовується для тих об’єктів осн.. засобів, які виконують відносно постійний обсяг роботи впродовж всього строку служби і для яких осн.. чинником, який обмежує строк служби, є їх фізичне старіння. +: простий, наочний, забезпечує рівномірні, стабільні аморт.. накопичення протягом всього терміну служби -: в реальному в-ві устаткування зношується нерівномірно; не враховується моральний знос

Зменшення залишкової вартості +: дає змогу отримати більш точний, с-матичний і раціональний метод розподілу вартості осн.. засобів. -: порівняно складніші математичні підрахунки норми амортизації

Прискореного зменшення ЗВ Сума амортизації останнього року корисного використання ОЗ обмежена величиною необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної.

Кумулятивний +: є простим і раціональним, забезпечує повне відшкодування вартості об’єкта, що амортизується -: не завжди дотримується принцип відповідності: сума амортизації, визнана витратами поточного періоду часто не узгоджується з фактичною експлуатацією активу

Виробничий. Застосовується, як правило, до активної частини осн.. засобів, які експлуатуються нерівномірно. При використанні цього методу амортизація виробничого обладнання розглядається як змінні витрати