за роллю у господарському процесі поділяються на:

• чисті (стосуються безпосередньо процесу в-ва);

• додаткові (пов’язані з витратами збереження готової пр-ції, транспортуванням, доопрацюванням тощо).

4. За календарними періодами витрати поділяються на:

   • поточні – витрати, що безпосередньо пов’язані з процесом в-ва та реалізації товарів;

   • витрати майбутніх періодів – витрати, які здійсненні у поточному періоді, але відносяться до наступного періоду (витрати пов’язані з підготовчими до в-ва роботами в сезонних галузях, освоєння нової технології);

   • витрати минулих періодів – витрати, що пов’язані з фін.. рез-тами п-ва.

5. За охопленням нормуванням:

   • нормовані – такі, що здійснюються на основі норм та нормативів, напр.. на одиницю виробленої пр-ції з одночасним визначенням відхилень від норм

   • ненормовані – ті, які не мають встановлених норм.

Іі Клас-ція витрат з метою пл-ння, аналізу та прийняття упр.. Господарських рішень.

Процес прийняття упр.. рішень передбачає поділ витрат на релевантні та не релевантні. До релевантних відносять витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття певних рішень. Не релевантними є такі витрати, які не залежать від впливу певного рішення.

У процесі пл-ння та аналізу витрати п-ва поділяють на одноел-тні і комплексні.

Одноел-тними (простими) витратами є первинні витрати, що мають єд.. ек.. зміст. Напр.., витрати сировини і матеріалів, заробітна плата, амортизаційні відрахування. Комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють кілька ел-тних витрат. Напр.. витрати на утримання та експлуатацію устаткування містять кілька ел-тів витрат: витрати сировини і матеріалів, заробітна плата робітників, що обслуговують устаткування, відрахування на соц.. заходи тощо.

26. Клас-ція операційних витрат за ек.. Ел-тами.

Операційні витрати – це прогнозовані витрати власника, пов'язані з отриманням валового доходу.

Групування витрат за ек.. ел-тами відображає склад витрат відповідно до їхньої економічної сутності і передбачає облік всіх поточних витрат, які пов’язані з операційною д-стю, незалежно від місця їх виникнення (цех, адміністративний корпус чи транспортний відділ) та ек.. призначення (з якою пр-цією вони пов’язані)

Ек.. ел-т витрат – сукупність економічно однорідних витрат.

Ек.. ел-ти операційних витрат утворюють:

Матер.. витрати становлять вартість витрачених у в-ві:

- сировини і матеріалів;

- куплених напівфабрикатів;

- палива та енергії;

- запасних частин;

- тари і тарних матеріалів;

- допоміжних та інших матеріалів.

Величина матеріальних витрат визначається на основі вартості спожитих в операційній д-сті ресурсів, виходячи з цін на їх придбання (без ПДВ), включаючи всі витрати, які супроводжують таке придбання. Вартість поворотних відходів вираховується.

Витрати на оплату праці – це витрати на виплату:

- основної заробітної плати за тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами;

- додаткової заробітної плати, включаючи надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені діючим зак-вом (у тому числі оплату невідпрацьованого на в-ві часу); премії, пов’язані з виконанням виробн.. завдань і ф-цій;

- інші заохочувальні й компенсаційні виплати, тобто виплати у формі винагород за рез-тами роботи за рік, премії за спеціальними с-мами і положеннями, компенсаційні та інші гр.. й матер.. виплати, які не передбачені чинним зак-вом або здійснюються понад законодавчо встановленні норми.

Відрахування на соц.. заходи включають в себе:

1. відрахування на обов’язкове держ.. пенсійне страхування (33,2% від фонду оплату праці);

2. відрахування на обов’язкове держ.. соц.. страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (1,5% від фонду оплати праці);

3. відрахування на обов’язкове держ.. страхування на випадок безробіття (1,3% від фонду оплати праці);

33,2% + 1,5%+1,3%=36% - сталий заг.. відсоток відрахувань у фонд оплати праці п-ва;

4. відрахування на обов’язкове держ.. страхування від нещасного випадку на в-ві (від 0,2 до 13,6% від фонду оплати праці залежно від класів професійного ризику);

5. відрахування на добровільне індивідуальне страхування персоналу п-ва.

/єд.. внесок - % залежить від класу ризику/

Амортизаційні відрахування – здійснюється амортизація осн.. засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Інші операційні витрати – це всі інші витрати операційної д-сті, які не увійшли до складу попередніх ел-тів:

- витрати, пов’язані з упр-нням в-вом;

- оплата робіт і послуг консультаційного або інф-ційного х-ру;

- оплата вартості ліцензій та інших держ.. дозволів;

- оплата робіт із сертифікації пр-ції;

- оплата збору за реєстрацію п-ва в органах державного упр-ння;

- витрати на сплату процентів за користування кредитами;

- витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків;

- витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів;

- витрати на реалізацію пр-ції;

- відрахування до держ.. цільових фондів;

- інші витрати.

Групування витрат за однорідними ек.. ел-тами дає змогу проаналізувати загальну ресурсну структуру витрат п-ва та на її основі розробити заходи щодо зменшення операційних витрат п-ва.

Аналіз витрат за ел-тами витрат дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а й ох-ризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість в-ва).

Недоліком групування витрат за однорідними ек.. ел-тами є те що в умовах багатопродуктового в-ва неможливо обчислити собівартість конкретного виду пр-ції, тобто пов’язати ел-ти витрат з певною пр-цією.

27. Групування витрат за статтями калькуляції.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для орг-ції аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів житлово-комунальних послуг (робіт), обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів комунального п-ва.

Витрати, пов’язані з в-вом і реалізацією робіт (послуг) та упр-нням п-вом (крім п-в міського електротранспорту) з метою пл-ння, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) групуються за такими типовими статтями:

1. Прямі матер.. Витрати.

1.1. Сировина та матеріали. До статті “Сировина та матеріали” включається вартість сировини та матеріалів, потрібних для виконання робіт (послуг) та для забезпечення технологічного процесу (хімічні реагенти: коагулянт, хлор, аміак, сіль, сульфовугілля, хімреактиви тощо). Витрати за статтею “Сировина та матеріали” включаються безпосередньо до собівартості окремих видів робіт (послуг);

1.2. Паливо на технологічні потреби;

1.3. Електроенергія на технологічні потреби.

До статей “Паливо на технологічні потреби” і “Енергія на технологічні потреби” відносяться витрати на всі види палива та енергії, що безпосередньо витрачається у технологічному процесі в-ва робіт (послуг), які одержані від сторонніх орг-цій і вироблені самим п-вом. Витрати на паливо та енергію на технологічні потреби (рух рухомого складу електротранспорту, в-во теплової енергії, гарячої води, її очищення і доставка, відведення та очищення стоків, робота ліфтів) відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг);

1.4. До статті “Покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати” включається вартість води (для п-в водопровідного госп-ва) та теплової енергії (для п-в теплового госп-ва), придбаних у сторонніх п-в для подальшого транспортування та реалізацій споживачам. Витрати на покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг);

1.5. До статті “Роботи й послуги виробничого х-ру сторонніх п-в і орг-цій” включається вартість робіт (послуг) виробничого х-ру, які виконуються сторонніми п-вами і орг-ціями або структурними підрозділами п-ва, що не належать до основного виду д-сті. До робіт і послуг виробничого х-ру відносяться: у житловому госп-ві – експлуатація ліфтів, прибирання, вивіз та знешкодження сміття, у водопровідному та тепловому госп-ві – користування водо-, тепломережами сторонніх п-в.

1.6. Витрати інших матеріальних ресурсів. До цієї статті витрат відносяться матер.. витрати, що не знайшли відображення у попередніх статтях витрат.

2. “Витрати на оплату праці” Сюди відносять:

2.1. Осн.. заробітна плата виробн.. працівників;

2.2. Додаткова заробітна плата виробн.. працівників;

2.3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

3. “Відрахування на соц.. заходи” включаються витрати на держ.. (обов’язкове) соц.. страхування, пенсійне страхування, інші соц.. заходи за встановленими зак-вом нормами й порядком.

4. Амортизація осн.. виробн.. засобів та інших необоротних матеріальних активів.

5. Витрати по орендній платі осн.. засобів.

6. Загальновиробничі витрати. Заг.. величина загальновиробн.. витрат п-ва в цілому є сумою відповідних витрат структурних підрозділів основного в-ва. Такі ж витрати допоміжних в-в включаються до собівартості робіт (послуг), що виконуються (надаються) допоміжними в-вами п-ва.

6.1. Витрати на упр-ння в-вом (оплата праці фахівців і працівників апарату упр-ння цехів та дільниць, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені діючим зак-вом, інші гр.. й матер.. виплати згідно з Положенням про оплату праці, колективним договором тощо, відрахування на соц.. заходи, оплата службових відряджень персоналу цеху і ділянок, інші витрати на утриманні апарату упр-ння).

6.2. Амортизація осн.. засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення ;

6.3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

6.4. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду осн.. засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого призначення. До цієї статті належать витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією технологічного обладнання, транспортних засобів, цехових приміщень, будівель, споруд, включаючи витрати на дезинфекцію, дератизацію виробн.. приміщень тощо.

Витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання розподіляються між видами робіт (послуг) пропорційно величині цих витрат за годину роботи машин та обладнання і тривалості його роботи при виконанні відповідного виду (послуг) або за методом, передбаченим обліковою політикою п-ва.

До пускових витрат відносяться витрати, пов’язані з освоєнням нових потужностей в-ва, що включаються до собівартості робіт протягом періоду, визначеного проектно-технічною док-тацією, а також витрати для виконання планових перевірок стану обладнання, виконання періодичних регламентних робіт, які передбачені відповідною проектно-технічною док-тацією і розподіляються на період часу між виконанням цих робіт. Ці витрати визначаються кошторисом, а їх погашення починається з місяця, наступного за місяцем підписання акту про закінчення випробувань чи пробної експлуатації об’єкта;

6.5. Витрати на удосконалення технології та орг-ції в-ва;

6.6. Витрати на дезинфекцію і дератизацію;

6.7. Витрати на пожежну й сторожову охорону об’єктів виробничого призначення та утримання санітарних зон;

6.8. Витрати на охорону навколишнього середовища;

6.9. Витрати на обслуговування виробничого процесу;

6.10. Витрати по податках і цільових платежах загальновиробничого х-ру.

7. Адмін.. витрати. До статті “Адмін.. витрати” належать заг..сподарські витрати, спрямовані на обслуговування і упр-ння п-вом, які включають:

7.1. Витрати на утримання апарату упр-ння п-вом та іншого заг..сподарського персоналу (оплата праці персоналу, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені діючим зак-вом; інші гр.. і матер.. виплати згідно з Положенням про оплату праці, колективним договором; відрахування на соц.. заходи);

7.2. Витрати на службові відрядження;

7.3. Представницькі та орг.. витрати;

7.4. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду осн.. засобів та інших необоротних матеріальних активів заг..сподарського використання (матеріали на утримання будинків, опалення, освітлення, вивіз сміття, профдезинфекція, охорона майна);

7.5. Витрати на професійні послуги (юр.., експертні оцінки майна, аудиторські та інші послуги);

7.6. Витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телексні, факс, Інтернет тощо);

7.7. Амортизація осн.. засобів та інших необоротних матеріальних активів заг..сподарського використання;

7.8. Витрати по податках і цільових платежах заг..сподарського х-ру. До цієї статті включаються: податки, збори та інші, передбачені зак-вом обов’язкові платежі, крім тих, що включаються у виробничі витрати, зокрема: плата за землю, займану адміністративно-управлінським приміщенням; комунальний податок, розрахований відповідно до чисельності адміністративного персоналу; податок з власників транспортних засобів на автомобілі, що використовуються апаратом упр-ння п-ва; інші обов’язкові збори й платежі, передбачені чинним зак-вом;

7.9. Витрати на розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку (окрім витрат при прийомі платежів від населення тощо);

7.10. Витрати на врег-ння спорів у судових органах;

7.11. Інші витрати заг..сподарського призначення. До цієї статті витрати включаються витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; оренду електронно-обчислювальних машин; передплату періодичних професійних видань та інші , що не були включені до вищевказаних статей.

Адмін.. витрати розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно до суми заробітної плати робітників, зайнятих виконанням (наданням) відповідних робіт (послуг), або до витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання. (Номенклатуру витрат наведено в ст. 18 П(С)БО 16 “Витрати”)

8. Витрати на збут. До статті “Витрати на збут” відносяться наступні витрати:

8.1. Витрати на оплату праці та утримання персоналу, який забезпечує збут послуг.

8.2. Відрахування на соц.. заходи.

8.3. Витрати на дослідження ринку, рекламу, участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і моделей, інф-ційні послуги.

8.4. Витрати на виготовлення розрахункових книжок.

8.5. Амортизація та ремонт осн.. засобів, інших необоротних матеріальних активів.

8.6. Амортизація нематеріальних активів відділу збуту.

8.7. Відрахування житлово-комунальним орг-ціям за збір абонентської плати.

8.8. Обслуговування і перевірка технологічних приладів обліку, витрати на гарантійне обслуговування .

8.9. Інші витрати, пов’язані зі збутом послуг.

9. Інші операційні витрати. До статті “Інші операційні витрати” включаються:

9.1. Витрати на дослідження і розробки.

9.2. Резерв сумнівних боргів у сумі безнадійної дебіторської заборгованості .

9.3. Втрати від операційних курсових різниць.

9.4. Втрати від знецінення запасів, застосування яких втратило економічну доцільність.

9.5. Витрати на утримання сфери соціально-культурного призначення .

9.6. Інші витрати операційної д-сті.

28. Методи калькулювання собівартості одиниці пр-ції.

Розрахунок показника собівартості одиниці пр-ції традиційно прийнято називати калькулюванням.

Калькулювання – це процес обчислення витрат, які необхідно здійснити для в-ва та реалізації одиниці пр-ції.

Калькуляція(від лат. сalculation – обчислення) – це ек.. док-т, з якого можна дізнатися про собівартість одиниці (1кг, 1л) конкретного виду пр-ції.

Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів в-ва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні ціни), кошторисні (стосуються нових видів пр-ції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін), нормативні (складаються на основі існуючих норм використання засобів в-ва та робочого часу).

Процес калькулювання передбачає вирішення таких питань:

• установлення об’єкта калькулювання;

• вибір калькуляційних одиниць;

• вибір методу калькулювання.

Об’єкт калькулювання – це та пр-ція чи послуги собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання на п-ві належать: осн.., допоміжна пр-ція, послуги та роботи. Головний об’єкт калькулювання – готові вироби, які поставляються за межі п-ва (на ринок). Калькулювання іншої пр-ції має допоміжне значення.

Для кожного об’єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця його кількісного виміру. Виділяють такі калькуляційних одиниць – натуральні, умовно-натуральні, вартісні (для послуг), одиниця часу (нормо-годинна).

У світовій практиці госп-ння застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом в-ва та традиціями внутрішньо фірмового упр-ння. Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.

Під час використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються в-ва й продажу пр-ції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробн.. п-в.

В інших країнах порівняно широко застосовують калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляцію включають не всі витрати на в-во і збут пр-ції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є таз званий метод “ direct- cost” , коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі – на певний період.

Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури пр-ції п-ва та специфіка в-ва. Найбільш точним та методично простим є калькулювання одно продуктивному в-ві. Собівартість одиниці пр-ції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на к-сть виготовленої пр-ції.

Найпоширенішими методами обліку витрат на в-во та калькулювання собівартості пр-ції є позамовний, попередільний та нормативний.

Позамовний – с-ма калькулювання за замовленнями. Застосовується в основному в індивідуальних і мало серійних в-вах, де ціни чітко ґрунтуються на витратах. Об’єктом обліку є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія, яка складається з ідентичних одиниць, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення.

Попередільний (попроцесний) – с-ма калькулювання за процесами. Застосовується на п-вах, де матер.. ресурси в процесі в-ва проходять ряд переділів, фаз або з одних вихідних матеріалів в одному технологічному процесі одержують різні види пр-ції. Сутність попроцесного методу в тому, що всі виробничі витрати (прямі і непрямі) акумулюються за технологічними процесами (стадіями обробки) або цехами протягом певного періоду.

Використання нормативного методу передбачає наявність нормативів витрат, що дають змогу до початку виробничого процесу складати нормативну калькуляцію собівартості пр-ції (робіт, послуг), а після його закінчення визначати фактичну собівартість на основі включення у поточний облік:

1) витрат у межах норм;

2) відхилень від норм у наслідок їх змін;

3) відхилень від норм з техніко-орг.. та інших причин.

29. Постійні та змінні витрати, їх значення при фор-нні собівартості пр-ції.

Залежно від зв'язку з обсягом в-ва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу в-ва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів в-ва, наслідком яких є зміни виробн.. та орг-ційної структури п-ва, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, упр-ння цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів в-ва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу в-ва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу в-ва (коеф-т пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, осн.. матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг в-ва (коеф-т пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж в-во (коеф-т пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах в-ва та реалізації при здійсненні пл-ння, виборі варіантів рішень.

30. Прямі та непрямі витрати, їх значення при фор-нні собівартості пр-ції.

За способом обчислення на окремі види пр-ції витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду пр-ції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата).

Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів пр-ції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види пр-ції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види пр-ції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у заг..й сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю пр-ції.

31. Точка критичного обсягу продаж та методика її визначення

Методу аналізу беззбитковості (метод «витрати — обсяг — прибуток») - полягає в пошукові критичного обсягу реалізації пр-ції, при зменшенні якого п-во починає зазнавати збитків.

Він дозволяє:

• визначити планові обсяги в-ва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;

• прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;

• збільшувати гнучкість фін.. пл-ння, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Точка беззбитковості х-ризує обсяг реалізації пр-ції за якого прибуток п-ва дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації пр-ції відповідає валовим затратам на її в-во та реалізацію.

Точку беззбитковості можна визначити одним із двох способів — графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.

Визначення точки беззбитковості передбачає такі припущення:

1. Не враховуються зміни виробн.. запасів.

2. Постійні виробничі витрати вважаються незмінними для будь якого обсягу виробленої пр-ції.

3. Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробленої пр-ції.

4. Ціна пр-ції залишається незмінною протягом досліджуваного періоду

Через наявність постійних витрат (С_п) в-во пр-ції до певного її обсягу (точки беззбитковості N_б) є збитковим, оскільки заг.. витрати (сума змінних і постійних (С)) більші за виручку — С > В. Сфера збиткового в-ва (N_зб) на графіках перебуває в межах

0 ≤ N_зб < N_б.

Зі зростанням обсягу в-ва за умови, що змінні витрати на одиницю пр-ції менші за ціну, тобто С_зо < Ц, збитки зменшуються, і в точці беззбитковості вони дорівнюють 0.

На практиці беззбитковий обсяг в-ва обчислюється, як правило, аналітично (у натуральному виразі):

(Ц – С_з.о) — маржинальний прибуток на одиницю пр-ції (питомий маржинальний прибуток).

У стартовий період роботи п-ва, коли N = 0, збитки дорівнюють постійним витратам. Зі збільшенням обсягу в-ва і продажу на один виріб, N = 1, збитки зменшуються на питомий маржинальний прибуток (Ц – С_з.о). Після досягнення точки беззбитковості відповідно зростає прибуток.

У багатопродуктовому в-ві в цьому разі виникає проблема розподілу постійних витрат між в-вом окремих продуктів. Тому за цих умов частіше визначають заг.. обсяг беззбиткового в-ва у грошовому виразі, тобто в обсязі виручки В:

.

k_п.м — коеф-т маржинального прибутку, який =

На основі беззбиткового обсягу в-ва визначається рівень безпеки операційної д-сті. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення беззбиткового обсягу в-ва над фактичним (плановим) обсягом виготовлюваної пр-ції.

Коеф-т безпеки операційної (виробн..) д-сті (k_б) обчислюється так:

• у разі визначення обсягу пр-ції у натуральному виразі (однопродуктове в-во) —

• у випадку вартісного (грошового) виразу обсягу пр-ції (багатопродуктове в-во) —

де N, В — фактичний або плановий обсяг пр-ції відповідно у натуральному і грошовому виразі.

Коеф-т безпеки операційної д-сті можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість д-сті. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу в-ва до точки рівноваги, і навпаки — при його зниженні такий ризик зростає.

32. Чинники зниження собівартості пр-ції

Фактори зниження собівартості пр-ції (робіт, послуг) - сукупність рушійних сил і причин, які визначають її рівень та динаміку.

Розрізняють такі фактори зниження собівартості пр-ції:

1. Підвищення технічного рівня в-ва, зокрема впровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробн.. процесів; розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що застосовується; краще використання сировини та матеріалів;

2. Поліпшення орг-ції в-ва і праці, тобто удос­коналення упр-ння в-вом і скорочення витрат на нього; упровадження наукової орг-ції праці; поліпшення використання осн.. виробн.. засобів; поліпшення ма­теріально-технічного забезпечення; скорочення транспортно-складських витрат тощо;

3. Зміна обсягу в-ва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у рез-ті зростання обсягу в-ва (ефект масштабу);

4. Зміна структури, асортименту та поліпшення якості пр-ції.

Осн.. джерелом зниження собівартості пр-ції є зростання прод-сті праці. Це обумовлюється тим, що:

• за рахунок зростання прод-сті праці досягається економія зарплати, так як зростання прод-сті праці призводить до скорочення витрат на в-во пр-ції,

• завдяки зростанню прод-сті збільшується випуск пр-ції, за рахунок чого досягається зниження собівартості пр-ції шляхом економії непропорційних витрат.

Друге джерело – зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію – має найважливіше значення для матеріалоємних галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на постачання матеріалів, покращення нормування витрат матеріалів.

Скорочення витрат на обслуговування в-ва та на упр-ння досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективніших методів орг-ції упр-ння та обслуговування в-ва, більш прогресивної техніки.

Економія витрат на збут досягається завдяки укріпленню дисципліни праці, ритмічності в-ва, дотримання договірної дисципліни.

33. Види цін на пр-цію та методи їх встановлення

Ціна — це гр.. вираження вартості товару, або сума грошей, за яку покупець згоден купити товар, а виробник продати цей товар.

Як ек.. категорія ціна виконує кілька важливих ф-цій.

1. Облікова ф-ція - відбиває суспільно необхідні витрати праці на випуск і реалізацію пр-ції.

2. Розподільча - держава через ціноутворення перерозподіляє нац.. дохід між галузями ек-ки, державним і недержавним секторами, окремими регіонами, соц.. групами населення.

3. Стимулююча ф-ція - ціна за певних умов може стимулювати певні бажані процеси на п-ві: прискорення НТП, поліпшення якості пр-ції, збільшення обсягів випуску пр-ції і попиту на неї тощо.

4. Регулююча ф-ція - врег-ння пропорцій окремих в-в, забезпечує збалансованість між в-вом і споживанням, попитом і пропозицією.

Клас-ція

Ціноутворення — це процес встановлення ціни на конкретний товар.

Методи ціноутворення на пр-цію (послуги)

34. Дохід та прибуток п-ва, їх ек.. Значення та методика розрахунку

Доходи п-ва – це збільшення ек.. вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Дохід класифікується по наступним групам:

Дохід від реалізації пр-ції, робіт, послуг відбиває заг.. доход (виторг) від реалізації:

• товарної пр-ції;

• товарних послуг;

• нетоварних послуг структурних підрозділів, що не відносяться до промисл.. д-сті;

• пр-ції комбінату харчування;

• будівельних матеріалів і надання послуг будівельним комплексом. Доход від реалізації пр-ції відбиває заг.. доход (виторг) від реалізації, тобто без відрахування наданих знижок, повернення проданих товарів і податків із продажу.

Інших операційні доходи: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (виробн.. запасів, малоцінних предметів і ін.); доходи від операційної оренди активів (майна); доходи від операційної курсової різниці по операціях в іноземній валюті; суми отриманих штрафів, пені, неустойок і інших санкцій за порушення господарських договорів, що визнані чи боржником по який отримані рішення суду, арбітражного суду про їхнє стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін задавнення позову; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних у якості безнадійних); суми отриманих грантів і субсидій; інших доходів від операційної д-сті.

Доходи від участі в капіталі - доход від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні чи спільні п-ва, облік яких ведеться по методу участі в капіталі.

Інші фін.. доходи - доходи, що виникають у ході фін.. д-сті п-ва, зокрема дивіденди від п-в, що не є асоційованими, дочірніми і спільними; відсотки по облігаціях і інших цінних паперах; інші доходи від фін.. д-сті.

Інші доходи: доход від реалізації фін.. інвестицій; доход від реалізації необоротних активів; доход від реалізації майнових комплексів; доход від неопераційної курсової різниці; доход від безоплатно отриманих активів; інші доходи, що виникають у процесі звичайної д-сті, але не зв'язані з операційною д-стю п-ва.

Надзвичайні доходи - доходи, що виникли внаслідок надзвичайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних аварій і т.п.) - відшкодування утрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попередження утрат від стихійних лих і техногенних аварій; доходи від інших чи подій операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій.

Прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробн.. і комерц.. д-сть п-ва.

Значення прибутку в ринковій економіці

1. Є головною метою підпр.. д-сті. Осн.. спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є ріст благоустрою власників п-ва.

2. Створює базу ек.. р-ку сус-ва в цілому. Механізм перерозподілу прибутку п-ва через податкову с-му дає змогу "наповнювати" дохідну частину держ.. бюджетів всіх рівнів, що дає змогу державі успішно виконувати покладені на неї ф-ції і реалізовувати намічені програми р-ку ек-ки.

3. Є критерієм еф-сті операційної д-сті п-ва. Індивідуальний рівень прибутку п-ва порівняно з галузевим х-ризує ступінь вміння менеджерів ефективно здійснювати господарську д-сть. Середньогалузевий рівень прибутку п-в є осн.. регулятором "переливу капіталу" в галузі з більш ефективним його використанням

4. Є осн.. внутрішнім джерелом фор-ння фін.. ресурсів п-ва, які забезпечують його р-к. Чим вищий рівень прибутку, тим менша потреба в залученні коштів із зовн..х джерел, і тим вищий рівень самофін-ння р-ку п-ва, забезпечення реалізації стратегічних цілей, підвищення конкурентної позиції п-ва на ринку..

5. Є головним джерелом зростання вартості п-ва. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого п-вом прибутку, тобто його спрямованість на приріст активів п-ва. Чим вища сума і рівень капіталізації отриманого прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів, а відповідно і ринкова вартість п-ва в цілому.

6. Є важливим джерелом задоволення соц.. потреб сус-ва. Соц.. значення прибутку проявляється, насамперед, в тому, що засоби, які перераховуються в бюджет різних рівнів в процесі оподаткування прибутку, є джерелом реалізації різних загальнодерж.. і місцевих соц.. програм, які забезпечують "виживання" окремих соціально-незахищених членів сус-ва. Крім того, це значення проявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку п-ва соц.. потреб його персонал. Соц.. значення прибутку проявляється також в тому, що він є джерелом зовнішньої благодійницької д-сті п-ва, спрямованої на фін-ння окремих неприбуткових орг-цій, установ соціальної сфери, наданням матер.. допомоги окремим категоріям громадян.

7. Є осн.. захисним механізмом, який захищає п-во від загрози банкрутства. Хоча загроза банкрутства існує і в умовах прибуткової д-сті п-ва, але п-во набагато швидше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку.

Порядок визначення прибутку:

Чистий доход від реалізації пр-ції (товарів, робіт, послуг) у звітному періоді:

Дчист= Врп - ПДВ - АЗ - Пі - Ві

Врп – виторг від реалізації пр-ції (товарів, робіт, послуг);

ПДВ – податок на додаткову вартість;

АЗ – акцизний збір;

Пі – інші податки і збори, включені до складу доходу (виторгу) від реалізації пр-ції;

Ві – інші відрахування з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації пр-ції.

Валовий прибуток (збиток)

П вал = В чист - Срп

де В чист – чистий виторг від реалізації пр-ції;

Срп – собівартість реалізованої пр-ції (товарів, робіт, послуг);

Прибуток (збиток) від операційної д-сті: (фін.. рез-т від опер.. д-сті)

ФР опер = П вал + Допер ін - В адм - В зб - В опер ін

Допер ін – інші операційні доходи

В адм – адмін.. витрати;

В зб – витрат на збут;

В опер ін – інші операційні витрати

Фін.. рез-т від звичайної д-сті до оподатковування

ФР зв до оп= ФР опер + Д кап + Д фін ін. + Дін - В фін – В кап – В ін

Д кап – дохід від участі в капіталі

Д фін ін. – інші фін.. доходи

Дін – інші доходи

В фін – фін.. витрати

В кап – втрати від участі в капіталі

В ін. – інші витрати

Фін.. рез-т від звичайної д-сті

ФР зв = ФР до оп – Пп

Пп – податок на прибуток

Чистий прибуток (збиток)

ЧП = ФР зв + Дн – Вн

Дн – надзвичайні доходи

Вн – надзвичайні витрати

35. Сутність рентабельності, види та методи розрахунку

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що х-ризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі в-ва і реалізації пр-ції.

Рентабельність х-ризує еф-сть роботи п-ва, дає уявлення про спроможність п-ва збільшувати свій капітал.

Види та методи розрахунку ….

36. Напрямки підвищення еф-сті д-сті п-ва

Перший з напрямків підвищення еф-сті д-сті п-ва — ресурсний — відображає першочергову необхідність аналізу еф-сті використання наявної матер.. бази в-ва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості пр-ції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

• зменшення обсягів незавершеного в-ва;

• удосконалення с-ми матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробн.. запасів;

• прискорення реалізації готової пр-ції (активізація маркетингової д-сті);

• зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:

• проаналізувати осн.. причини втрат та нераціонального використання ресурсів;

• забезпечити обгрунтоване нормування витрат матеріалів;

• організувати використання вторинних ресурсів;

• створити с-му заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість;

• акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Що стосується аналізу еф-сті використання трудового потенціалу п-ва, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

• внутрішньозмінні втрати робочого часу;

• втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

• рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;

• аналіз с-ми стимулювання працюючих;

• визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто орг-ційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення еф-сті тих процесів, що відбуваються на п-ві. При цьому насамперед увага звертається на еф-сть упр-ння.

Важливою складовою еф-сті п-ва, а отже, і значним резервом її підвищення, є орг-ція виробничого процесу. У конкретних умовах п-ва слід проаналізувати всі аспекти, що визначають еф-сть орг-ції робіт, -- від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня п-ва в цілому. Для виробн.. п-в, ураховуючи, звичайно, специфіку їх д-сті, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів в-ва (масового, великосерійного).

І, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення еф-сті є технологічний.

Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських п-в. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них — це удосконалення технічної бази, а другий ~ орг-ційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Намагання виділити в оцінці еф-сті п-ва та в пошуку шляхів підвищення останньої окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, с-мний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби п-ва та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі с-много аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на п-ві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

37. Фін.. Стан п-ва, методика його оцінки

Фін.. стан п-ва – це здатність, спроможність п-ва фінансувати свою д-сть.

Він х-ється забезпеченням фін.. ресурсами, які необхідні для нормального ф-ння п-ва, доцільністю їх розміщення та еф-сть використання, фін.. взаємовідносинами з іншими юр.. та фіз.. особами, платоспроможністю та фін.. стійкістю.

Основою для аналізу фін.. стану виступають баланс та звіт про фін.. рез-ти.

Ліквідність - х-ризує здатність п-ва швидко перетворити активи на гроші.

Фін.. стійкість – це стан майна п-ва, що гарантує йому платоспроможність.

Показники фін.. Стійкості

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати еф-сть основної д-сті п-ва, що х-ризується швидкістю обертання фін.. ресурсів п-ва. Аналіз здійснюється за допомогою коеф-тів оборотності.

Коеф-ти оборотності – с-ма показників фін.. активності п-ва, яка х-є наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його госп.. д-сті.

Показники ділової активності

38. Прямі і непрямі податки. Обов’язкові платежі п-ва

Податки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юр.. особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбаченні зак-вом.

Прямі податки — податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фіз.. осіб, податок на прибуток, податок на майно.

Податок на прибуток п-в. (ПКУ - Розділ ІІІ)Платниками податку є:

• суб'єкти госп-ння - юр.. особи, які провадять господарську д-сть як на території України, так і за її межами (резиденти);

• юр.. особи, що створені в будь-якій орг-ційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та орг-цій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України (нерезиденти);

Об'єкт оподаткування:

1. Прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду

2. Дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з ПКУ, з джерелом походження з України.

Ставка податку становить:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 %

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 %;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 %;

з 1 січня 2014 року - 16 %.

Податок на доходи фіз.. (ПКУ - Розділ ІV)осіб є платою фіз.. особи за послуги, які надаються їй територ. громадою, на території якої така фіз.. особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з ПКУ

Платниками податку є:

• фіз.. особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

• фіз.. особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

• податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є:

1. заг.. місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1. заг.. місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати,

надання).

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення заг.. оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Ставка податку становить для бази оподаткування:

– у розмірі, що за звітний податковий місяць не перевищує 10-тикратний розмір МЗП - 15 %

– у розмірі, що за звітний податковий місяць перевищує 10-тикратний розмір МЗП - 17 %

- виграші або призи (крім виграшів у держ..й та недерж..й гр..й лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) – 30%

- проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; за іпотечними цінними паперами та ін.. – 5%

- продаж нерухомості (більше як одного об’єкта),незавершене б-во, рухоме майно – 5%

- дохід від продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року (як виняток з попередньої норми) – 1%

Непрямі податки — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й не залежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.

Податок на додану вартість (ПКУ - Розділ V)— податок, що стягується з п-в, на суму приросту вартості на даному п-ві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників.

У разі якщо заг.. сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 грн.. (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ПКУ, крім особи, яка є платником єд.. податку.

Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 % заг.. обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 %;

б) 0 % (експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного зак-ва та ін.. операції передбачені ПКУ)

Акцизний податок (ПКУ - Розділ VІ)– непрямий податок на споживання окремих видів товарів (пр-ції), визначених ПКУ як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (пр-ції).

Об'єктами оподаткування є операції з:

1. реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (пр-ції);

2. реалізації (передачі) підакцизних товарів (пр-ції) з метою власного споживання, промисл.. переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;

3. ввезення підакцизних товарів (пр-ції) на митну територію України;

4. реалізації конфіскованих підакцизних товарів (пр-ції), підакцизних товарів (пр-ції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (пр-ції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (пр-ції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

5. реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (пр-ції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного зак-вом;

До підакцизних товарів належать:

• спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

• тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

• нафтопродукти, скраплений газ;

• автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Ставки податку:

1. Адвалерні - ставка, що встановлена у відсотках до вартості товарів

2. Специфічні - ставка, що встановлена у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів

3. Адвалорні та специфічні одночасно (комбіновані) - тютюнові вироби

Мито - непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. За об'єктом обкладання розрізняють ввізні, вивізні й транзитні мита. За методом обчислення (стягування) розрізняють адвалорні, специфічні й комбіновані мита. За принципом обмеження розрізняють спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мито. За терміном застосування мито може бути постійним, змінним та сезонним. За принципом заохочення — преференційним, пільговим та загальним (повним).

39. Оподаткування суб’єктів малого п-цтва

Указ ПУ від 3 липня 1998 року "Про спрощену с-му оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого п-цтва" + ПКУ

Спрощена с-ма оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого п-цтва:

• фіз.. осіб, які здійснюють ПД без ств-ння юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації пр-ції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн..;

• юридичних осіб - суб'єктів підпр.. д-сті будь-якої орг-ційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації пр-ції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн...

Суб'єкти малого п-цтва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єд.. податку.

Ставка єд.. податку для суб'єктів малого п-цтва - фіз.. осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду д-сті і не може становити менше 20 грн.. та більше 200 грн.. на місяць.

У разі коли фіз.. особа - суб'єкт малого п-цтва здійснює кілька видів підпр.. д-сті, для яких установлено різні ставки єд.. податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єд.. податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єд.. податку здійснює ПД з використанням найманої праці або за участю у підпр..й д-сті членів його сім'ї, ставка єд.. податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Суб'єкт ПД - юр.. особа, який перейшов на спрощену с-му оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єд.. податку:

6% суми виручки від реалізації пр-ції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР );

10% суми виручки від реалізації пр-ції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єд.. податку.

Платники єд.. податку не є платниками таких податків і зборів, визначених ПКУ:

а) податок на прибуток п-в;

б) податок на доходи фіз.. осіб (для фіз.. осіб - підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юр.. особами, які обрали ставку оподаткування 6 %;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підпр.. д-сті;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підпр.. д-сті;

40. С-ма планів

В умовах централізованого упр-ння народним госп-вом діяла така с-ма планів:

• перспективні (як правило - п'ятирічні);

• поточні, завдання яких - реалізовувати завдання п'ятирічного плану;

• оперативні - дальша деталізація поточного плану по підрозділах і на більш короткі періоди часу (місяць, декаду, добу, годину).

Перспективні плани п-ва розробляли на основі контрольних цифр, які «спускалися» від міністерств і відомств. Хоча в останні роки (починаючи з 1998 р.) вони формально не були «директивними», на практиці п-ва були зобов'язані їх дотримуватися. Поточні плани п-в майже повністю визначалися держзамовленнями, тобто п-ву вказувалося: що, у якій кількості виробляти й куди постачати готову пр-цію.

В умовах ринкової ек-ки ніхто не спускає «контрольних цифр» п-вам. Роль держави в цьому випадку зводиться до макроек.. пл-ння та ств-ння умов для нормальної д-сті суб'єктів ринкових відносин.

Із точки зору окремого п-ва, що діє в ринковому середовищі, можна виділити такі види планів:

• Стратег.. план - довгостроковий план на 5-10-15 років, у якому формуються осн.. цілі п-ва на перспективу, конкретні завдання, прив'язані за часом до ресурсів, заг.. стратегія досягнення поставлених цілей. Стратегічне пл-ння - це, по суті, перспективне пл-ння, але в нього вкладено зовсім інші зміст і методика розробки. Це і визначення місії п-ва: яким повинно бути п-во через 5-15 років, це і визначення стратег.. становища п-ва, аналіз його конкурентного становища, визначення стратегічних альтернатив і, нарешті, формалізація самої стратегії з урахуванням зовн.. середовища і внутр.. особливостей п-ва. Тому очевидно, що ніякого іншого перспективного плану, крім стратег.., п-ва розробляти не повинні.

• Поточні плани - плани, у яких пов'язуються всі напрямки д-сті п-ва і робота всіх ф-ціональних підрозділів на поточний фін.. рік. Поточне пл-ння - це такий вид д-сті, що на сучасних п-вах існує й понині. Плановики зі стажем, які мають досвід розробки техпромфінплану, використовують його і в нинішніх умовах. Поточне пл-ння охоплює річний період і є сукупністю планів по різних видах д-сті п-ва.

Однак вимоги до х-ру змісту пл-ння і методів розробки планів в умовах ринку істотно відрізняються від колишнього порядку їх складання в умовах централізованого пл-ння.

По-перше, поточне пл-ння розглядається як етап реалізації стратег.. плану. По-друге, якщо раніше відправною точкою поточних планів був план в-ва (який практично доводився «зверху»), то в ринковій економіці це місце займає прогноз збуту на поточний рік. По-третє, в умовах централізованого пл-ння план в-ва на рік давався в поквартальному розрізі й був досить стабільний, тому і план по розділах складався на рік у поквартальному розрізі. В умовах невизначеної і часто змінної ринкової кон'юнктури база розрахунку осн.. розділів поточного плану дуже непостійна і часто піддається змінам. У цих умовах плани, напр.. по витратах в-ва, на рік щоквартально можуть істотно відрізнятися від реальної дійсності через нетривалий час після їх складання. Тому на рік розділи плану повинні складатися по укрупнених показниках. Це, швидше, прогноз реалізації цілей стратег.. плану на поточний рік, а осн.. «обрієм пл-ння» повинен бути план на квартал із наступним аналізом виконання і внесення коректив з урахуванням зміни кон'юнктури в план на наступний квартал. Плани повинні бути гнучкими, бажано розраховувати альтернативні варіанти.

• Оперативні плани - детальні плани, присвячені вирішенню конкретних питань д-сті п-ва в короткостроковому періоді. Мають вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і х-ризуються значною різноманітністю прийомів і методів. Розробка і реалізація цих планів практично не залежить від ринкової кон'юнктури і тут може широко використовуватися досвід цієї роботи в умовах централізованого пл-ння.

• Інвестиційні проекти - плани капітальних вкладень, спрямованих на ств-ння нових виробн.. потужностей, мають довгостроковий х-р. Механізм пл-ння й підготовки інвестиційних проектів має свій інструментарій.

• Бізнес-план - план ств-ння нової фірми, план р-ку п-ва, виходу на ринок із новою пр-цією, реконструкції п-ва і т. п. Осн.. об'єкти бізнес-пл-ння - інноваційні проекти. Дуже близьке до бізнес-плану техніко-ек.. обґрунтування проектів (ТЕО). Однак у ТЕО на відміну від бізнес-плану майже не розкриваються комерційні, ринкові проблеми майбутнього бізнесу. Бізнес-план як форма обґрунтування інноваційних проектів поступово витісняє ТЕО зі сфери планової д-сті. Без добре складеного бізнес-плану практично неможливо вести переговори з майбутнім інвестором, тим більше закордонним.

41. Моделі розвитку підприємства

???

42. Функції бізнес плану та його структура

У ринковій економіці бізнес-план є робочим документом, використовуваним у всіх сферах підприємництва. Мета бізнес-плану - спланувати господарську діяльність підприємства на різні періоди відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів. У сучасній практиці бізнес-план виконує декілька функцій. Налічують до 10 основних функцій, які покликаний виконати бізнес-план. Зовнішні: Можливість отримання інвестиційних і кредитних ресурсів. Залучення до співпраці. Внутрішні: поточне і перспективне планування діяльності підприємства. Виконуючи внутрішні функції, бізнес-план допомагає вирішити такі завдання: - Визначити конкретні напрямки діяльності підприємства, його місце на ринку будівельної продукції; - Сформулювати довготривалі і короткострокові цілі підприємства, заходи з їх досягнення; - Вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, запропонованих організацією; - Визначити передбачувані витрати на виготовлення товару або надання послуг; - Прогнозування всієї системи показників діяльності дозволяє розрахувати і оцінити кінцеві результати діяльності; - Вивчити фінансове становище підприємства і відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів можливостям досягнення поставлених цілей; - Передбачити труднощі, які можуть перешкодити виконанню плану; - Є засобом контролю і регулювання процесу виробництва, витрати коштів і отримання прибутку; - Є потужним інструментом самонавчання. Структура бізнес-плану може бути різною. Склад бізнес-плану і ступінь його деталізації залежать від обсягів виробництва і характеру споруджуваних об'єктів. Структура бізнес-плану залежить від його функціонального призначення. Склад бізнес-плану також залежить від розміру передбачуваного ринку збуту, наявності конкурентів і перспектив розвитку організації. У загальному вигляді бізнес-план складається з наступних розділів: 1)Можливості організації (резюме) - У ньому визначаються в пріоритетному порядку всі напрямки діяльності організації. По кожному напрямку встановлюються цілі. В якості таких цілей можуть бути збільшення обсягів виробництва, отримання чистого прибутку або збільшення частки організації на існуючому ринку будівельної продукції. У розділі має бути зазначено, в чому відмінність якості виконуваних робіт від подібних робіт у конкуруючих організацій; які обсяги робіт прогнозуються на найближчі роки; яка очікувана виручка від їх реалізації, які плановані витрати на виробництво, а також характерні умови роботи організації. У цьому ж розділі наводяться дані про створення і реєстрації організації, адреса та телефони керівників. 2)Види товарів, робіт і послуг - Матеріали розділу повинні містити інформацію про номенклатуру існуючих і нових видів робіт та послуг, які СО може запропонувати для виконання замовникам (забудовникам), у чому основна перевага технології виробництва цих робіт і послуг, якими потенційними або авторськими свідоцтвами вони захищені. У розділі необхідно навести відомості про ціну робіт і послуг, а також про можливість удосконалення і внесення змін до пропоновані технології з урахуванням специфіки споруджуваного об'єкта і умов виконання робіт на будівельному майданчику. 3)Ринки збуту - У розділі проводять аналіз існуючих ринків збуту за критеріями сегментації, визначення їх ємності і перспективності, частки, контрольованої організацією, висновок про необхідність у нових ринках збуту, заходи по розширенню сфери впливу. 4)Конкуренція на ринках збуту - Матеріали цього розділу містять аналіз ринкової кон'юктури, конкурентів, їх стратегії і тактики на ринку будівельної продукції. 5)План маркетингу - У даному розділі доцільно зупинитися на наступних питаннях: як будуть формуватися ціни на роботи і послуги, яким чином передбачається збільшити обсяги робіт, що виконуються організацією, і домогтися гарної репутації як виконання робіт і послуг, так і самої організації в очах громадськості. 6)План виробництва - Замовник, знайомлячись з планом організації, розглядає, як правило, цей розділ не тільки з точки зору того якими виробничими потужностями і основними фондами розпорядженні підрядник, але і враховує репутацію постачальників матеріально-технічних ресурсів і залучаються для виконання субпідрядних організацій, бо можливість укладення договору підряду буде визначатися по самому слабкій ланці технологічного ланцюжка виробництва робіт. 7)Організаційний план 8)Правове забезпечення діяльності організації 9)Оцінка ризиків і страхування 10)Фінансовий план 11)Стратегія фінансування

43. Реструктуризація підприємства як система заходів щодо подолання кризового стану

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення конкурентоспроможності підприємства. Реструктуризація може здійснюватися у складі санаційних заходів або автономно.

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність підприємства, що сприятиме й фінансовому оздоровленню підприємства. Реструктуризація включає заходи з адаптації виробництва, системи управління та організаційної структури, бізнес-процесів до вимог стратегії відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства.

Реструктуризація розглядається як інструмент оздоровлення підприємства, що перебуває в кризі. Проте ця категорія в економіці може вживатися для позначення засобів вдосконалення організації господарської діяльності підприємства, які функціонують у звичайних умовах.

Реструктуризація може здійснюватися в таких формах:

- реструктуризація управління підприємством;

- реструктуризація виробництва та активів;

- фінансова реструктуризація пасивів;

- корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація, пов'язана з реорганізацією підприємства.

Реорганізація - це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства декількох, наслідком чого є передання, прийняття його майна, прав та обов'язків правонаступникам (див. рис. 15.2).

44. Сутність оптимізації бізнес процесів на підприємстві

PDF

45. Економічна безпека підприємства та її складові

PDF