- •1. Поняття п-ва, цілі та напрямки його д-сті.
- •2. Зовн.. Середовище п-ва, його складові
- •3. Заг.. Та виробн.. Структура п-ва
- •4. Орг.. Структури упр-ння п-вом
- •5. Поняття, клас-ція та структура осн.. Засобів п-ва
- •Клас-ція оз:
- •Іі. Залежно від сфери використання
- •Ііі. Залежно від ролі в процесі в-ва
- •IV. Клас-ція осн.. Фондів у Податковому Кодексі
- •6. Методи оцінки осн.. Засобів
- •7. Амортизація оз. Фор-ння амортизаційної політики п-ва
- •8. Оцінка стану та руху оз на п-ві
- •Показники стану та руху оз
- •9. Оцінка еф-сті використання оз на п-ві
- •10. Шляхи підвищення еф-сті використання оз на п-ві
- •11. Поняття, склад та структура оборотних активів
- •12. Оцінка еф-сті використання оборотних коштів
- •13. Персонал п-ва та його клас-ція
- •14. Прод-сть праці: поняття, методики розрахунку. Показники прод-сті праці
- •15. Методика оцінки використання робочого часу на п-ві
- •Ненормовані
- •16. Чинники та резерви зростання прод-сті праці на п-ві
- •17. Тарифна с-ма, її зміст та умови використання на п-ві
- •18. Почасова форма оплати праці на п-ві та її с-ми
- •19. Відрядна форма оплати праці на п-ві та її с-ми
- •20. Склад фонду оплати праці на п-ві
- •21. Поняття і клас-ція нематеріальних активів та методи їх оцінки
- •Підходи до оцінки майнових прав інтелектуальної власності
- •22. Виробн.. Програма та її ек.. Обґрунтування
- •23. Виробн.. Потужність, її види та методика обґрунтування
- •24. Якість та конкурентоспроможність пр-ції промислового п-ва
- •25. Витрати п-ва та їх клас-ція за видами госп.. Д-сті
- •І. Загальноек.. Клас-ція витрат.
- •За економічним змістом витрати поділяються на:
- •За видами д-сті п-ва поділяються на:
- •За календарними періодами витрати поділяються на:
- •За охопленням нормуванням:
- •Іі Клас-ція витрат з метою пл-ння, аналізу та прийняття упр.. Господарських рішень.
- •26. Клас-ція операційних витрат за ек.. Ел-тами.
- •27. Групування витрат за статтями калькуляції.
- •1. Прямі матер.. Витрати.
- •28. Методи калькулювання собівартості одиниці пр-ції.
- •29. Постійні та змінні витрати, їх значення при фор-нні собівартості пр-ції.
- •30. Прямі та непрямі витрати, їх значення при фор-нні собівартості пр-ції.
- •31. Точка критичного обсягу продаж та методика її визначення
- •32. Чинники зниження собівартості пр-ції
- •33. Види цін на пр-цію та методи їх встановлення
- •Клас-ція
- •Методи ціноутворення на пр-цію (послуги)
- •34. Дохід та прибуток п-ва, їх ек.. Значення та методика розрахунку
- •Порядок визначення прибутку:
- •35. Сутність рентабельності, види та методи розрахунку
- •36. Напрямки підвищення еф-сті д-сті п-ва
- •37. Фін.. Стан п-ва, методика його оцінки
- •Показники фін.. Стійкості
- •Показники ділової активності
- •38. Прямі і непрямі податки. Обов’язкові платежі п-ва
- •39. Оподаткування суб’єктів малого п-цтва
- •41. Моделі розвитку підприємства
- •42. Функції бізнес плану та його структура
- •43. Реструктуризація підприємства як система заходів щодо подолання кризового стану
- •44. Сутність оптимізації бізнес процесів на підприємстві
- •45. Економічна безпека підприємства та її складові
Нормовані = to + tд + t об + tвоп + tпз (to – основний час; tд – допоміжний; t об – обслуговування; tвоп – відпочинок, особисті потреби; tпз – підготовчо-завершальний)
Ненормовані
Методи вивчення затрат робочого часу — різні орг-ційно-технологічні підходи до вивчення затрат робочого часу:
— метод безпосередніх вимірів (за поточним часом) – хронометраж - вивчається тривалість ел-тів роботи, що циклічно повторюються, а також окремі ел-ти підготовчо-заключної роботи та роботи по обслуговуванню робочого місця. Розрізняють індивідуальний (одного робочого) і груповий (безперервний, вибірковий, цикловий – див. ЕП).
— метод моментних спостережень - фотографія робочого часу – вид спостереження при якому вимірюють усі без винятку затрати робочого часу працівника за певний період роботи (клас-ція – див.ЕП)
— фотохронометраж
Під хронометражем у нормуванні праці розуміють вивчення будь-якої операції шляхом спостереження та вимірювання робочого часу, що йде на виконання окремих її ел-тів.
Мета хронометражу — виявлення чинників, що впливають на тривалість кожного ел-та операції, циклічно повторюючись.
Реалізація мети хронометражу передбачає виконання таких осн.. завдань:
визначення кількості часу, необхідного для виконання різними методами тієї або іншої роботи з метою порівняння рез-тів;
визначення потрібної кількості робітників для виконання тієї або іншої операції;
здійснення реалістичних розрахунків, графіків роботи і робочого навантаження;
фор-ння справедливої с-ми стимулювання; розрахунки трудовитрат і фонду заробітної плати;
забезпечення необхідних даних для прогнозування показників д-сті.
При цьому вибираються найек..ші прийоми і рухи для проектування на їх основі раціональної структури операції в цілому при нормальній тривалості виконання окремих її ел-тів. Це дає змогу поширити передові прийоми і методи роботи серед широкого кола робітників. У процесі хронометражу перевіряються й уточнюються норми, отримані вихідні дані для розроблення нормативів основного і допоміжного часу. Під час виконання ел-тів виробн.. операції працівник застосовує певні трудові рухи, дії, прийоми та операції, які є об’єктами хронометражу.
Перед початком виміру затрат часу дані про окремі ел-ти трудової операції заносяться в спеціальний хронометражний лист спостережень (хронокарту). Залежно від тривалості і х-ру ел-тів операції визначають к-сть вимірів щодо кожного ел-та. Проводячи хронометраж, спостерігач записує тривалість окремих ел-тів операцій, а також усі перерви в хронокарту. Під час виконання кожного ел-та операції звичайно робиться 10—20 вимірів, а у випадку короткочасних операцій — 30—60. Опрацьовуючи й аналізуючи хронометражні спостереження, спочатку виключають помилкові виміри, а потім розраховують середню тривалість виконання кожного ел-та. Напр.., якщо затрати часу на виконання якої-небудь операції при різних вимірах становили 10, 13, 11, 10, 11, 10, 10, 10, 10 і 11 с, то середня величина часу виконання даного ел-та визначається як середнє арифметичне:
Сума середніх затрат за всіма ел-тами операції покаже середній час на виконання операції в цілому.
Робота вимірюється не тільки за допомогою хронометражу, а й на основі затвердженої с-ми нормативів часу на трудові рухи.
Для глибшого вивчення трудового процесу широко використовується метод мікроел-тного аналізу, коли операція розчленовується на найпростіші рухи, такі як «простягнути руку», «натиснути», «рух очей», «рух ніг». Так типизовано 19 мікрорухів, у тому числі 10, що виконуються руками, 7 для ніг і тулуба та 2 для очей. Усього с-ма містить 22 види та 50 різновидів мікрорухів, на які розроблені мікроел-тні нормативи.
За допомогою аналізу виконання кожного такого мікроел-та в часі й у просторі можна моделювати ручні прийоми і розраховувати час, необхідний для їх виконання.
Розрізняють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), відбірковий і цикловий. За безперервного способу всі ел-ти певної операції досліджують у послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих ел-тів незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб — для дослідження тих ел-тів операції, що мають незначну тривалість (3—5 с).
Фотографія робочого дня — це засіб вивчення шляхом спостереження і виміру всіх без винятку затрат часу протягом повного робочого дня або деякої його частини.
Головне завдання фотографії робочого дня полягає у виявленні втрат робочого часу протягом зміни, визначенні причин, що викликають ці втрати, і розробленні необхідних орг-ційно-технічних заходів для їх усунення.
На підставі матеріалів фотографії робочого дня проектується раціональна орг-ція обслуговування роб.. місць, нормується підготовчо-заключний час, час перерв на відпочинок і особисті потреби робітника, визначаються склад бригади і поділ роботи всередині бригади.
Залежно від об’єкта спостереження розрізняють такі фотографії:
фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія);
фотографія часу роботи устаткування;
фотографія виробничого процесу.
За індивідуальною фотографією спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду.
Групове фотографування робочого часу робиться тоді, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема, за бригадної орг-ції праці.
Масова фотографія використовується з метою вивчення затрат робочого часу великої кількості робітників.
Маршрутне фотографування проводиться, коли за х-ром роботи виконавець перебуває в русі.
Самофотографування здійснює сам працівник, фіксуючи величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу.
Фотографія часу використання устаткування — це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обґрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).
Фотографія виробничого процесу — це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи.
На заключному етапі проводиться опрацювання даних фотографій робочого дня (а їх має бути проведено не менше трьох), їх аналіз, розробляються орг-ційно-технічні заходи щодо усунення затрат робочого часу і проектується раціональний (нормативний) баланс робочого часу за зміну.
Фотохронометраж застосовується для досліджень нестабільних трудових процесів в індивідуальному та дрібносерійному в-вах з тривалістю окремих операцій понад 0,25 год. Фотохронометраж звичайно здійснюється методом прямих вимірів за поточним часом із застосуванням цифрової або графічної форми запису. В окремих випадках доцільно застосовувати моментно-безперервний метод спостереження. Затрати часу встановлюються в основному шляхом обліку частоти повторювання конкретних трудових прийомів.
