Стратегія підприємства

1.Етапи формування стратегії підприємства.

Формування стратегії підприємства є процесом, який проходить певні етапи.

На першому етапі розробки стратегії підприємства здійснюють аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.

На другому етапі або паралельно (на новоствореному підприємстві - на першому) визначають місію, мету і цілі підприємства.

На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні і усуненні розривів між ними і, головне, у виробленні альтернативних стратегій - варіантів стратегічного розвитку.

На четвертому етапі моделюються варіативні сценарії розвитку подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш вірогідний) і досліджується вплив кожного на сформульовані альтернативні      стратегії.  Визначається конкурентоспроможність підприємства у разі реалізації тієї чи іншої стратегії за певним сценарієм.

На п 'ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних.

На шостому - готується кінцевий варіант стратегічного плану підприємства.

На сьомому етапі на базі стратегічного плану розробляються тактичні середньострокові плани.

Нарешті, на восьмому етапі розробляються оперативні плани та проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується. Розпочинається процес реалізації стратегічного плану, тобто процес стратегічного управління. Він передбачає не лише організацію реалізації стратегії (9-й етап) але і її практичну оцінку, контроль за виконанням (10-й етап)

2. Суть стратег.. Упр-ння Модель Портера

Перехід до стратег.. упр-ння дав змогу подолати розглянуті далі обмеження стратег.. пл-ння.

Прочитати:

1. Стратег. пл-ння сфокусоване на прийнятті оптимальних стратег.. рішень, тоді як стратег. м-нт пов’язаний з досягненням стратег.. рез-тів: нових ринків, нових товарів і/або нових технологій. Перефразовуючи Пітера Друкера, можна сказати, що стратег. пл-ння — це передусім упр-ння розробкою та виконанням планів, а стратег. м-нт — упр-ння, спрямоване на досягнення рез-тів за допомогою застосування широкого спектра інструментів стосовно кожного з ел-нтів виробничо-упр.. с-ми орг-ції.

2. Стратег. пл-ння — аналітико-прогнозний процес, а стратег. м-нт — процес орг-ційний, де в певному варіанті поєднуються всі функції упр-ння, кожна з них має розвиватися стратегічно.

3. У стратегічному пл-нні використовуються ек.. та технологічні змінні. У стратегічному м-нті, крім того, враховуються ще й орг-ційні, психологічні, соціологічні та політичні фактори. Таким чином, стратег. пл-ння відповідає на запитання «що робити?», а стратег. м-нт, який включає в себе стратег. пл-ння як невід’ємну свою функцію, — на запитання «як?», «коли?» і «хто це буде робити?».

4. Стратег. м-нт складається зі взаємозв’язаних процесів: формулювання стратегій; р-ку ділових здібностей компанії; упр-ння впровадженням стратегій. ….

Концепція упр-ння — це с-ма ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету ф-ння орг-ції, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта упр-ння, х-р відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також визначають необхідний ступінь урахування впливу зовн.. середовища на р-к п-ва.

Стратег. упр-ння — багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між орг-цією (включаючи її окремі частини) та зовн.. середовищем, а також досягненню визначених цілей.

Мета стратег.. упр-ння — це побудова такої динамічної с-ми, яка давала б змогу забезпечувати своєчасне визначення місії, цілей та стратегій, розробку і виконання с-ми планів (як інструментів реалізації стратег.. орієнтирів), удосконалення п-ва та його окремих підс-м, що є основою для підвищення його конк-сті та існування в довгостроковій перспективі.

Кожний ринок є унікальним за характером і структурою. Однак прояви конкуренції мають багато спільного на будь-якому ринку, що дає змогу використовувати єдиний аналітичний апарат для з’ясування її природи й інтенсивності.      Дослідження М.-Е. Портера доводять, що на ринкові відносини впливають такі конкурентні сили:    — суперництво між продавцями однієї галузі;     — суперництво конкурентоздатних за ціною товарів, які виробляють фірми інших галузей і які можуть замінити товар підприємства;

— загроза появи в галузі нових конкурентів;   — економічні можливості і торгові здібності постачальників;    — економічні можливості і торгові здібності покупців.