1.Мовленнєвий етикет спілкування

Мовленнєва етика —правила мовленнєвої поведінки, що ґрунтуються на нормах моралі, національно-культурних традиціях, психології учасників спілкування.

Мовленнєвий етикет —система усталених форм спілкування, прийнятих відповідно до соціальних ролей комунікантів і моральних норм поведінки людей у суспільстві.Мовленнєвий етикет відзначається стійкістю й консервативністю, і в цьому він стає подібним до офіційно-ділового стилю, який теж в ідеалі має лишатися сталим і непорушним. Мовленнєвий етикет запрограмований на найрізноманітніші типові ситуації, у яких використовуються типові мовні структури, кліше, закріплені національними культурними традиціями. Щоразу, у певних ситуаціях, ми повторюємо стереотипи поведінки, у тому числі мовної, які поза нашою свідомістю, автоматично використовуються в разі потреби.

Використання правил мовленнєвого етикету великою мірою залежить від конкретної ситуації спілкування: місце й обставини розмови, цільова настанова (повідомити, вплинути, вразити , здивувати, шокувати тощо). Але найбільшого значення набувають міжособистісні стосунки. У залежності від цього фактору може йтися про 5 тональностей спілкування

Висока тональність відповідає спілкуванню у сфері суто формальних суспільних структур (урочисті заходи, дипломатичні прийоми тощо).

Нейтральна– функціонує у сфері офіційних установ.

Звичайна тональність характерна для спілкування на побутовому рівні.

Фамільярна– забезпечує спілкування в колі сім'ї, у дружньому товаристві, емоційна.

Вульгарна– спостерігається в соціально неконтрольованих ситуаціях, занадто емоційна.

При звертанні до незнайомих людей використовуються нейтральні структури етикету, до близьких, навпаки, емоційні, фамільярні, дуже рідко — нейтральні.

У залежності від типових ситуацій спілкування мовленнєвий етикет можна поділити на групи, різновиди:

Одиниці вітання, привітання:доброго ранку; вітаю вас; добридень; здоров був.

Одиниці звертання та привертання уваги:будьте добрі; скажіть, будь ласка; будьте ласкаві; чоловіче добрий; вельможний пане; вельмишановний добродію тощо.

Одиниці представлення при знайомстві:

у ділових стосунка використовують такі компоненти: посада; професія; звання; ім’я по батькові; адже це важливо для здійснення функціональних обов’язків;

ділові стосунки дещо «пом’якшують» вимоги етикету навіть у таких випадках, коли відбувається знайомство між чоловіком і жінкою. Звичайно, жінка не може нав’язувати своє знайомство сама. Але ці вимоги відступають, якщо йдеться про суто ділову зустріч.

При знайомстві використовують кліше: дозвольте відрекомендуватися, представити, знайомтеся тощо.

Запрошення:проходьте; ласкаво просимо; зайдіть та ін.

Побажання, поздоровлення:дай Боже; хай щастить; на добраніч; хай Бог милує тощо.

Згода і незгода:так, я не заперечую; ви маєте рацію, авжеж.

Заперечення, відмова:шкодую, але ми мусимо; ні, це не так; я не згодний; не можу; не хочу тощо.

Прохання:дозвольте; просимо; якщо вам не важко; будь ласка, не відмовте, благаю та інші.

Подяка:спасибі; дякую; дуже вдячний; вік не забуду.

Вибачення:пробачте; перепрошую; даруйте; вибачте.

Комплімент:може стосуватися зовнішності, схвалення вчинків, виконаної роботи.

Протокол

18.12.2016 м.Прилуки

Батьківські збори 41 групи відділення початкової освіти Прилуцького гуманітарно педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка

Присутні :батьки студентів

Голова : Коваленко Т.О

Секретар :Коваленко Т.О

Порядок денний

1.Підсумки навчання і виховання студентів 41 групи відділення початкової освіти у семестрі 2015-2016 навчального року і напрямки роботи групи наступний семестр

2. Звіт керівника Коваленко Т.О

3.Різне : оголошення і вручення подяк батькам ,діти які навчаються на «відмінно» і «добре»

I.Слухали :

Звіт керівника академічної групи Коваленко Т.О , яка повідомила результати закінчення 1 семестру навчального року.

Текст додається

Виступили:

Батьки студентів Лісніченко М. ,Удод С., Литвинчук Т., Валько В., Коваленко Т., які розповідали про роботу дітей і обіцяли в наступному семестрі покращити результати навчання ,допомогти їм ліквідувати задовільні оцінки.

Ухвалили:

Заслухавши та обговоривши вищезгадане питання, батьківські збори постановляють

1.Всю навчально-виховну роботу в групі спрямувати на покращення знань дітей, на боротьбу із задовільненими оцінками .

2.Заохочувати матеріально і морально тих студентів ,які є прикладами у навчанні у суспільно-корисній роботі.

3.Зобов’язати студентів ,які мають трійки, ліквідувати їх у наступному семестрі.

II.Слухали:

Інформацію академічної групи Коваленко Т.О ,яка вручила залікові книжки і подяки спочатку тим батькам, діти яких навчаються на «відмінно» і «добре» а потім тим батькам, чиї діти мають задовільні оцінки.

Ухвалили :

Ще раз привітати студентів з успішним закінченням семестру і побажати кращих успіхів у навчання у наступному семестрі.

Голова Коваленко Т.О

Секретар Коваленко Т.О

3.Поясніть різницю в значенні слів і складіть речення з ними

Адрес-адреса

Адрес – це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею.

Адреса – місце проживання чи перебування особи, розташування установи; напис на конверті, бандеролі тощо.

1)Написаний на конверті адрес був неправильний

2)Він дописав листа, вклав його у конверт, старанно заклеїв і написав адресу

Адресат-адресант

Адресат – той, кому надсилають листа, телеграму, бандероль; одержувач.

Адресант – той, хто надсилає листа, телеграму, бандероль; відправник.

1)У шістдесят п’ять різних міст світу линули короткі радіохвилі, але скрізь вони мали знайти одного адресата – інститут переливання крові

2)Адресант, закінчивши писати адресу на конверті, заклеїв його без поспіху, наліпив марку і вкинув до поштової скриньки

Мотив-мотивація

Мотив - це спрямованість на окремі сторони навчальної роботи, пов'язана з внутрішнім ставленням учня з нею.

Мотивація -спонукає поведінку, спрямовує і організовує його, надає йому особистісний сенс і значимість

1) Я знаю, ваші мотиви завжди бездоганні.

2)На уроках в нього зовсім не було мотивації

Шкірний- шкіряний

Шкірний- стосується шкіри – зовнішнього покриву людини і тварин; пов’язаний з хворобами шкіри

Шкіряний - зроблений зі шкіри, оздоблений шкірою; призначений для виготовлення зі шкіри.

1)Здоров'я людини багато в чому залежить від стану шкірного покриву

2)Олена купила гарну шкіряну сумку

Лікувати- лічити

Лікувати – застосовувати ліки та інші засоби припинення болю, захворювання.

Лічити – називати послідовно числа, вести підрахунки, рахувати.

1)Лікування проходило дуже швидко

2)Діти лічили цифри від 10 до 20

1.Номенклатурні*назви*в*професійному*мовленні (складноскорочені слова, абревіатури, графічні скорочення).

Складноскорочені слова - слова, що виникли на основі складених найменувань і термінів шляхом скорочення-всіх-або-частини-слів,-їх-складових. Основні*типи: 1) утворені з початкових звуків або назв початкових букв слів; 2) утворені з початкових частин слів — продмаг; 3) змішаний тип, що поєднує елементи перших два, — міськвно (міський відділ народної освіти); 4) утворені поєднанням початку першого слова з початком і кінцем (або лише кінцем) другого — мопед (мотоцикл-велосипед); 5) утворені поєднанням початковій частині слова (або слів) з цілим словом — запчастини.

Абревіатура – слова, які утворені з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття.

Графічні скорочення - Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Пишуться з крапками на місці скорочення. 

2.Написати виступ на тему: «Книга в житті людини». Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе. Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передати їх наступним поколінням. Завдяки цьому став можливий стрімкий прогрес людства  в останні століття в галузі науки. Більшість наукових відкриттів робиться на основі раніше накопиченої й систематизованої інформації, результатах дослідів з усіх куточків світу. Знання, що ми отримуємо їх із книг, дозволяють нам рухатися вперед, не витрачаючи час на відкриття того, що вже комусь відомо. Книзі ми завдячуємо тим, що й сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури. Як влучно пише І. Франко: Книги - морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів. У всі часи до книги ставилися як до святині. Колись, ще до винайдення технології друку, книги переписувалися вручну, а їхні обкладинки оздоблювалися позолотою і дорогоцінним камінням. Книгою книг по праву вважається Біблія – давня і вічна скарбниця людської мудрості на всі випадки життя, що дійшла до нас крізь непросту історію двох тисячоліть. Викладені в ній принципи життя актуальні й сьогодні. Книга, написана багато століть назад, допомагає нам пізнати світогляд і мислення наших далеких предків, розкриваючи тим самим секрети людської сутності. Завдяки книгам ми можемо прослідкувати еволюцію світогляду людини, суспільного устрою, етичних норм.  Книги зберігають всю відому історію нашого існування на Землі.

3.Із слів, поданих в дужках, виберіть те, яке, на вашу думку, є найдоцільнішим. Складіть речення з ним. 1) Здатний домогтися. 2) Здібний столяр. 3) Здібний до вивчення мов. 4) Здібний до всякої роботи. 5) Здатний на подвиг. 6) Критичний стан

1. Учні здатні домогтися високих результатів. 2. Здібний столяр може виконати будь-який виріб. 3. Студент дуже здібний до вивчення мов, особливо цікавою для нього є англійська. 4.Здібний столяр Швеції зробив найбільший у світі ніж для масла. 5.Кожен чоловік здатний на подвиг заради коханої жінки. 6. На сьогодні Україна знаходиться в критичному стані.

Ознаки та аспекти культури мовлення . Шляхи підвищення особистої культури мовлення .

Культура мови - галузь мовознавства, що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови, граматики, лексикології, словотвору, стилістики, культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи, проводить цілеспрямовану мовну політику, сприяє втіленню норм у мовну практику.

Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Правильність - одна з визначальних ознак культури мовлення. Мова має свої закони розвитку, які відображаються у мовних нормах. Вільно володіти мовою означає засвоїти літературні норми, які діють у мовній системі. До них належать правильна вимова звуків і звукових комплексів, правила наголошування слів, лексико-фразеологічна, граматична, стилістична нормативність, написання відповідно до правописних і пунктуаційних норм.

Точність пов'язується з ясністю мислення, а також зі знанням предмета мовлення і значення слова. Уміння оформляти і виражати думки адекватно предметові або явищу дійсності зумовлюється знанням об'єктивної дійсності, постійним прагненням пізнавати реальний світ, а також знанням мови. Мовлення буде точним, якщо вжиті слова повністю відповідатимуть усталеним у цей період розвитку мови їхнім лексичним значенням. 

Логічність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічно правильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності.

Логіка (від грец. - проза, наука про умовивід) - прийоми, методи мислення, з допомогою яких формується істина. Логічність виявляється на рівні мислення, залежить від ступеня володіння прийомами розумової діяльності.

Усі шляхи підвищення особистої культури мовлення передбачають тільки наполегливу і самовіддану працю. їх можна визначити як тверді принципи і як звичайні практичні поради:

свідомо і відповідально ставитися до слова;

стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником. Навчитися чути себе, таким чином виробляти чуття правильного мовлення;

створити настанову на оволодіння нормами української літературної мови, на удосконалення знань. Для цього звертатися до правопису, посібників, довідників, учитися самостійно, стежити за змінами норм;

читати художню літературу - джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам'ять афоризми, вірші. Таким чином можна збагатити лексичний запас, пізнати красу і силу слова, його змістові тонкощі, набути досвіду образно-стилістичного слововживання. Так проникають у скарби мови, шліфують стиль, підвищують словесно-естетичний рівень;

" оволодівати жанрами функціональних стилів. Потрібно однаково добре вміти написати вітальну листівку, заяву, доручення, лист для електронної пошти, підготувати науковий реферат чи публічний виступ та ін.;

активно пізнавати світ, культуру, розвивати здібності до наук -це підвищує інтелектуальний рівень особистості і віддзеркалюється у мовленні;

удосконалювати фахове мовлення. Для цього читати фахову літературу (наукові статті, фахові газети і журнали), постійно користуватися спеціальними енциклопедичними і термінологічними словниками, набувати практики публічних виступів із фахової тематики (використовувати нагоду виступити з рефератом чи з доповіддю на студентській науковій конференції*);

прислухатися до живого слова високих авторитетів на сцені, на трибуні, за кафедрою, у храмі та в інших сферах і наслідувати найкращі зразки;

не піддаватися впливам "модних" тенденцій, аби прикрасити мовлення екзотичним чужомовним словом, "демократизувати" жаргонізмом; уникати мовної агресії;

намагатися не впадати в крайнощі - не бути ні сором'язливим маломовним мовчуном, ні велемовним самовпевненим балакуном, а говорити тільки тоді, коли є що сказати.

2. напишіть наказ про призначення на посаду та звільнення з посади

№1

Міністерство освіти і науки України

Прилуцький гуманітрано-педагогічний коледж ім.І.Я.Франка

Наказ № 6

Від 12.11.2016 року м.Прилуки

про призначення на посаду секретаря

У зв*язку з вакантною посадою ( п.с. фіг його зна чи так воно )

НАКАЗУЮ :

Прийняти на роботу Мірошніченко Сергія Едуардовича з 07.12.2016 р. на посаду секретаря .

Підстава: заява Мірошнічнко С.Е.

Директор коледжу (підпис) О.М.Попенко

№2

Міністерство освіти і науки України

Прилуцький гуманітрано-педагогічний коледж ім.І.Я.Франка

Наказ № 6

Від 12.11.2016 року м.Прилуки

про звільнення з посади секретаря

У зв*язку з невиконанням службових обов*язків

НАКАЗУЮ :

1.Мірошніченко Сергія Едуардовича , головного бухгалтера , звільнити 10 грудня 2016 року із займаної посади за угодою сторін

Підстава: заява Мірошнічнко С.Е.

Директор коледжу (підпис) О.М.Попенко

3.складіть речення з поданими прислівниками і співзвучними з ними словами. напам'ять - на пам'ять, по-нашому - по нашому, по-перше - по перше, востаннє - в останнє

1.Сергій подарував своє фото Надії на пам*ять.

Вчитель сказав вивчити вірш напам*ять.

2.Востаннє я бачив тебе торік. 

В останнє крісло нікого не посадили.

3.У нас сьогодні жахливий день: по-перше, була контрольна, а по-друге - ще й цей виступ.

По перше число йде виплата стипендій.

4.Петро помітив ,як по нашому провулку проїхав кінь .

По-нашому його звали Петрусь .

Основні види ділового спілкування

Ділове спілкування являє собою тип спілкування, метою якого є взаємообмін інформацією між існуючими або потенційними партнерами. Під час ділового спілкування вирішуються важливі питання, ставляться і досягаються цілі, купуються особистісні та ділові якості. Щоб краще все це розуміти, потрібно розібратися в тому, які існують види ділового спілкування.

Прямі й непрямі

Всі види ділового спілкування ділять на дві групи: прямі і непрямі. Під прямим розуміється спілкування, яке відбувається безпосередньо між партнерами, яких не поділяють просторові і тимчасові перепони. Це може бути ділова бесіда, переговори. Під непрямим мається на увазі контакт, який здійснюється за допомогою технічних засобів (телефону, інтернету). Досвід показує, що по можливості потрібно прагнути до прямого спілкування, так як воно вважається найрезультативнішим для досягнення будь-якої мети. Все ж живе спілкування, коли співрозмовники бачать одне одного, не зрівняється ні з чим іншим.

Вербальне і невербальне

Існують такі види ділового спілкування, як вербальне і невербальне. Вербальне – це спілкування за допомогою слів, невербальне – це спілкування за допомогою жестів, міміки, поз. Невербальний портрет людини можна складе по тому, які пози він вибирає для ведення розмови, як він дивиться на свого співрозмовника і з якою інтонацією він вимовляє ту чи іншу інформацію.

Технологія ділового спілкування може здійснюватися за допомогою різних способів і форм спілкування. Залежно від цього виділяють наступні види ділового спілкування:

Ділова нарада

Тут мається на увазі таке ділове спілкування, коли весь колектив підприємства або фірми збирається разом для того, щоб обговорити насущні проблеми або прийняти спільне рішення.

Публічний виступ

Цей вид ділового спілкування є в якійсь мірі продовженням попереднього. Це тут випадок, коли одна людина доносить яку інформацію своїм колегам чи іншої групи осіб. Виступаючий повинен чітко розуміти те, про що він говорить, а його виступ має бути зрозуміло публіці.

Ділова бесіда

Це такий вид ділового спілкування, при якому відбувається обмін інформацією з якої-небудь, найбільш важливою в даний момент темі. Наприклад, сюди відноситься обговоренням співробітниками підприємства робочих процесів. Під час ділової бесіди необов’язково повинне виноситися рішення.

Ділові переговори

На відміну від попереднього виду спілкування, кінцевим результатом переговорів є знаходження самого правильного рішення і його ухвалення . Ділові переговори мають конкретну чітку спрямованість, підсумком яких може стати підписання важливих контрактів і угод.

Суперечка

Під час ділового спілкування без спору обійтися дається не завжди. Найчастіше, тільки завдяки зіткненню інтересів і відстоювання учасниками своїх позицій вдається прийти до якогось рішення. Але й іноді саме суперечка заважає його прийняти.

Ділове листування

Це непрямий спосіб ділового спілкування, за допомогою якого інформацію передається за допомогою листа. Наприклад, сюди можна віднести письмові накази та запити. Ділове листування може здійснюватися і шляхом відправлення електронних листів, що істотно заощаджує час. Розрізняють дві форми ділового листування: діловий лист (відправляється однією організацією на ім’я іншої) і приватне офіційний лист (відправляється приватною особою від імені організації іншій приватній особі).

Говорячи про діловому спілкуванні, слід згадати і йогоосновні фази.

Фази ділового спілкування

· Підготовка до спілкування.

· Фаза спілкування (входження в контакт).

· Концентрація уваги (на якійсь проблемі або особливості).

· Підтримання уваги.

· Аргументація і переконання (на випадок, якщо думки співрозмовників розходяться).

· Фіксація результату (закінчити розмову в потрібний момент).

Напишіть резюме (мета: заміщення вакантної посади за вашим фахом)

Резюме

вул. Молодіжна, 1, кв. 42, тел. 066-32-754-87

м. Прилуки, 17500 e-mail: __________

Ліна Діденко

Мета: заміщення вакантної посади вчителя початкових класів.

Освіта: 2013 – 2017 рр. – Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І.Я. Франка, відділення початкової освіти, спеціальність «Вчитель початкових класів» з додатковою кваліфікацією «Вчитель інформатики».

Досвід: не маю.

Особисті відомості: українка, 1997 року народження, незаміжня.

Додаткова інформація: знання мов – українська (рідна) англійською (зі словником, російська (вільно; маю навички роботи з комп'ютером - Word, Internet, Excel, PowerPoint; зацікавлення – художня література, живопис.

Рекомендації будуть надані на вимогу.

Відредагуйте речення

Я маю особисту думку щодо цієї роботи – Я маю власну думку щодо цієї роботи.

Я рахую, що курсова робота заслуговує рекомендації до захисту – Я вважаю, що курсова робота заслуговує рекомендації до захисту.

Рецензент зробив правильні зауваження – Рецензент правильно зауважив.

Дипломниця вірно відповідала на запитання членів іспитової комісії - Дипломантка вірно відповіла на запитання членів державної іспитової комісії.

Аспірантка зачитала наукову доповідь «Діючий правопис» - Аспірант зачитала наукову доповідь «Діючий правопис».

1.Особливості використання займенників в професійному мовленні.

Займенник - це самостійна частина мови, яка узагальнено вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

Отже, з-поміж усіх частин мови займенник вирізняється способом репрезентації (вказівність).

займенники можуть замінювати назви предметів, присудки, навіть цілі речення і виступають засобом розгортання та встановлення змістових зв'язків у тексті,

За значенням займенники поділяють на дев'ять розрядів:

Особові - займенники, які вказують на особи: перша особа -мовець або група осіб, до яких входить мовець (я, ми); друга особа -співрозмовник, адресат мовлення, до складу якої входить співрозмовник (ти, ви); третя особа - особа або особи (конкретний предмет, абстрактне поняття), які не беруть участі у розмові, але про які йдеться у комунікативному акті (він, вона, воно, вони).

2. Зворотний - це займенник, який вказує на кого- або що-небудь, що є об'єктом, адресатом власної дії, процесу або стану суб'єкта. Основним репрезентантом зворотності виступає займенник себе. Йому не властива форма називного відмінка, оскільки вказує на виконавця / виконавців зворотної дії, які позначені особовими займенниками, напр.: Я (ти, він) впевнений в собі. Лише в контексті виявляється числове протиставлення через поєднання з узгоджуваними формами дієслів, напр.: Я бачу себе /Ми бачимо себе.

У формі давального відмінка собі може втрачати самостійність лексичного значення та синтаксичної функції і переходити до розряду часток.

Присвійні - вказують на належність (або стосунок) предмета особі: першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (їхній, його, її, їх), першій, другій і третій особі (свій), напр.: Фірма постійно планує свою діяльність.

З метою уникнути двозначності в текстах ділового мовлення перевагу слід надавати займеннику їхній для вираження значення присвійності, пор.: їх запрошення і їхнє запрошення.

4. Вказівні - стосуються широкого діапазону ознак (кількості) предмета (цей, той, такий, стільки), тобто спроможні замінити широке коло співвідносних з ними прикметників або числівників.

Супроводжувальною функцією займенників цей, той є вказівка на просторову та часову близькість, напр.: у цьому будинку-у тому будинку.

5. Означальні - пов'язані з вираженням кількісно-означальних значень (сам, самий, весь, усякий, кожен (кожний), жоден (жодний), інший).

Займенник сам, самий (сама, саме, самі) вказує на виокремлення особи чи предмета, які виконують дію самостійно, без сторонньої допомоги, напр.: Він сам розв 'язав цю задачу.

Синонімічними є займенники кожен (кожний) і всякий (усякий, всяк), які виражають значення "виділення окремого із сукупності", тобто виконують функцію розділовості, напр.: Ми оцінюємо роботу кожного на основі його вкладу в загальний результат.

6. Питальні - використовують для вираження питання про істот та предмети-неістоти чи невласне-предмети (дії, стани) - хто? що?; ознаку предмета (якість, властивість чи належність) -який? чий?; кількість (предметів, явищ) чи порядок їх при лічбі - скільки? котрий?

Займенники хто? що? неозначено вказують на одну особу (предмет) чи кількох осіб, пор.: Хто ти такий?? Що приніс? Морфологічною ознакою їх є координація у ролі підмета з присудком: питальний займенник хто? вимагає дієслівної форми чоловічого роду, а займенник що? - дієслівної форми середнього роду, пор.: Хто приїхав?

7. Відносні - займенники, які виконують роль сполучних слів у складнопідрядному реченні (хто, що, який, чий, котрий, скільки).

8. Заперечні - узагальнено вказують на весь клас істот та неістот, абстрактних понять та ознак, на які поширюється заперечення, на їх відсутність (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки). Вони виступають другою формою вираження заперечення при основному запереченні, що здійснюється за допомогою частки не, напр.: Ніхто не промовив ні слова.

Заперечні займенники ніхто, ніщо у формі нікого, нічого вказують на відсутність суб'єкта, об'єкта, адресата, знаряддя дії в безособовому реченні, напр.: Нікому передати досвід;

9. Неозначені - вказують на невизначеність особи, предмета, кількісного їх вияву чи ознаки. Специфічних значень невизначеності надають займенникам цього розряду частки де-, аби-, -сь, будь-, -небудь, хтозна-, казна-, які приєднуються до займенників хто, що, який, чий, котрий, скільки, напр.: дехто, дещо, деякий, декотрий, абихто, абищо, абиякий, абикотрий і под. Використання неозначених займенників у текстах ділового та наукового стилю обмежене.

У текстах ділового мовлення існують застереження щодо використання окремих займенників з огляду на їх змістове наповнення чи стилістичне забарвлення, зокрема:

1. Займенник Ви у стосунку до однієї особи вживають в усному та писемному діловому мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості до особи, до осіб, старших за посадою.

У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказах, розпорядженнях, ділових листах та ін.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити (звільнити, допустити); Наказую; Пропоную; Нагадуємо; Надсилаємо; Повідомляємо.

2. У присутності тих, про кого йде мова, не слід вживати займенники він, вона. Краще у такій ситуації назвати особу на ім'я чи на ім'я та по батькові або використати слова пан, добродій.

3. У діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом'якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми.

4. Присвійний займенник свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, наприклад, прикметник власний, який набув у сучасній українській літературній мові значення "свій", наприклад, свій власний дім.

5. Потрібно уникати форм орудного відмінка особових займенників для називання суб'єкта дії, напр.: ми запропонували або було запропоновано замість нами запропоновано; ви довели або було доведено замість вами доведено.

2.Напишіть пояснювальну записку про спізнення на урок вчителем на ім’я директора.

Директорові

Прилуцької спеціалізованої школи №6

Нагорній Анастасії Олександрівні

Пояснювальна записка

Стосовно запізнення на роботу 26 вересня 2016 року

Я, Бондарева Олена Петрівна, 26 вересня 2016 року запізнилася на роботу на 2 години. Справа в тому, що сьогодні вранці, під час мого проходження на автобусну зупинку, я стала свідком і учасником неприємного події. На десятирічну дівчинку, яка йшла попереду мене, раптово напав бродячий собака, і вкусила її. Мені довелося втрутитися в ситуацію, так як дівчинка була сильно налякана і плакала, а її рана кровоточила. Я доставила дівчинку в найближчий травмпункт, зателефонувала на роботу її батькам, після цього вирушила на роботу . Прошу врахувати поважну причину запізнення.

26 вересня 2016р. (підпис)

3.Відреагуйте словосполучення , складіть та запишіть з ними речення.

Виключення з правил – вийняток із правил

Особовий склад – особовий склад

Любе питання – будь-яке питання

Згідно наказу – відповідно до наказу або згідно з наказом

Економічні показники – економічні показники

Я вибачаюсь – прошу мене вибачити

Щодо продуктивностi працi в промисловостi, то тут у нас гарнi економічні показники

Будь яке питання можна вирішити спокійно.

Олександр Миколайчук був винятком із правил.

Відповідно до наказу директор повинен укласти договір з компанією «Дарк».

Прошу мене вибачити за спізнення .

На зборах, мабуть, не обговорюватимуть особовий склад ради директорів.

1. особливості використання іменників у професійному мовленні

Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад, такі, як адвокат, гід, маркетолог, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург, мікробіолог, педіатр. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок.

Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складених назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспектор, старший викладач, провідний технолог, гід-переклад ач, статист-дослідник тощо.

2. Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: дипломник — дипломниця, журналіст — журналістка, касир — касирка, кравець — кравчиня, лікар — лікарка, льотчик —льотчиця, офіціант — офіціантка, перекладач — перекладачка, баскетболіст — баскетболістка, продавець — продавщиця, штампувальник — штампувальниця і т. ін. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично обмеженої лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловій мові посади, професії, звання жінок позначаються тільки іменниками чоловічого роду.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а) не відповідають нормі літературної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.

3. Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів -их(а), -ш(а): сторожиха, ткачиха, двірничиха, адміністраторша, дячиха, барменша, білетерша, бригадирша, редак-торша, дикторша. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-просторічній мові. Обмежене вживання утворень із суфіксами -их(а), -ш(а) зумовлене також тим, що ці форми (директорша, про-фесорша, деканша, лісничиха, інспекторша) означають посаду жінки і назву дружини за професією (посадою) чоловіка, а двозначність слів може призвести до змістової неясності.

4. Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, праля, рукодільниця. Родову пару можуть утворювати іменник і описовий зворот: балерина — артист балету.

5. Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої та жіночої статі не збігаються, порівняйте: друкар — працівник друкарської справи, поліграфічної промисловості і друкарка — жінка, що працює на друкарській машинці;

6. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки й ім'я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент захворів; Доповідач навів цікаві

7. У деяких назв осіб за професією або місцем проживання відзначаються паралельні словотвірні форми. Як взаємозамінні вживаютьсячеркаска і черкащанкаа.

8. Частина простих (однослівних) назв осіб за ознакою місця проживання або місця роботи належить до розмовних форм: сільчани.

10. В українській мові поширені назви осіб, які мають значення спільного роду. Іменники на -а виступають як слова чоловічого і жіночого роду залежно від статі особи, яку вони називають.

До іменників спільного роду належать і деякі назви осіб на -о: агакало (ч. і а), доробало (ч. і а), ледащо (ч. і а), базікало (ч. і ж.), сонько (ч. і ж.), чванько (ч. і ж.). У формі середнього роду іменники вживаються стосовно осіб двох статей: він (вона) — велике ледащо, страшенне доробало. Іменники спільного роду використовуються в розмовно-побутовій мові.

Як слова жіночого і середнього роду функціонують назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфікса -ищ(е) на означення згрубілості: така (таке) бабище, відьмище, дівчище, свекрушище. Ці іменники також належать до стилістично зниженої лексики, вживаної лише у розмовному стилі.

2 діалог між особами одна з яких висловлює пропозицію а інша відмову

Із службових найбільшого значення в текстах мають прийменники, особливо коли керування прийменникове або опосередковане (чекати на подругу, подарунок від брата).

Складними випадками керування є:

Близько значні слова синоніми можуть вимагати різних відмінків(оволодіти англ..мовою, опанувати англійську мову)

Слова пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування(оснований на правилах, заснований науковцем)

Не розрізнення керування в укр..та рос. Мовах(дякувати учителеві, благо дарить учителя)

Не правильне використання прийменників ( майте про це на увазі, майте це на увазі)

Помилки у прийменниковому керуванні часто стосуються прийменника –по-.

В українській мові прийменник –по- замінюють іншим прийменником або використовують безприйменникову конструкцію(по болезни-через хворобу).

Варто запам’ятати основні відношення які виражають прийменник – по- в українській мові:

Мету дії (піти по воду)

Місце і напрямок дії ( по всій долині)

На сферу діяльності (подруги по навчанню)

На кількісні відношення (по 20-ть осіб у групі)

В інших випадках вживання прийменника –по- буде не виправданим.

Використовуючи етикетні формули, складіть бесіду між директором навчального закладу і учнем, який без поважних причин не зявився на уроки.

Сергійко, що стало причиною того, що ти не відвідуєш уроки?

Я не знаю, у мене так виходить. Я ввечері пізно лягаю спати, бо граю в комп’ютерні ігри , а зранку мені важко вставати і от я думаю нічого не трапиться якщо я пропущу один день і так кожного дня.

Як ти вважаєш чому всі твої однокласники ходять на заняття, а ти ні?

Можливо тому що вони вчасно лягають і зранку вони раніше встають.

Добре, я тебе не буду сварити. Давай спробуємо проаналізувати твій режим дня.

О котрій годині ти лягаєш спати?

У 23:30.

І ти оце до цього часу граєш у комп’ютерні ігри.

Так.

Сергійко,спробуй у них грати на вихідних або у будь-який інший час. Але не перед сном.

Добре, я спробую.

Я думаю. Що ти після нашої розмови тепер будеш вчасно лягати спать і систематично відвідувати школу.

Виділені слова замініть синонімами, уведіть новоутворені словосполучення в речення.

Адміністрація школи - керівництво, керівники, начальство.

Переконливий аргумент – довід, підтвердження, свідчення.

Ґрунтовні знання – глибокі, широкі.

Заінтригувати учнів – зацікавити.

Абсолютна відповідальність- повна, цілковита.

1.Керівництво школи на нараді вирішило продовжити канікули.

2. Мета вчителів давати міцні та глибокі знання.

3. А зацікавити учнів –це обов'язок кожного вчителя.

4. Відповідальність покладається на головного інженера.

Особливості використання прикметників у професійному мовленні.

Використовуючи прикметники у професійному мовленні, слід пам’ятати:

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: гарантійний, організаційний, регіональний, еквівалентний. Необхідно уникати прикметників із розмовної, емоційної лексики, стягнених та усічених форм, суфіксів збільшеності: роботящий – працьовитий, багатющий – дуже багатий, молодії – молоді, величезний – великий.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: надто великий, менш вдалий. Характерно, що суплетивна форма синтетичного способу творення найвищого ступеня порівняння не набуває розмовного забарвлення, сприймається як книжна і є нормою офіційно-ділового стилю. Наприклад:великий – більший, найбільший; гарний – кращий, найкращий.

3. Порушенням норм є поєднання обох форм ступенювання: більш точніший (треба: точніший або більш точний), більш прийнятніший (треба: більш прийнятний або найприйнятніший).

4. Елементом просторіччя є поєднання слова самий з прикметниковими формами для вираження найвищого ступеня: самий близький, самий небезпечний, самий кращий, самий високий (треба: найближчий, найкращий, найнебезпечніший, найвищий).

5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення –ому: на старім (правильно старому) обладнанні, на банківськім (банківському) рахунку, на попереднім (попередньому) засіданні, на нижнім (нижньому) ярусі.

6. У документах не використовуються присвійні прикметники, вони замінюються іменниками: директорові розпорядження – розпорядження директора; президентів підпис – підпис президента.

Нормативним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях та крилатих висловах: адамове яблуко, рентгенівський апарат, езопівська мова, сізіфова праця.

7. Не вживаються у документах прикметники, що походять від географічних назв: запорізькі депутати – депутати м. Запоріжжя,. Перший варіант має відтінок розмовності. Але усталеним є вживання таких прикметників, якщо вони входять у склад адміністративно-територіальних або географічних назв: Запорізька область, Бердянський район.

8. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполученні з числівниками два, три, чотири та прикметник останнійз усіма числівниками, узгоджуються у Н. та З. відмінках множини й мають переважно у документах закінчення –і, а не –их: два нестандартні вироби, три оригінальні розробки, за останні сімдесят років, чотири великі контейнери.

Напишіть лист-запит директорові табору відпочинку «Марія». Напишіть 5-7 мовних зворотів, якими можна скористатись під час написання такого листа.

листа (запит)

Вельмишановний пане Козлов І.А.!

Один з працівників Вашого табору відпочинку «Марія» повідомив мене, що незабаром Ви будете наймати на роботу вихователів, і я хотіла б запропонувати свою кандидатуру.

Як ви бачите з мого резюме, я набула певного досвіду у цій сфері діяльності, сумлінний працівник, зацікавлений у своїй роботі. Ваш табір надає можливість набути подальшого досвіду і повністю використати мої вміння і ентузіазм.

Я буду вдячний, якщо Ви надішлете мені інформацію про вакансію і анкету для прийому на роботу. Сподіваюсь на Вашу швидку відповідь на мій запит.

З повагою Т.О.Литвинчук

Мовні звороти:

 Нам надали Вашу адресу в посольстві.

Нам порадив звернутися до Вас пан ... з ...

Просимо повідомити, чи зможете ви дати нам тверду про­позицію на вакансію …

Посилаючись на ваше оголошення в газеті_______ , просимо зробити нам пропозицію на…

Чекаємо вашої пропозиції на вакансію вихователя.

Виділені слова замініть синонімами, уведіть новоутворені словосполучення в речення. Забезпечення конфіденційності, своєчасно інформувати, безпідставна претензія, накладати вето, Ліга українських меценатів.

У нормативних документах по забезпеченню режиму секретності(конфіденційності) в системі МВС України застосовуються спеціальні терміни.

 Своєчасно повідомляти(інформувати) адміністрацію закладу про хворобу дитини та інші причини її відсутності.

Якщо висловлена скарга(претензія) безпідставна і ви можете переконливо й аргументовано довести це, то маєте право просити чи вимагати відкликати її.

Накладаючи заборону(вето), президент ускладнює процедуру прийняття законів.

Організаторами конкурсу є Міністерство освіти і науки України та Ліга українських спонсорів(меценатів).

Особливості використання числівників у професійному мовленні.

Числівник- с.ч.м , що означає кількість предметів чи абстракне число чи порядок при лічбі і виражає своє значення у формі відмінка . Виражає значення у відмінках(обмежено: родом і числом). За значенням і граматичними ознаками:

Кількісні- кількість предмета( скільки?) Є власне кількісні(1 2 3), збірні(обидва), дробові, неозначено-кількісні(багато, мало).

Порядкові – порядок при лічбі(сім-сьомий)

Рід мають окремі числівники(нуль, один, одна, одне)

Визначальною морфологічною категорією є відмінок.Є 6 типів словозмінних числівників

Одна, одне, одні,одно

2 3 4 та збірні

Від5 до 10 , числівники 2 десятки, назви десятків від 20 до 80

Назви сотень, крім 100

40-90, 100

0,1000 мільйон, мільярд, відміняються як ім.

Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так,

однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами. Наприклад: Акціонерне товариство «Нікос» планує закупити не більше двадцяти автомобілів.

Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами. Наприклад: До магазину терміново завезли 150 центнерів картоплі, 40 центнерів яблук.

Складні чи складені числівники записуються цифрами. Наприклад: На історичний факультет прийнято 156 студентів.

Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням. Наприклад: Сьогодні ми виконали своє перше виробниче завдання.

Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50 %; 100-кіло-метровий і 100 км.

Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників. Наприклад: Більшість спеціалістів вирішила. Більшість спеціалістів вирішили. Більшість спеціалістів вирішило. Тут усі три варіанти відповідають нормам сучасної української мови.

Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т. д. Наприклад: Решта пацієнтів теж обстежена; Більшість американських бізнесменів прибула в Україну.

Форма множини рекомендується при однорідних членах речення. Наприклад: і вже не один, а безліч планерів оперізують (а не оперізує) небо.

Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості (а також іменники: сто, тисяча, мільйон, мільярд), то переважає однина. Наприклад: Чотириста вісімдесят підприємців прибуло (а не прибули) на виставку; В село повернулось (а не повернулись) сімдесят дев'ять молодих спеціалістів.

Якщо вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини. Наприклад: чотири брати, два керівники, три менеджери.

Велике значення має використання числівників в усному мовленні.Краще будувати речення так, щоб числівники вживалися у називному відмінку.

Використовуючи етикетні формули, складіть бесіду між особою, що влаштовується на роботу та роботодавцем.

Діалог на тему «Співбесіда»

- Доброго дня! Ви прийшли щодо вакансії торгового представника?

- Так, ось моє резюме.

- Ваш досвід роботи становить рік, чи не так?

- Так.

- Чому ви залишили попереднє місце роботи?

- З часом мене перестала влаштовувати зарплата. Хочу підвищити рівень доходів.

- А з якими товарами ви працювали?

- З товарами для гоління. З брітвами різних видів, для жінок та для чоловіків.

- У нашій компанії асортимент товарів, з якими вам доведеться працювати, буде набагато ширшим. Це кондитерські вироби: торти, тістечка, рулетики, цукерки. Якої платні ви хочете?

- Чотири тисячи гривень, як зазначено у вашому оголошенні. Ще я розраховую, що, якщо я добре впораюся зі своїми обов'язками, моя зарплата зросте.

- Наша компанія завжди заохочує співробітників щодо їхньої праці. Скажіть, чому ви вибрали для роботи саме нашу компанію?

- В неї добра репутація, вона успішно розвивається. Тому я бачу в ній перспективи для подальшої кар'єри. До того ж я хочу вдосконалювати своє вміння працювати з широким асортиментом товарів. Тут якраз є для цього можливості.

- Спасибі, приємно було поговорити з вами. У вас ще є питання про компанію?

- Зараз немає, все досить ясно.

- Тоді протягом трьох днів я зв'яжуся з вами телефоном та повідомлю, чи прийняті ви до нас на роботу. До побачення!

- Чекаю дзвінка, до побачення!

Поясніть різницю в значенні слів і складіть з ними речення

Місто-місце

Місто- Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. 

Місце- Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. 

Тепер-зараз-нині

Тепер-  У даний час, у момент висловлювання;

Зараз- В той самий момент; негайно.

Нині- У наш час, у сучасний період,

Ділянка-дільниця

Ділянка- Окрема частина земельної площі, використовувана з якоюсь метою, виділена за якою-небудь ознакою. 

Дільниця- Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. 

Виборний-виборчий

Виборчий- . Стос. до виборів(виборчий округ)

Виборний- Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов’язків.(казак)

Абонент-абонемент

Абонент- Той, хто користується абонементом.

Абонимент- Право користуватися, за плату або безплатно, чим-небудь

Особливості складання організаційних документів (статут, положення, інструкція, правило).

Організаційні документи - це документи, що закріплюють функції, обов'язки та права органів на тривалий час.

Усі організації й підприємства у своїй діяльності поряд з актами органів державної влади керуються положеннями, статутами, правилами та інструкціями.

?ПОЛОЖЕННЯ - правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), які їм підпорядковуються.

Положення можуть бути як типовими, так і індивідуальними (для окремих установ, організацій, підприємств складаються на базі типових і затверджуються керівниками цих установ).

Положення мають такі реквізити:

1) Герб;

2) назва відомства, організації, структурного підрозділу;

3) гриф затвердження;

4) назва виду документа (положення);

5) місце видання;

6) дата;

7)індекс;

8) заголовок до тексту;

9) текст;

10) підпис;

11) відмітка про погодження.

Текст положення має свою структуру і складається з таких розділів:

1. Загальні положення.

2. Основні завдання.

3. Функції.

4. Права та обов'язки.

5. Керівництво.

6. Взаємовідносини, зв'язок.

7. Майно і кошти.

8. Контроль, перевірка та ревізування діяльності.

9. Реорганізація і ліквідація.

СТАТУТ – нормативно-правовий акт, за допомогою якого оформляється створена станова, організація, підприємство будь-якої форми власності та визначається її структура, функції, правовий статус.

Статути можуть бути типові та індивідуальні. Типові статути розробляються для певних систем установ чи підприємств і затверджуються вищими органами державної влади та управління, з'їздами громадських організацій.

Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується ця організація.

Статути підлягають обов'язковій реєстрації в органах Міністерства фінансів України. Лише після реєстрації новостворена організація може розпочинати свою діяльність.

Реквізити статуту:

1) гриф затвердження вищою установою чи органом управління;

2) назва виду документа (статут);

3) заголовок;

4) текст;

5) відмітки про погодження та реєстрацію;

6) дата.

Статут є основою для розробки положення.

Структура тексту статуту:

1. Загальні положення.

2. Мета та предмет діяльності установи.

3. Юридичний статус установи.

4. Органи управління.

5. Трудовий кодекс.

6. Майно установи.

7. Фонд установи.

8. Облік та фінансова звітність

9. Розподіл прибутків і відшкодування збитків.

10. Зовнішньоекономічна діяльність.

11. Реорганізація та припинення діяльності установи.

12. Зміни та доповнення

ІНСТРУКЦІЯ – правовий акт, що містить правила, які регулюють організаційні, науково-технічні, фінансові й інші, спеціальні сторони структурних підрозділів, служб, філій посадових осіб.

Текст складається з розділів, що мають заголовки, що поділяються на пункти та підпункти пронумеровані арабськими цифрами. Починається з розділу Загальні положення, де є мета та причини видання документа, сфери розповсюдження, підстави й розробки. У тексті використовуються слова «повинен», «належить», «забороняється». Оформляються на загальному бланку організації. Заголовок містить визнання об'єкта чи коло питань, наприклад: Інструкція про ведення бухгалтерського обліку в установі. Вона підписується, затверджується та візується аналогічно до посадової інстркції.

?ПРАВИЛО - службові документи організаційного характеру, в яких викладаються настанови або вимоги, що регламентують певний порядок будь-яких дій, поведінки.

Групи:

1. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

2. Правила підготовки документації для здавання до архіву.

3. Правила експлуатації... і т. ін.

За формою та змістом правила подібні до інструкцій, іноді

є їх складовою частиною.

Реквізити:

гриф затвердження; назва виду документа (правила); заголовок (стислий виклад призначення правил); дата і номер; текст; підпис особи, що відповідає за складання правил.

Напишіть наказ про надання шевченківської стипендії та відрахування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ КРАЇНИ

Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І.Я.Франка

НАКАЗ №1

від 02.01.20016 року м. Прилуки

Про відрахування зі складу студентів

Студентка ІІІ курсу 1 групи шкільного відділення Клименко Рита Миколаївна з жовтня місяця практично припинила відвідування занять. Причиною є зміна місця проживання матері, яка виїхала на заробітки в Росію та забрала із собою доньку.

У зв'язку із цим,

НАКАЗУЮ

Відрахувати Клименко Р.М. зі складу студентів як таку, що не бажає продовжувати навчання в даному закладі.

Підстава: 1) заява Клименко Р.М.,

заява батька Клименко М.С.

Питання про відрахування погодити із службою у справах неповнолітніх.

Директор коледжу ___________ О.М. Попенко

Поставити іменники у р.в в однини, увести утворені форми в речення: урок, дзвінок, принтер, альбом, клас.

Урок – уроку. Діти раділи, що їх відпустили з останнього уроку.

Дзвінок – дзвінка. Марія Іванівна чекала важливого телефонного дзвінка.

Принтер – принтера. В мене не було принтера, тому я просила Тетяну роздруковувати мені тексти з англійської мови.

Альбом – альбому. Я обшукала всі шафи, проте так і не знайшла свого випускного альбому.

Клас – класу. Минуло багато років, а я й досі спілкувалась мого першого класу.

Поняття спілкування . Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця.

СПІЛКУВАННЯ - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності.

Ділове спілкування - це процес, при якому відбувається обмін діловою інформацією та досвідом роботи, який передбачає досягнення певного результату в спільній роботі, рішення конкретної задачі або реалізацію певної поставленої мети

Структура ділового спілкування

Складається з п'яти основних фраз:

1) Початок бесіди.

2) Передача інформації.

3) аргументування.

4) Спростування доводів співрозмовника.

5) Прийняття рішень.

Правила і принципи ділового спілкування фахівця

Принципи - це абстраговані, узагальнені уявлення, які дають можливість тим, хто на них спирається, вірно формувати свою поведінку, свої дії, своє ставлення до чого-небудь.

1. Пунктуальність (робіть усе вчасно). Тільки поведінка людини, яка робить усе вчасно, є нормативною. Запізнення заважають роботі і є ознакою того, що на людину не можна покластися.

2. Конфіденційність (не говоріть зайвого). Секрети свого закладу необхідно зберігати так само бережно, як і таємниці особистого характеру.

3. Люб'язність, доброзичливість і привітність. У будь-якій ситуації необхідно поводитися з громадянами і товаришами по службі чемно, привітно і доброзичливо.

4. Увага до оточуючих (думайте про інших, а не тільки про себе). Шануйте думку інших, намагайтеся зрозуміти, чому в них склалася та або інша точка зору. Завжди прислухайтеся до критики і порад колег, начальства і підлеглих.

5. Зовнішній вигляд (вдягайтеся, як заведено).

6. Мова (говоріть і пишіть гарною мовою). Внутрішні документи або листи, які виходять за межі закладу, повинні бути написані гарною мовою, а власні назви - передані без помилок. Не можна вживати сварливих слів. Навіть якщо ви лише передаєте слова іншої людини, то ті, хто вас оточує, будуть сприймати їх як частину вашого власного лексикону.

Під час бесіди потрібно всіляко стримуватися самому і уникати нав'язування вам чуток, домислів.

Не можна поширювати чуток про третю особу, так само як і не можна розголошувати довірені вам кимось плани або секрети.

Якщо у вас не питають поради, то краще мовчати, у протилежному випадку, даючи пораду, слід бути дуже обережним.

Не прийнято запитувати людей про прибутки, заробітки, якщо це не офіційна розмова.

Незручно говорити сидячи, якщо ваш співрозмовник стоїть. Необхідно або підвестися самому або запропонувати йому сісти.

Під час ділової бесіди не можна: брати людину під руку (можна, зробити вказівний жест рукою), дихати людині в обличчя (варто, дотримуватися дистанції), відбивати ритм пальцями,і жувати жувальну гумку.

Ділове (офіційне, службове) спілкування, у залежності від обставин, може бути прямим і непрямим. У першому випадку воно проходить при безпосередньому контакті суб'єктів спілкування, а в другому - за допомогою листування або технічних засобів. Як у прямому, так і в непрямому спілкуванні використовуються різні методи впливу на людей. Найчастіше вживають такі: переконання, примус.

Переконання - Передбачає впевненість у правоті своєї позиції, в істинності своїх знань.

Примус - Передбачає прагнення змусити людину поводитися всупереч її бажанню і переконанням, використовуючи погрози покарання.

2.Напишіть доповідну записку про несвоєчасне прибуття на практику студента

Директорові

Прилуцького гуманітарно – педагогічного

коледжу ім..І.Я.Франка

п.Шакурі Ю.О.

викладача математики

Кумейко Галини Миколаївни

Доповідна записка про несвоєчасне прибуття на практику студента

Студентка 21 групи відділення початкової освіти Фоменко Юлія несвоєчасно прибула на практику.

Прошу розглянути питання про …………………..

16.11.2016 ( підпис )

3.Поясніть значення фразеологізмів.

«Ахіллесова п’ята» у переносному значенні — слабке, вразливе місце.

Химині кури -говорити про що-небудь пусте, не варте уваги.

Тягти за язик - спонукати, змушувати кого-небудь сказати щось, висловитися з якогось приводу; випитувати, допитувати когось.

Погляд нарциса – погляд самозакоханої людини.

Поставити крапку над і – уточнити всі деталі, не залишити нічого, про що не було б домовленості.

Язиката Феська – людина яка багато говорить.

Ні те ні се – Який нічим не виділяється, посередній (про людину).

Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному мовленні.

 

Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних

конструкцій, які вивчає синтаксис.

Порядком слівназивається властиве конкретній мові розташування членів речення у визначеній послідовності. Для української мови характерний так званий вільний порядок слів, тобто усі члени речення можуть міняти своє місце. Наприклад:

З акон про мови потребує уточнення. Потребує уточнення Закон про мови. Уточнення потребує Закон про мови.

Керування- це такий тип підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми із прийменником чи без нього, наприклад: доповісти керівництву, заступити на варту, втратити пиль­ність, написати рапорт тощо

У той же час керування має національну специфіку, оскільки в інших мовах, навіть близькоспоріднених, можуть бути цілком інші конструкції. 

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна

одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні

(сполучникові та безсполучникові).

Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні

характеризується певними особливостями. Для документів властивий

розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий

порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед

присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене

після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить,

обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу

в ираження, напр.: Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями

свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед

підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після

неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова.

 

Складні випадки керування та узгодження

Складними випадками керування, що можуть призвести до помилок, є:

1) близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків: оволодіти (чим ?) англійською мовою - опанувати (що?)англійську мову

2) слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування (чи можливості керування):

оснований (на чому?) на правилах - заснований (ким?) науковцем повстати (на що? проти чого?) на боротьбу - постати (перед чим?) перед очима;

3) нерозрізнення керування в українській і російській мовах: однакове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм: дякувати (кому?) учителеві - благодарить (кого?)

4) неправильне використання прийменників. Вони можуть бути зайві, напр.:

декларуючи про передачу землі - треба декларуючи передачу землі майте про це на увазі - треба майте це на увазі вага досягає до 60 кг - треба вага досягає 60 кг немає сумнівів про те, що... - треба немає сумнівів, що... не поступаються за рівнем - треба не поступаються рівнем повниться від щастя - треба повниться щастям 

5) помилки у прийменниковому керуванні дуже часто стосуються вживання прийменника по і пов'язані з упливом російських конструкцій, у яких є цей прийменник. Варто запам'ятати основні відношення, які виражає прийменник по в українській мові. Він може означати зокрема мету дії (піти по гриби, по воду, по хліб, по молоко, по лікаря), місце і напрямок дії (по всій долині, рух по поверхні, покотитися по підлозі), вказувати на сферу діяльності (колеги по роботі, подруги по навчанню),на кількісні відношення (по 10 осіб у групі, по 8 годин на добу). У багатьох випадках використання прийменника понеправильне, замість нього потрібно вживати інші прийменники або взагалі безприйменникову конструкцію. Наведімо приклади типового перекладу російських прийменникових структур:

а) прийменником з;

лекции по математике - лекції з математики

б) прийменником за:

по итогам квартала-за підсумками кварталу

в) прийменником на:

называть по имени - називати на ім'я

е) прийменником для:

комитет по борьбе с коррупцией - комітет для боротьби з корупцією

є) прийменником щодо:

по отношению к делу - щодо справи

з) без прийменника:

поговорить по душам - поговорити відверто

7) причиною порушення синтаксичних норм може бути ситуація, коли біля дієслів, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, напр.: Я люблю (що?) і захоплююся (чим?) футболом;

Труднощі при узгодженні присудка з підметом.

Тут є кілька правил:

Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 21,141,1991, присудок ставиться у формі однини.

Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. Однина тут можлива лише тоді, коли повідомлення фіксує певний факт, як підсумок, або коли повідомленню надається безособовий характер, напр.:Було переведено три працівники. Такі конструкції в ділових і наукових текстах цілком доречні.

За підмета типу п’ять осіб, сто п ‘ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та інших присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність

Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з’являється лише тоді, як підмет або присудок – однорідні члени, коли підмет і присудок відділені другорядними членами речення, підрядним реченням; коли підмет стоїть перед присудком. Ось один із можливих прикладів: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію та забезпечені гуртожитком. Порівняймо це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована па стипендію та забезпечена гуртожитком.

За підмета, вираженого займенником хто, присудок подають у формі однини: Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з’явитися. За підмета, вираженого займенником ніхто, ніщо та іншими, присудок – в однині: Ніхто з присутніх па сесії участі у голосуванні не брав.

Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. Не завжди буває легко встановити, де у словосполученнях типу виставка-продаж, вагон-лабораторія, музей-садиба, школа-інтернат та інших підмет, а де прикладка (тобто означення, яке дає підмету нову назву). Вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом – ширше, родове поняття (виставка, вагон, музей, школа).

Присудок, виражений дієсловом у формі дійсного способу теперішнього або майбутнього часу, узгоджується з підметом-займенником в особі й числі; а з підметом-іменником – у формі 3-ої особи й числі: Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається (В. Крищенко).

Присудок узгоджується з підметом у роді, якщо він виражений дієсловом у формі минулого часу або умовного способу: В степу хату поставив відчайдушний козак (В. Ткаченко); Без жалю, без туги, скоріше радіючи, кинула б вона цей світ… (П. Мирний).

З підметом, що позначає професію, посаду, звання, рід занять тощо, присудок узгоджується з власною назвою: Професор Ольга Іванівна розповідала голосно; Інженер Михайло Петрович креслив схему.

Якщо підметом є незмінна власна назва або сполучення слів, то рід дієслова-присудка відповідає формі роду пропущеного іменника, що означає загальну (родову) назву: Сочі зустрічало нас теплом (місто); Широко розлилася повновода Янцзи (ріка).

Якщо підмет виражений абревіатурою, то присудок узгоджується з опорним словом, що входить до складного найменування: Цей проект розробило МОН України (Міністерство освіти і науки).

У реченнях з однорідними підметами присудок найчастіше має форму множини, але може мати й форму однини: В липні достигають суниця, малина, ожина, чорниця, черемха. В серпні відходить суниця, але з’являється брусниця, глід, горобина, кизил, шипшина (В. Бондаренко).

Коли підмет виражений іменником (або особовим займенником у називному відмінку та іменником/займенником) в орудному відмінку з прийменником, присудок вживається у множині: Батько й мати щогодини скрізь були біля дитини (О. Головко). Якщо ж дія стосується тільки першого компонента, то присудок має форму однини (інший предмет в орудному відмінку – додаток). Батько з сином розмовляв допізна.

Якщо підметом виступає кількісно-іменна сполука, то присудок може мати форму або однини, або множини: Ой три шляхи широкі докупи зійшлися (Т. Шевченко).

Якщо підмет виражений поєднанням іменника (більшість, меншість, частина) з іменником у формі родового відмінка множини, то присудок вживається в однині: Частина дітей гралась у схованку. За такого підмета присудок може мати форму множини: Більшість бійців лягли спати (О. Гончар).

Якщо підмет виражений поєднанням слів багато, мало, чимало, кілька, декілька з іменником у родовому відмінку множини, то присудок найчастіше має форму однини: Пройшло в мовчанні кілька хвилин (М. Коцюбинський).

Якщо підмет виражений сполукою іменника зі значенням сукупності (гурт, натовп, зграя, група, табун, стадо, рій тощо) в називному відмінку множини з іменником у формі родового відмінка, то присудок вживається в однині: Ірій дітей привітненьких на той горбок несе вінок з фіалочок блакитненьких (Л. Глібов).

Коли підмет виражений сполуками типу хтось із нас, кожен з нас, хтось із них, кожен з них, присудок має форму однини:Майже кожен з нас має якийсь свій особистий талант (А. Осипов).

Якщо підмет або присудок чи підмет і присудок одночасно є невідмінюваними частинами мови, то між такими головними членами речення граматично оформленого узгодження немає, вони поєднуються відповідним розміщенням та інтонацією: А я у гай ходила по квітку ось яку! А там дерева – люлі. І все отак зозулі: ку-ку!

Стилі сучасної української літературної мови. Особливості організації офіційно-ділового стилю?

Стиль літературної мови - різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль - це власне слова на власному місці.В сучасній українській мові розрізняють 7 стилів: розмовно-побутовий, художній, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, церковний(конфесійний), епістолярнийОфіційно-діловий стиль - функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.Основне призначення - регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є контракт на адресність інформації.Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функції.

Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:Законодавчий - використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними т службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.Дипломатичний - використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури.Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях). нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т. ін.Юридичний використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання. розслідування, арбітраж).Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях та ін.

Терміни та їх місце в професійному мовленні. Правила вживання термінів.

Терміни – це слова та словосполучення, які називають певні поняття, галузі науки, культури, мистецтва та соціально – політичне життя.

Кожне міністерство, відомство, кожна галузь науки, кожен із різновидів офіційно-ділового стилю послуговується своєю вузькогалузевою термінологією – умовними чи звичайними словами з дуже точним значенням, яке всіма фахівцями цієї галузі розуміється однаково. На відміну від нетермінологічної лексики, вживаної у спеціальному тексті, термінологічна лексика зберігає свою системну, вузькогалузеву, наукову маркованість (маркованість – це приналежність слів тільки до певного стилю).

Сучасна українська термінологічна лексика неоднорідна. Діловому стилю притаманна термінологія, яка створюється засобами власної мови (деякі з них становлять собою кальки іншомовних слів): напівпровідник, позивач, розпилювач, правник, безробіття, кисень, кислота, діловодство, справочинство, надбудова; велика кількість термінів – слова іншомовного походження: урбанізація, політологія, баланс, банк, конверсія, бюджет; за допомогою поєднання власне українських слів та частин іншомовних слів:радіоприймач. Зрідка запозичене і власне українське слово утворюють терміни-дублети:експорт – вивіз, квантативний –кількісний, юрист – правник, тюрма – в’язниця, атиповий – нетиповий.

Кожна наука має свої терміни:

Загальнонаукові;

Вузькоспеціальна (юридична, медична, математична, морська).

Термін має такі ознаки:

Наявність дефініції (визначення) є в словниках.

Належить до певної терміносистеми.

Однозначність.

Точність.

Відсутність образності.

До термінів у офіційно-діловому мовленні ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі, наприклад: діловодство(а не діловедення, справоведення, ділопроізводство), порядок денний(а не черга денна);рахунка (документ),рахунку(дія); акта (документа) –акту(дії).

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням. Неоднозначний термін вважається невдалим, його намагаються замінити чи дають додаткові пояснення. Тобто економічні терміни повинні вживатися у тому значенні, у якому їх застосовують економісти, юридичні терміни – як використовують юристи. Серед термінів, уживаних у діловодстві, зустрічаються і такі, які мають кілька значень, наприклад: Справа. 1.Сукупність документів. 2.Один документ. Стагнація. 1.Застій у виробництві, торгівлі тощо. 2.Застій крові у венах.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм. Необхідно користуватися тими формами, які подаються у словнику, чи довіднику (це актуально для дієприкметників):доповідна записка, а недоповідальна записка; споживчі товари, а неспоживацькі товари; спонсор – спонсорський, а неспонсорний;акт – актувати, а неактивувати.

4. При укладанні документа службова особа повинна звірятись за словником, якщо певний термін (його значення) викликає у неї сумніви.

5. Терміни не можуть мати емоційного забарвлення і майже не мають синонімів.

6. Вживаючи термін, який має кілька значень, або який використовується у різних галузях науки (аналіз, синтез, проблема, машина, право), потрібно уточнювати його значення супровідними словами.

7. Оскільки на сьогодні в термінології багатьох галузей науки з’явилося багато термінів-дублетів, термінів-неологізмів і т.д., тому використовувати у діловому мовленні потрібно такі слова, які вже кодифіковані, закріплені у словнику.